Ухвала суду № 83990585, 03.09.2019, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

03 вересня 2019 р. м. Кремінна Справа № 423/1163/18

Провадження № 1-кп/414/98/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

прокурора Чуднова М.І.,

захисника Воронка В.В.,

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Попасна Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Кремінського районного суду Луганської області надійшов зазначений обвинувальний акт.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , стосовно якого проводилося спеціальне досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді Попаснянського районного суду Луганської області від 26.03.2018, та який переховується від суду на тимчасово окупованій території та оголошений у розшук з 17.03.2018. Враховуючи те, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, щодо якого відповідно до вимог ст. 297-1 КПК України передбачено можливість здійснення спеціального судового провадження, оскільки останній знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження стосовно нього, на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та перебуває на тимчасово окупованій території України, на підтвердження чого прокурор надав суду копії рапортів старшого оперуповноваженого Лисичанського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від березня 2018 року та старшого слідчого в ОВС СВ 3-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 30.03.2018 щодо місцеперебування ОСОБА_1 В обґрунтування свого клопотання про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого прокурор посилався на вимоги ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», ч. 5 ст. 139 КПК України та п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України.

Захисник обвинуваченого Воронко В.В проти здійснення спеціального судового провадження заперечував, обґрунтовуючи це тим, що належних доказів на підтвердження того, що його підзахисний знаходиться на тимчасово окупованій території України прокурором надано не було. З клопотання прокурора також вбачається, що Григоренко ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не оголошувався у міжнародний розшук. У той же час, сам захисник із обвинуваченим зв`язку не підтримує та взагалі ніколи з ним не спілкувався, позиція ОСОБА_1 щодо пред`явленого обвинувачення захиснику невідома. Таким чином, може бути порушене право на захист обвинуваченого, зокрема в аспекті права на вільний вибір захисника. З огляду на це захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши клопотання прокурора та думку захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 7, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, таємне спілкування, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, диспозитивність. Під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положення п.п. 9 п. «а» розділу 3 рекомендації № 6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17.09.1987 зобов`язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній поінформований належним чином про дату слухань та своє право на законне або інше представництво. При цьому наголошується, що подібна процедура повинна стосуватися дрібних правопорушень.

КПК України з цього приводу зобов`язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Так, відповідно до ч. 5 ст. 374 цього Кодексу у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права, а згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці зазначає, що при заочному розгляді не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу, зокрема на участь захисника при оскарженні заочного вироку. З цього приводу КПК України Законом України № 1689-7 від 07.10.2014 доповнено нормами, відповідно до яких участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов`язковою (п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 323 КПК України). Якщо підозрюваний самостійно не визначив свого захисника, слідчий суддя зобов`язаний відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України вжити необхідних заходів для його залучення.

Разом із тим, орган досудового розслідування вказані приписи порушив, залучив захисника за недоскональною процедурою і таким чином не забезпечив законом в повній мірі права обвинуваченого на захист за його відсутності.

Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Діяльність захисника у кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні право на захист обвинуваченого належним чином не забезпечується, захисник виконує свої обов`язки щодо захисту як без обвинуваченого, так і без можливості особисто спілкуватися з ним та отримувати ті фактичні дані, на підставі яких він може побудувати лінію захисту, на чому сам захисник наголошував у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України (в тому числі за ст. 110 КК України), може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Згідно з п. 20-1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Процедури іnabsentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були розроблені критерії, яким має відповідати таке провадження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

У рішенні ЄСПЛ «Меденіца проти Швейцарії» наголошується, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення у цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії») є необґрунтованими.

У справі «Сейдович проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

У справі «Колоцца проти Італії» ЄСПЛ зауважив, що гарантії, які містяться у п. 3 ст. 6 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (рішення у справі «Годди проти Італії»). Це право необхідно поєднувати шляхом пошуку "розумного співвідношення" з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, ЄСПЛ зазначив, що ніщо не виправдовує в очах суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, який не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому ЄСПЛ зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Як зазначається ЄСПЛ у рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 Конвенції гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право захищати себе особисто, допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові, і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім у залі судового засідання. В даному випадку суду не доводиться встановлювати, чи відмовився і за яких обставин обвинувачений відмовився від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (рішення у справі Неймастера від 07.05.1974; рішення у справі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Де ОСОБА_6 від 23.06.1981; рішення у справі ОСОБА_7 і ЛеКонта від 10.02.1983).

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі визначається однією з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування захисника у даному кримінальному провадженні призначено 17.03.2018. Згідно з доданими прокурором до клопотання документами встановлено, що у рамках даного кримінального провадження 17.03.2018 ОСОБА_1 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях оголошено у розшук як підозрюваного. 26.03.2018 ухвалою слідчого судді Попаснянського районного суду Луганської області надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагається ухилитися від суду та знаходиться на тимчасово окупованій території України, або ж що ОСОБА_1 недвозначно відмовився від свого права брати участь у розгляді справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 607/9498/16-к.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України, до загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia).

Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити судове провадження до розшуку обвинуваченого.

У справі ЄСПЛ «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено неповідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 у разі здійснення спеціального судового провадження буде позбавлений права висловити бажання про розгляд його справи судом, захищати себе особисто чи користатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто на власний розсуд, допитувати свідків, що свідчитимуть проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що на даний час місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оголосити обвинуваченого у розшук та зупинити судове провадження до розшуку обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 297-1, 314, 323, 335, 369-372 КПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, – відмовити.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Попасна Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зупинити судове провадження до розшуку обвинуваченого у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Організацію виконання ухвали суду щодо розшуку обвинуваченого доручити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя І.Г. Безкровний