Рішення № 83981227, 27.08.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 6916/1747/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1747/19

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4 , код ЄДРПОУ 38728402)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізмаїльський елеватор” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, код ЄДРПОУ 38614780)

про стягнення 24 460,66грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізмаїльський елеватор” про стягнення 24 460,66грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг від 10.01.2019р. за №1-П-ІЗФ-19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. провадження по справі №916/1747/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 01.07.2019р. (вх. ГСОО №33743/19 від 01.08.2019р.).Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.01.2019 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» (Замовник) було укладено Договір № 1-П-ІЗФ-19 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, визначені в Додатку 1 до договору, а Замовник зобов`язується оплатити ці послуги (п.1.1 договору).

Загальна ціна договору визначається на підставі переліку та вартості послуг, які надаються Ізмаїльською філією ДП «АМПУ» (Адміністрацією Ізмаїльського морського порту) згідно з затвердженими вільними цінами (тарифами), що є Додатком 1 до цього Договору та його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, ціна на послуги визначаються Виконавцем в односторонньому порядку. При цьому Замовник може отримувати інформацію про актуальні ціни (тарифи) на Послуги до їх замовлення шляхом завчасного письмового звернення та/або електронною поштою/фасом.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата вартості послуг здійснюється прямим банківським переказом коштів на рахунок Виконавця за фактом надання Послуг, на підставі підписаного Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг, згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання виставленого Виконавцем рахунку. Усі платіжні документи за даним договором оформлюється з дотриманням вимог чинного законодавства (п.3.2 договору).

Про необхідність надання послуг Замовник сповіщає Виконавця шляхом надання письмової заявки (п.4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що після отримання письмової заявка Замовника та її виконання, виконавець направляє на адресу Замовника відповідний рахунок та проект акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Підтвердженням надання послуг є підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг, проект якого готуються та направляється на адресу Замовником Виконавцю. У випадку мотивованої відмови Замовника прийняти надані послуги, Сторонами складаються Акт із переліком необхідних дій, які Виконавець зобов`язується виконати за власний рахунок, Актом сторонами погоджуються термін здійснення Виконавцем необхідних доопрацювати (п.4.4 договору).

Згідно п. 5.1 Договору. Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані Послуги (п.п.5.1.1. договору). Замовник зобов`язаний підписувати наданий Виконавцем Акт приймання-передачі наданих послуг, якщо надані Послуги відповідають умовам Договору (п.5.1.2 договору).

Відповідно до пункту 5.4, п. п. 5.4.1 договору, Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані Послуги.

Позивач вказує що 10.01.2019р. ним було отримано лист-заявку відповідача від 10.01.2019р. за №6 щодо оформлення нових та продовження діючих перепусток.

Зазначена заявка була виконана позивачем в повному обсязі на суму 22 082,41грн. в зв`язку з чим останнім було складено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №295/32 від 31.01.2019р.

Крім того, за посиланнями позивача, підтвердженням отримання наданих послуг є підписи працівників Відповідача в Журналі видачі перепусток на іноземне судно. Довідка від 18.06.2019 та відповідний запис, згідно вимог Положення, в Журналі реєстрації і видачі електронних перепусток працівникам підрядних (сторонніх) організацій (БП ППК-1).

Відповідно до вимог Договору 31.01.2019 позивачем було виставлено рахунок №295/32 на загальну суму 22082,41 грн за надані та спожиті послуги.

Зазначений рахунок та Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №295/32 від 31.01.2019р були направлені 05.02.2019 супровідним листом №203/14-02-02/Вих/14 на адресу відповідача. Проте документи отримані не були, про факт чого свідчить роздруківка з сайту Укрпошти та повернутий лист з відповідною позначкою на конверті та у Повідомленні про вручення - «Причини повернення: інші причини, що не дали змоги виконати зобов`язання щодо пересилання поштового відправлення - відмова адресата від одержання».

Відповідач за надані послуги не розрахувався, в зв`язку з чим 13.03.2019, з метою досудового врегулювання спору Позивач направив на адресу Відповідача вимогу від 07.03.2019 №339/14-01-04/Вих/14 про оплату суми заборгованості, штрафних та компенсаційних нарахувань, яка повернулась 23.03.2019 на адресу Позивача з позначкою на конверті та у Повідомленні про вручення відділення Укрпошти: «Возвращается: отказ от получения, истечение срока хранения».

Отже, Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отримання послуги, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, 10.01.2019 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» (Замовник) було укладено Договір № 1-П-ІЗФ-19 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, визначені в Додатку 1 до договору, а Замовник зобов`язується оплатити ці послуги (п.1.1 договору).

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги на загальну суму 22 082,41грн., що підтверджується актами приймання виконаних Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №295/32 від 31.01.2019р.

Замовник зобов`язаний підписувати наданий Виконавцем Акт приймання-передачі наданих послуг, якщо надані Послуги відповідають умовам Договору (п.5.1.2 договору). У випадку мотивованої відмови Замовника прийняти надані послуги, Сторонами складаються Акт із переліком необхідних дій, які Виконавець зобов`язується виконати за власний рахунок, Актом сторонами погоджуються термін здійснення Виконавцем необхідних доопрацювати (п.4.4 договору).

Проте відповідний акт підписаний зі сторони відповідача не був, в той же час жодних заперечень щодо обсягу, якості наданих послуг чи відмови від прийняття наданих послуг відповідачем не заявлялось.

З матеріалів справи вбачається, що факт отримання відповідачем відповідних послуг підтверджується підписами працівників Відповідача в Журналі видачі перепусток на іноземне судно. Довідка від 18.06.2019 та відповідний запис, згідно вимог Положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території морського порту Ізмаїл, в Журналі реєстрації і видачі електронних перепусток працівникам підрядних (сторонніх) організацій (БП ППК-1).

Отже, на думку суду, факт надання позивачем відповідачу послуг за договором №1-П-ІЗФ-19 від 10.01.2019р. підтверджується належними та допустимим доказами, які містяться в матеріалах справи.

При цьому жодних заперечень зі сторони відповідача щодо факту неотримання за договором №1-П-ІЗФ-19 від 10.01.2019р. послуг до суд не надходило.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата вартості послуг здійснюється прямим банківським переказом коштів на рахунок Виконавця за фактом надання Послуг, на підставі підписаного Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг, згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання виставленого Виконавцем рахунку.

Судом встановлено, що на оплату наданих послуг відповідачу було виставлено відповідний рахунок №295/32 від 31.01.2019р., проте оплачений не був.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №1-П-ІЗФ-19 від 10.01.2019р. в сумі 22 082,41грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Підпунктом 6.1.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором на умовах, викладених у цьому договорі, і відповідно до чинного законодавства України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов`язань договором №1-П-ІЗФ-19 від 10.01.2019р. про надання послуг, а саме не сплатив позивачу вартість отриманих послуг, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 2 193,12грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.4 Договору, за порушення Замовником строків оплати, вказаних у цьому Договорі. Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день сплати. Оплата пені та штрафу не звільняє Замовника від обов`язку сплатити суму заборгованості. Нарахування пені припиняється у день фактичного погашення заборгованості.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 193,12грн. за порушення грошових зобов`язань за договором №№1-П-ІЗФ-19 від 10.01.2019р. про надання послуг підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 185,13грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізмаїльський елеватор” трьох відсотків річних в сумі 185,13грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4 , код ЄДРПОУ 38728402) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізмаїльський елеватор” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, код ЄДРПОУ 38614780) – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізмаїльський елеватор” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, код ЄДРПОУ 38614780) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4 , код ЄДРПОУ 38728402) основний борг в сумі 22 082 (двадцять дві тисячі вісімдесят дві)грн.. 42 коп., пеню в розмірі 2 193 (дві тисячі сто дев`яносто три)грн.. 12коп., 3% річних в сумі 185 (сто вісімдесят п`ять)грн. 13коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 вересня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна