Рішення № 83982276, 28.08.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10058/18

2/212/1069/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Чорного І.Я.

за участі секретаря судового засідання: Поперечної А.С.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Літовченко Т.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі судового засідання м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

в грудні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодуванняморальної шкоди.

Ухвалою судді від 04.01.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного порядку без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року за клопотанням сторін суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року затверджено мирову угоду від 15.04.2019 року укладену між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що працював у шкідливих умовах праці з 19.03.1996 року по 03.07.1996 року підземним гірником шахти "Леніна" ВО "Кривбасруда", з 03.07.1996 року по 27.08.1997 року підземним лаборантом-радіометристом шахти "Леніна" ВО "Кривбасруда" ДП "КЗРК", з 27.08.1997 року по 23.05.2001 року підземним машиністом електровозу шахти «Леніна» ВО "Кривбасруда" ДП "КЗРК", з 23.05.2001 року по 22.04.2006 року підземним підривником шахти "Леніна" ВАТ "Кривбасзалізрудком", з 09.09.2010 року по 25.11.2011 року водієм автотранспортних засобів автобази ПАТ "Кривбасзалізрудком", з 25.11.2011 року по 25.07.2016 року підземним гірничим майстром шахти "Гвардійська" ПАТ "Кривбасзалізрудком", з 25.07.2016 року по 10.05.2017 року підземним підривником шахти "Гвардійська" ПАТ "Кривбасзалізрудком".

Внаслідок неналежних умов праці, отримав професійне захворювання радикулопатія попереково-крижова білатеральна, переважно справа, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами.

Внаслідок професійного захворювання, Позивач постійно відчував і відчуває фізичні болі, загальну слабкість, через стан здоров`я вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, йому протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода та переохолодження. Позивач не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, має порушення сну, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані, не має можливості вести активний спосіб життя, виконувати звичну роботу та допомагати родині. Покращення в стані здоров`я не відбувається, захворювання прогресують і такі обставини в сукупності викликають у нього моральні страждання.

Вважає, що за таких обставин з боку роботодавця йому має бути відшкодована моральна шкода завдана ушкодженням здоров`я.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ "Кривбасзалізрудком" позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, оскільки не надано доказів завдання моральної шкоди, не надано доказів вини підприємства, позивач був попереджений про шкідливі фактори виробництва при прийомі на роботу, належним чином забезпечувався необхідними індивідуальними засобами захисту. Вважає , що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вини підприємства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_3 працював у шкідливих умовах праці з праці з 19.03.1996 року по 03.07.1996 року підземним гірником шахти "Леніна" ВО "Кривбасруда", з 03.07.1996 року по 27.08.1997 року підземним лаборантом-радіометристом шахти "Леніна" ВО "Кривбасруда" ДП "КЗРК", з 27.08.1997 року по 23.05.2001 року підземним машиністом електровозу шахти «Леніна» ВО "Кривбасруда" ДП "КЗРК", з 23.05.2001 року по 22.04.2006 року підземним підривником шахти "Леніна" ВАТ "Кривбасзалізрудком", з 09.09.2010 року по 25.11.2011 року водієм автотранспортних засобів автобази ПАТ "Кривбасзалізрудком", з 25.11.2011 року по 25.07.2016 року підземним гірничим майстром шахти "Гвардійська" ПАТ "Кривбасзалізрудком", з 25.07.2016 року по 10.05.2017 року підземним підривником шахти "Гвардійська" ПАТ "Кривбасзалізрудком", що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 6-13).

Рішенням Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 07.06.2018 року, Позивачу встановлено професійне захворювання - з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова білатеральна, переважно справа, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами. (а.с. 23-24).

Під час медичного огляду у Позивача було виявлено професійне захворювання, про що було складено акт від 09.08.2018р. «розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання». Відповідно до акту встановлено, що загальний стаж роботи Позивача становить 24 роки 3 місяці з яких в умовах впливу шкідливих факторів 16 років 9 місяців (пункт 16 Акту). Позивач виконував роботи в підземних умовах, які внаслідок обмеження робочого простору, перешкоджаючого застосуванню засобів малої механізації, характеризувалися важкою фізичною працею. (а.с. 14-20).

Згідно виписки із акту огляду та довідки МСЕК від 20 грудня 2018 року серія 12 ААА № 054247 позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та встановлена - 3 група інвалідності з 10 грудня 2018 року до 01 січня 2020 року, дата переогляду 01.12.2019 року. Протипоказання: важка праця, вимушена поза, тривала хода, переохолодження. Потреба у додаткових видах допомоги: санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до Закону України "Про «Охорону Праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

З матеріалів справи, а саме медичних документів, встановлено, що позивач внаслідок професійного захворювання постійно відчував і відчуває фізичні болі, загальну слабкість, через стан здоров`я вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода та переохолодження. Позивач не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, має порушення сну, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані, не має можливості вести активний спосіб життя, виконувати звичну роботу та допомагати родині. Покращення в стані здоров`я не відбувається, захворювання прогресують і такі обставини в сукупності викликають моральні страждання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань у позивача, знаходить також своє підтвердження в медичних документах, з яких вбачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємствами - Відповідачами внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо мікроклімату, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 35% втрати професійної працездатності та встановлену третю групу інвалідності, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахування стажу роботи позивача на кожному з підприємств, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Відповідача у вигляді одноразового відшкодування в сумі 45000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємством засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50095 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50095 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь держави - судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 02 вересня 2019 року.

Суддя: І. Я. Чорний