Рішення № 83983339, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 826/3729/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (надалі також - КОВК МОУ, відповідач) про визнання неправомірними дії відповідача щодо не направлення до міністерства оборони України документів для нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов`язання відповідача надати до міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Ухвалою суду від 07.03.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач скористався своїм правом та 23.03.2018 подав відзив на позовну заяву в якій проти позову заперечував та просив відмовити, оскільки позивачем при звернені за призначенням допомоги не було надано повного пакету документів, зокрема документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у складі алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або умисного спричинення собі тілесного ушкодження; посилається на підпункт 8 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказуючи, що позивачу встановлено інвалідність, а не часткову втрату працездатності, ще й через 29 років після звільнення, а не під час проходження військової служби, а тому права на отримання одноразової грошової допомоги він не має. Крім того відповідачем подане клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На підставі ч.4 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 26.03.2018 дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за правилами загального провадження та заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Позивач скористався своїм правом та 23.04.2018 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подав відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 26.06.2019 оголошено про закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. В судове засідання з`явився представник відповідача, який подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв`язку із чим, на підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Згідно з ч.3 ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 з 10.02.1982 по 13.02.1985 проходив строкову військову службу, в тому числі з 03.05.1984 по 13.02.1985 приймав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.07.2012 №0401359 ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи, причина інвалідності - поранення, контузії пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.05.2012 №992, вбачається, що виявлені у колишнього військовослужбовця виявлені поранення визнані такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 17.07.2012 позивач отримав посвідчення інваліда ІІ групи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2018 позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідність ІІ групи, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Листом від 16.02.2018 №2/5/297 КОВК МОУ повідомив військовому комісару Обухівського районного військового комісаріату, які документи необхідно подавати на оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги.

При цьому позивач посилається на вищевказаний лист, як на протиправну відмову відповідача в направленні пакету документів позивача на розгляд Міністерству оборони України, оскільки повернув їх позивачу.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Положеннями п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Наведені норми законодавства України свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби не залежно від часу встановлення інвалідності.

Згідно з положеннями п.«б» ч.1 ст.162 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 п.2 ст.16 цього Закону).

Ч.6 ст.163 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Ч.8 ст.163 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (надалі також - Порядок №975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

П.11 Порядку №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п.13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд звертає увагу, що у відповідності до підпункту «г» п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.1994 №63, далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Як зазначалось вище, на засіданні Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що виявлені у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 після множинних вогнепальних осколкових поранень нижніх кінцівок (1984 рік), осколкового поранення голови (1985 рік), ЗЧМТ-контузії головного мозку (1984, 1985), наслідками поранень є:шкіряні рубці на правій гомілці, на лівій гомілці, на підошовній поверхні лівої ступні, розмірами 3,5х2,0 см., 4,5ч2,0 см., 3,0ч2,5 см., 2,3ч0,5 см. Та літній рубець в правій тім`яній ділянці (1985 рік), довжиною 1,2 см.(згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро СМЕ №510/Ж від 18.05.2012); згідно виписки із історії хвороби №1414 Українського госпіталя для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» та консультативних заключень Інститутів отоларингології та нейрохірургії АМН України за 2012 рік, наслідками повторних (1984, 1985 років) ЗЧМТ-контузій головного мозку є захворювання: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., кризовий перебіг, Атеросклеротичний кардіосклероз. Після травматична та дисцикуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, пірамідною симтоматикою, ВСД з частимисудинними кризами, мнестичним зниженням. Після травматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензитивним, стійким цефалогічним синдромом, центральною вестибулярною дисфунцією ІІ-ІІІ ст. - поранення, ЗЧМТ-контузії головного мозку і захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що причинно-наслідковий зв`язок між отриманими позивачем пораненнями та наслідками, що настали, підтверджують відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії), а Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.05.2012 №992 є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків Київського обласного військового комісаріату про вимогу щодо надання позивачем копії акту про нещасний випадок складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та не направленні документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2018 у справі №825/1558/18, касаційне провадження №К/9901/58423/18.

З урахуванням вищезазначених висновків суду, слід зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України (розпорядника бюджетних коштів) пакет документів ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.13.1991 №2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.13.2013 №975.

Відповідно до ст.244 КАС України, під час прийняття рішення суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5- 11, 19, 72-77, 90, 241- 246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (03113, м.Київ, провулок Артилерійський, 5в; код ЄДРПОУ 00034022) щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3.Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України (03113, м.Київ, провулок Артилерійський, 5в; код ЄДРПОУ 00034022) скласти та подати висновок розпорядникові бюджетних коштів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням висновків суду

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій