Рішення № 83983946, 03.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2019 року № 826/13547/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз»до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТД Гурмандіз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0042311406 від 10 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на день проведення перевірки та складання за результатом перевірки акту ГУ ДФС у м. Києві не вірно визначено суму заборгованості контрагентів позивача, а тому не вірно нараховано суму пені за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, відповідач вказує, що позивачем ні під час перевірки, ні під час адміністративного оскарження не надано контролюючому органу будь-яких пояснень та підтверджуючих документів щодо настання форс-мажорних обставин за несвоєчасну сплату коштів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 20 липня 2018 року по 26 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлень від 20 липня 2018 року №2079/26-15-14-06-05, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 липня 2018 року №11201, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД Гурмандіз» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 09 червня 2017 року №55 з компанією «CASEIFICIO/PUGLIESE F.LLI RADICCI SPA» (Італія) та від 28 квітня 2017 року № СТ17.090901 з компанією «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди), згідно з листом ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» від 05 квітня 2018 року № 040-07/1388 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 10 квітня 2018 року № 20735/10) за період з 28 квітня 2017 року по 26 липня 2018 року, за результатом якої складений акт №998/26-15-14-06-05/38891743 від 31 липня 2018 року (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

· статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме ненадходження товару за зовнішньоекономічними контрактами у сумі 30279,65 євро (еквів. 990272,88 грн), а саме: на суму 878,01 євро (еквів. 28714,65 грн) за контрактом від 09 червня 2017 року №55 з компанією «CASEIFICIO/PUGLIESE F.LLI RADICCI SPA» (Італія); на суму 29401,64 євро (еквів. 961558,23 грн) за контрактом від 28 квітня 2017 року № СТ17.090901 з компанією «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди);

· пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме порушено порядок декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01 квітня 2018 року.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що по митним деклараціям згідно вказаних вище зовнішньоекономічних контрактах порушено строки надходження валютної виручки за експортними контрактами: від 09 червня 2016 року №55 з нерезидентом компанією «CASEIFICIO/PUGLIESE F.LLI RADICCI SPA» (Італія), що спричинило виникнення простроченої дебіторської заборгованості в сумі 878,01 євро (еквів. 28714,65 грн) з граничним терміном погашення до 27 лютого 2018 року; від 28 квітня 2017 року № СТ17.090901 з нерезидентом компанією «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди), що спричинило виникнення простроченої дебіторської заборгованості в сумі 29401,64 євро (еквів. 961558,23 грн) з граничним терміном погашення: відносно суми 609,54 євро (еквів. 18427 грн) - 10 лютого 2018 року, відносно суми 18500,00 євро (еквів. 577248,86 грн) - 11 березня 2018 року, відносно суми 10292,10 євро (еквів. 319553,47 грн) - 12 березня 2018 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10 серпня 2018 року № 0042311406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 403379,72 грн.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що між позивачем (покупець), з однієї сторони, та компанією «CASEIFICIO/PUGLIESE F.LLI RADICCI SPA» (Італія, продавець), з іншої сторони, укладено контракт від 09 червня 2017 року №55, предметом якого є поставка продуктів харчування.

Згідно наданої до перевірки митної декларації, товар від компанії «CASEIFICIO/PUGLIESE F.LLI RADICCI SPA» (Італія) своєчасно надійшов на суму 4902,70 євро (еквів. 153137,62 грн), проте на суму 878,01 євро (еквів, 27424,9619 грн) товар не надійшов.

Під час перевірки встановлено, що станом на 26 липня 2018 року встановлено прострочену дебіторську заборгованість у розмірі 878,01 євро (еквів. 27424,9619 грн).

Крім того, між позивачем (покупець), з однієї сторони, та компанією «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди, продавець), з іншої сторони, укладено контракт від 28 квітня 2017 року №СТІ7.090901, предметом якого є поставка продуктів харчування.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що на виконання умов укладеного контракту позивачем, згідно з виписками банку, перераховано валютні кошти компанії «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди) на загальну суму 64290,28 євро (еквів. 1955594,15 грн).

Згідно наданих до перевірки митних декларацій, товар від компанії «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди) своєчасно надійшов на суму 34888,64 євро (еквів. 1059688,75 грн.), проте, товар на суму 29401,64 євро (еквів. 915229,339 грн) - не надійшов.

Податковим органом встановлено, що станом на 26 липня 2018 року прострочена дебіторська заборгованість за контрактом від 28 квітня 2017 року №СТІ7.090901 з компанією «SHELLTON FOOD PRODUCT'S» (Нідерланди) становить 29401,64 євро (еквів. 915229.339 грн). Строк погашення дебіторської заборгованості відносно суми 609,54 євро (еквів. 18427,00 грн) - 10 лютого 2018 року, відносно суми 18500,00 євро (еквів, 577248,86 грн) - 11 березня 2018 року, відносно суми 10292,10 євро (еквів. 319553,47 грн) - 11 березня 2018 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі по тексту - Закон України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частинами 6, 7 статті 6 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР встановлено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У відповідності до пункту 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Водночас, в матеріалах справи відсутні висновки центрального органу виконавчої влади на продовження термінів розрахунку та сертифікату Торгово-промислової палати України про виникнення форс-мажорних обставин за контрактами від 09 червня 2017 року №55 та від 28 квітня 2017 року №СТІ7.090901.

Відповідно до статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що по контракту від 09 червня 2016 року №55 з нерезидентом компанією «CASEIFICIO/PUGLIESE F.LLI RADICCI SPA» (Італія) - відсутня заборгованість, а по контракту від 28 квітня 2017 року № СТ17.090901 з компанією «SHELLTON FOOD PRODUCTS» (Нідерланди) менша сума заборгованості.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року витребувано у позивача належним чином завірені копію зовнішньо - економічного контракту №55 від 09 червня 2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз» та Компанією «Caseificio Pugliese F.Iii Radicci SPA» (Італія) разом з копіями первинних документів, виписаних на виконання цього контракту, та належним чином завірені копію зовнішньо - економічного контракту №СТ17.090901 від 28 квітня 2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз» та Компанією «Shellton Food Products» 5632 CW, Нідерланди (Nederland) разом з копіями первинних документів, виписаних на виконання цього контракту.

Проте, позивачем не надано суду витребуваних вище документів, а отже в даному випадку позивачем не доведено та документально не підтверджено виконання вищезазначених контрактів або ж звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що пеня підлягає сплаті з дня пропуску строку для зарахування валютних коштів на рахунки та до дня направлення позову до суду (проведення перевірки податковим органом).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано пеню за періоди з 28 лютого 2018 року по 26 липня 2018 року, 11 лютого 2018 року по 26 липня 2018 року, 11 березня 2018 року по 26 липня 2018 року, 12 березня 2018 року по 26 липня 2018 року, тобто до проведення перевірки податковим органом.

Доведеність складу валютного правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення №0042311406 від 10 серпня 2018 року, обумовлює правомірність застосування до позивача визначених штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко