Рішення № 83987897, 03.09.2019, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1162/18

Провадження № 2/364/20/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Фермерського господарства «ФЕРМЕР-ФІЛД», третя особа без самостійних вимог: Відділ державної реєстрації Володарської районної державної адміністрації Київської області,

про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2018 року до суду звернулась ОСОБА_1 з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1 га, що розташовані на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області. На вказану земельну ділянку 11.11.2014 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «ФЕРМЕР-ФІЛД». Вказуючи, що вона не укладала договору оренди землі та не підписувала договори оренди, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 11.11.2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ФГ «ФЕРМЕР-ФІЛД», який зареєстровано 04.12.2014 року.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, стягнути судові витрати та розглядати справу без його участі та участі позивача.

Представник відповідача ФГ «ФЕРМЕР-ФІЛД» будучи належним чином повідомленим про судові засідання на виклики суду неодноразово не з`явився. Жодних заяв чи клопотань до суду не направляв.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився та подав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вищевикладених обставин суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки відповідача та виконання нею свого обов`язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за її відсутності, вважає за можливе зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,1 га, кадастровий номер 3221685200:02:003:0012 , з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області (а.с.11). Позивач зазначає, що існує договір оренди землі № 72 укладений 11.11.2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «ФЕРМЕР-ФІЛД» (а.с.12).

Представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі. Підпис на зазначеному вище договорі не належить позивачу та за клопотанням представника позивача ухвалою Володарського районного суду Київської області 03.04.2019 року було повторно призначено судово-почеркознавчу експертизу (а.с.78-79). 27.06.2019 року до суду надійшов висновок експерта, в якому зазначено, що підпис у оригіналі договору оренди землі № 72 від 11.11.2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ФГ «ФЕРМЕР-ФІЛД», виконано не ОСОБА_1 (а.с.105).

Вирішуючи спір суд враховує, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Передусім статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Так ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 вказаного закону України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст. 16 - укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зазначає , що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

При цьому підписи сторін є одним із обов`язкових реквізитів договору, які повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити зазначеному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму ВСУ, виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, не має значення для визнання правочину недійсним.

Позивачем доведено, що спірні договори було укладено без її волевиявлення, тому суд доходить висновку про їх недійсність. Та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договорів у минулому.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України, надані суду докази мають бути належними, допустимими та достовірними. Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене та виходячи із норм законів, які регулюють дані правовідносини та наданих суду доказів, які досліджені в судовому засіданні, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку підлягає захисту, оскільки договір оренди землі неможливо вважати вчиненим, оскільки, позивач не проявила своєї волі та не підписувала зазначений договір оренди землі, тобто була відсутня її воля та бажання на вчинення вказаного правочину. З огляду на зазначене, суд визнає недійсним договір оренди землі з підстав, які були зазначені позивачем та знайшли своє підтвердження в суді.

Беручи до уваги вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 203, 207, 215, 319, 321, 328, ЦК України, ст.ст. 1, 6, 13, 16, 17, 18, 30 Закону України «Про оренду землі», Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, ст.ст. 12, 83, 89, 141, 200-206, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ФЕРМЕР-ФІЛД», третя особа без самостійних вимог: Відділ державної реєстрації Володарської районної державної адміністрації Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 72 укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та Фермерським господарством «ФЕРМЕР-ФІЛД» код ЄДРПОУ 34161314 від 11.11.2014 року, щодо земельної ділянки площею 2,1 га, яка розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером № 3221685200:02:003:0012 , який зареєстровано 04.12.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області Бистріцькою Ольгою Миколаївною, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 17717239, номер запису про інше речове право № 7939506 та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з Фермерського господарства «ФЕРМЕР-ФІЛД» код ЄДРПОУ 34161314 на користь ОСОБА_1 , судові витрати у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 20 копійок, 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 24 копійки за проведення експертизи, всього разом 3307 (три тисячі триста сім) гривень 44 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом відповідно до вимог ст. 284 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області (п. 15 п.п. 15.1, 15.5 ч.1 розділу ХІІІ „Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону №2147-VІІІ). Згідно ст. 354 ЦПК України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини, зазначений строк апеляційного оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Ткаченко