Рішення № 83983499, 02.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/624/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони України, військової частини А2582 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони України, військової частини А2582 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь військової частини А2582 безпідставно отримані кошти на загальну суму 50043,91 грн.

В обґрунтування позову заступник військового прокурора зазначав, що у період з листопада 2016 року по травень 2017 року ОСОБА_1 , якого 28 жовтня 2016 року виключено зі списків особового складу військової частини польова пошта В0377 та всіх видів грошового забезпечення, безпідставно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у сумі 50043,91 грн. Заступник військового прокурора вважає, що не стягнення безпідставно отриманих коштів з відповідача негативного впливає на своєчасність виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати службовцям Збройних Сил України, які проходять службу та працюють у військовій частині А2582, що у свою чергу суттєво порушує інтереси членів їх сімей, завдає прямої шкоди інтересам держави.

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Також у разі заперечення проти позову встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу – строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - заперечення.

Згідно наявних у справі матеріалів відповідач – ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд судом даної справи та, відповідно, про наявність у нього низки процесуальних прав як сторони.

Однак, ОСОБА_1 своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Жодних заяв з процесуальних питань від нього до суду не надходило.

Від інших учасників справи, повідомлених належним чином про розгляд даної справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, заяв з процесуальних питань до суду також не надходило.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно витягу із наказу командира військової частини-польова пошта В0377 (по стройовій частині) від 27 травня 2016 року №102 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №147-РС від 24 травня 2016 року на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення, який прибув з військової частини –польова пошта В4264 с. Старичі з 27 травня 2016 року зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення. Зараховано на продовольче забезпечення (обід) з 30 травня 2016 року. Цим наказом визначено вважати ОСОБА_1 таким, що з 27 травня 2016 року посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. Визначено його посадовий оклад, надбавку, премію та винагороду.

28 жовтня 2016 року згідно витягу із наказу командира військової частини-польова пошта В0377 (по стройовій частині) №213 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водія їдальні взводу матеріального забезпечення, звільнено з військової служби у запас відповідно до наказу командира військової частини-польова пошта В0377 (по особовому складу) №69-РС від 27 жовтня 2016 року згідно пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за підпунктом «ж» (які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону). Наказом визначено вважати, ОСОБА_1 таким, що посаду здав та направлено на зарахування на військовий облік до Новоселицького РВК Чернівецької області, з 28 жовтня 2016 року виключено з списків особового складу військової частини з всіх видів забезпечення. Знято з продовольчого забезпечення. Виплачено грошову премію за сумлінне виконання службових обов`язків. Виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань. Виплачено грошову винагороду та компенсацію за не використану щорічну основну відпустку.

За фактом установлення незаконного проведення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення у період з листопада 2016 року до травня 2017 року, військова прокуратура звернулась до командира військової частини А2582 із поданням, в якому просила вирішити питання про призначення та проведення службового розслідування за викладеним вище фактом та притягнення до відповідальності винних службових осіб.

10 вересня 2018 року командиром військової частини-польова пошта А2582 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято наказ №587 «Про результати службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення звільненому в запас військовослужбовцю ОСОБА_1 ».

В ході службового розслідування встановлено безпідставну виплату відповідачу грошового забезпечення після його звільнення.

У зв`язку із наявністю переплати ОСОБА_1 грошового забезпечення на суму 50043,91 грн, з метою захисту інтересів держави, у відповідності до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», заступник військового прокурора звернувся до суду з цим позовом.

Так, згідно частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, участь прокурора в судовому процесі в судах загальної юрисдикції стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Згідно матеріалів справи, заступник військового прокурора з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави та отримання інформації чи вживалися заходи представницького характеру щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів на суму 50043,91 грн. звертався до Міністерства оброни України та військової частини А2582 із відповідними листами, на що листом від 06 листопада 2018 року Міністерства оборони України повідомило фактично про невжиття заходів представницького характеру щодо повернення коштів безпідставно виплачених ОСОБА_1 .

У поданому до суду позові прокурором доведена необхідність захисту інтересів держави саме прокурором, а також обґрунтовані підстави звернення до суду від імені суб`єктів владних повноважень (Міністерства оборони України та військової частини А2582), до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які підтверджують встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Відтак, звернення заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону з даним позовом є обґрунтованим та таким, що відповідає меті представництва інтересів держави в суді.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. №260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за №638/15329, чинна на час виникнення спірних відносин (далі – Інструкція №260).

Згідно пункту 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Відповідно до підпункту 37.1.1 пункту 37.1 Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

Таким чином, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям до дня виключення зі списків особового складу військової частини включно. Після виключення зі списків особового складу військової частини така виплата не здійснюється.

Водночас згідно матеріалів справи відповідачу після звільнення зі служби в запас та виключення зі списків особового складу військової частини А2582 грошове забезпечення виплачувалось після його звільнення.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №234 відповідачу за листопад 2016 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №1 відповідачу за грудень 2016 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №19 відповідачу за січень 2017 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №40 відповідачу за лютий 2017 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №58 відповідачу за березень 2017 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №66 відповідачу за квітень 2017 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Згідно відомості про грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини А2582 №87 відповідачу за травень 2017 року виплачено грошове забезпечення на суму 7149,13 грн.

Із довідки-розрахунку переплати грошового забезпечення (безпідставно отриманих коштів) від 04 червня 2019 року №620 вбачається, що ОСОБА_1 виплачено за період з листопада 2016 року по травень 2017 року грошове забезпечення на суму 50043,91 грн.

Отже, ОСОБА_1 , будучи виключеним зі списків особового складу, безпідставно отримував щомісяця у період з листопада 2016 року по травень 2017 року грошове забезпечення, що не відповідає чинному на час виникнення спірних відносин законодавству.

Крім цього, судом встановлено, що за порушення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України за не виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, не вжиття вичерпних заходів щодо виконання службових обов`язків маючи реальну можливість виконати їх належним чином, а саме належним чином не здійснено перевірку відповідності записаних до відомостей посад штату та списку особового складу, що призвело до безпідставного нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 на загальну суму 50043,91 грн, заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини А2582 майора ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП і за його вчинення призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2465,00 грн в дохід держави.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відтак, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому варто зазначити, що грошове забезпечення військовослужбовців прирівнюється до заробітної плати, а тому не підлягає поверненню як безпідставно набуте майно, однак за винятком наявності рахункової помилки і недобросовісних дій з боку набувача.

У позовній заяві прокурор вказує, що переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 є безпосередньо рахунковою помилкою, допущеною посадовими особами військової частини А2582.

Зазначене підтверджується матеріалами даної справи та не спростовано відповідачем.

За таких обставин, враховуючи безпідставну виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення після його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу, тобто в період за який він не мав права на отримання такого, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для повернення коштів шляхом їх стягнення з відповідача.

Крім цього, задовольняючи позовні вимоги, суд також зважає і на недобросовісність набувача, тобто відповідача, оскільки отримуючи грошове забезпечення після звільнення з військової служби ОСОБА_1 не міг не знати про безпідставність такого нарахування, однак він не повідомив про це військову частину, а продовжував незаконно отримувати кошти у період з листопада 2016 року по травень 2017 року.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи відповідач щодо задоволення поданого прокурором позову не заперечував, відзив від нього не надходив. Доказів, які б свідчили про добровільне повернення відповідачем безпідставно отриманого грошового забезпечення у розмірі 50043,91 грн на день розгляду справи або ж спростовували доводи прокурора відповідачем суду не подано, а тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини А2582 вказаної суми.

Частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони України, військової частини А2582 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь військової частини А2582 (вул. Січових Стрільців, 6, м. Чернівці, 58000, ЄДРПОУ 26606970) безпідставно отримані кошти на загальну суму 50 043 (п`ятдесят тисяч сорок три) гривні 91 копійка.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2019 року.

Повне найменування учасників процесу: заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону (вул. Аксенина, 2-а, м. Чернівці, 58001), Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168), військова частини А2582 (вул. Січових Стрільців, 6, м. Чернівці, 58000), Бота ОСОБА_3 (с. Строїнці, Новоселицький район, Чернівецька область АДРЕСА_2 60308).

Суддя Лелюк О.П.