Постанова № 8398597, 01.03.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року Справа №2а-1770/09/0870

(10 год. 55 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербака А.А., при секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж» та приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду було подано адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж» та приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто є фіктивним.

У адміністративному позові зазначено, що перевіркою, проведеною ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя встановлено взаємовідносини між ТОВ «Ленарж» та СПД ОСОБА_1, виконання господарського зобов’язання між відповідачами підтверджується відповідними первинними документами. Однак, додатковою перевіркою встановлено СПД ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не веде і про взаємовідносини з ТОВ «Ленарж» нічого не знає. Позивач зазначає, що господарські операції між відповідача мали безтоварний характер. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему оподаткування». Вказує, що ТОВ «Ленарж», укладаючи спірні господарські зобов’язання завідомо діяло з прямим умислом, направленим на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства - приховати від оподаткування отримані доходи та занизити сплату податків шляхом укладення спірних господарських зобовязань з СПД ОСОБА_1 Просить визнати правочин, укладений між ТОВ «Ленарж» та приватним підприємцем ОСОБА_1 недійсним, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є фіктивним згідно ст. 234 Цивального кодексу України.

У судовому засіданні представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог. Просить визанчити правочин, який був укладений в усній формі у жовтні 2007 року між ТОВ «Ленарж» та ПП ОСОБА_1 недійсним, яким завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є фіктивним згідно ст. 234 ЦК України. Відповідно до ст. 49 КАС України позивач може у будь який час до закінчення розгляду справи змінити позовні вимоги. Уточнення адміністративного позову прийняте судом.

Представник відповідача 1 ТОВ «Ленарж» у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, про що надала суду письмові заперечення. Вказує на те, що мета та умисел особи, яка укладала правочини встановлюють аналізом її дій,. Предметом оцінки мають бути конкретні зміни стану цивільних прав та обов’язків , що відбулися внаслідок укладання правочинів. Вказує на те, що ТОВ «Ленарж» оформлені усі первинні документи, що засвідчують факт придбання товару та його подальшої реалізації, документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Вказує, що при встановлені фіктивності правочину має бути доведений умисел обох сторін н а укладання такого правочину, якщо хоча б одна сторона намагалася досягти правового результату, то такий правочин фіктивним не визнається. Також зазначає, що докази, наведені позивач для обґрунтування позовних не є встановленими фактичними даними, наголошує на тому, що тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача 2, приватного підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, про що надала суду письмові заперечення на позовну заяву. Вказує, що посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи як на доказ є неприпустимим. Зазначає, що оскаржуваний правочин укладався з наміром на реалізацію металопродукції та отримання грошових коштів за них, тобто правочин були товарними і фактично виконані обома сторонами. Вказує, що позивачем заявлені дві підстави визнання угоди недійсною, що виключають одна одну – ст. 228 ЦК України та ст. 234 ЦК України. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що у жовтні 2008 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ленарж» з питань правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «Ленарж» при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 24.10.2008 року №129/23-1/31775592.

Перевіркою та поясненнями представників відповідачів встановлено, що між ТОВ «Ленарж» та ПП ОСОБА_1 були укладені усні правочини, які оформлені відповідними видатковими та податковими накладними на загальну суму 1 088 401 грн. 55 коп. Предметом договорів є постачання ПП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Ленарж» металоконструкцій . Розрахунки за зазначеним договором проводилися у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи також встановлено, що слідчим відділом Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу за фактом внесення невстановленою особою неправдивих даних до податкової декларації з податку на додану вартість та декларації з податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 при взаємовідносинах з ТОВ «Ленарж» Під час проведення досудового слідства, з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він зареєструвався приватним підприємцем не маючи мети займатися підприємницькою діяльністю, поставку товару на адресу ТОВ «Ленарж» він не здійснював, бухгалтерські та податкові документи не підписував.

Зазначена кримінальна справа знаходиться на стадії досудового слідства, до суду не передана. У судовому засідання представник ПП ОСОБА_1 пояснила, що усні правочини між ТОВ «Ленарж» та ОСОБА_1 дійсно укладалися, вони потягли за собою реальні наслідки, а саме товар був поставлений на адресу ТОВ «Ленарж» і за нього були отримані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У адміністративному позові як на підставу визнання правочину недійсним позивач посилається на те, що зазначений правочин є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак такий правочин є водночас і таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідноз ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, органи державної податкової служби можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатисґ до суду із позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак встановлення нікчемності такого правочину судом не вимагається нормами чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання правочину, укладеного між ТОВ «Ленарж» та ПП ОСОБА_1 фіктивним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Однак, зазначеною нормою не встановлено, що фіктивний правочин укладається з умислом, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла про людське око, а інша – намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Як на підставу фіктивності правочину, податковий орган посилається на той факт, що відповідачем 2 – ПП ОСОБА_1 фактично не здійснювалась підприємницька діяльність, він не знає про жодні договори, укладені з ТОВ «Ленарж». Зазначена обставина виключає наявність умислу у відповідача 2, а тому оспорюваний правочин не може бути визнаний фіктивним.

Крім того, суд вважає помилковим посилання позивача на положення ст. 208 Господасрького Кодексу України, якими встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Однак, у позовній заяві не заявлено жодних вимог щодо стягнення в доход держави коштів, отриманих за недійсною угодою. Крім того, ще більш незрозумілою вважається посилання на зазначену норму враховуючи той факт, що податковий орган вважає правочин, укладений між відповідача фіктивним, тобто таким, що не породив жодних правових наслідків. У судовому засіданні представником позивача необґрунтовано посилання на взаємовиключні норми законодавства.

Більш того, відповідно до положень ч.1 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналіз обставин справи та норм законодавства свідчить по те, що податковим органом не доведено фіктивності укладеного між ТОВ «Ленарж» та ПП ОСОБА_1 правочину. Крім того, визнання недійсним правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства судом не вимагається. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено 09 березня 2010 року.

Суддя А.А. Щербак