Ухвала суду № 83983410, 30.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 серпня 2019 року м. Київ № 640/16327/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного бюро розслідувань про визнання незаконною та нечинного постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державного бюро розслідувань (далі - відповідач), в якому просить:

визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України № 127 «Про утворення Державного бюро розслідувань», Документ 127-2016-п, чинний, поточна редакція - прийняття від 29.02.2016;

скасувати постанову Кабінету Міністрів України № 127 «Про утворення Державного бюро розслідувань», Документ 127-2016-п, чинний, поточна редакція - прийняття від 29.02.2016.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 КАС України гарантовано право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Наведені правові норми свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Положення статті 264 КАС України визначають наступні особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів: визначення осіб, які мають право оскаржити нормативно-правовий акт; встановлення строку, протягом якого нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду; опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений; розгляд справи щодо оскарження нормативно-правового акта за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, віднесення рішення суб`єкта владних повноважень до нормативно-правових актів чи індивідуальних актів має важливе значення вже на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки впливає на визначення строку оскарження такого акта, кола осіб, які мають право його оскаржити, порядку розгляду справи (за правилами загального чи спрощеного провадження) тощо.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 не зазначив, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2016 № 127, у зв`язку з чим неможливо перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду.

При цьому за правилами частини першої статті 123 і частини шостої статті 161 КАС України в разі подання позивачем позову після закінчення строків, установлених законом, він має заявити клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та надати докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві чи окремій заяві позивач питання про поновлення строку звернення до суду не ставив.

Окрім того, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, позовна заява не містить належних посилань на те, яким чином оскаржуване рішення вплинуло на права та обов`язки позивача, не наведено доводів в обґрунтування того, що позивач є учасником тих правовідносин, на врегулювання яких видане оскаржуване рішення та не надано жодних доказів на підтвердження викладених позивачем обставин у позові.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

В позовній заяві позивач вказує два відповідача: Кабінет Міністрів України та Державне бюро розслідувань, в той же час як позовні вимоги викладені лише до Кабінету Міністрів України.

Отже, позивачу необхідно привести зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Крім того, згідно з частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, виявлено, що позивачем в порушення зазначеної норми не надано копій документів, зазначених у переліку додатку до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

4. Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.П. Шулежко