Рішення № 83980857, 03.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 вересня 2019 р. справа № 520/6839/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 78, код ЄДРПОУ 03196601) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради щодо не нарахування та невиплати громадянину України ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року.

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити громадянину України ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на відсутність клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є інвалідом дитинства 1 групи безстроково та вимушено переміщеною особою відповідно до довідки ВПО від 11.09.2018 року №0000613311. З 01.08.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства підгрупи "А". За період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року позивач державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства підгрупи "А" не отримав. Згідно особистої заяви, виплату допомоги поновлено з 01.09.2018 року. Листом від 01.07.2019 року №Р-131/6209-03 на заяву позивача Управління повідомило, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На даний час, Кабінетом Міністрів України не прийнятий нормативно-правовий акт, який би визначав порядок виплати внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат за минулий період. З огляду на викладені у адміністративному позові факти та приписи норм чинного законодавства України, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати йому державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства протиправною та такою, що суперечити чинному законодавству.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому з заявленими позовними вимогами не погоджується, позов вважає таким, що не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначив, що Управління наділено повноваженнями лише щодо призначення державної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, здійснення виплати вказаної допомоги відноситься до компетенції Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Також, представник Управління зазначив, що довідка позивача від 14.04.2015 року №6327009487 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення атитерористичної операції втратила чинність 13.10.2015 року. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Крім того, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки дізнався позивач про порушення своїх прав у серпні 2016 року, та жодного доказу поважності причини пропуску строку, встановленого КАС України для звернення до суду не надав. Представник відповідача зазначає, що Управління діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, якому призначено державну соціальну допомогу з 01.07.2012 року довічно, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №757389 позивачу встановлено 1 групу інвалідності підгрупи "А" безстроково як інваліду з дитинства.

Відповідно до копії довідки від 14.04.2015 року №6327009487 про взяття на облік, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення атитерористичної операції та копії довідки від 11.09.2018 року №0000613311 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

З 01.07.2016 року по 31.08.2018 року (включно) ОСОБА_1 не отримував державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства підгрупи "А".

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, однак 01.07.2016 року ОСОБА_1 було знято з обліку.

З заявою позивача виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства підгрупи "А" було поновлено з 01.09.2018 року, однак заборгованість за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року (включно) не виплачено.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2019 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради з заявою про роз`яснення причин невиплати державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства підгрупи "А" за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року (включно) та проханням нарахувати та сплати заборгованості за зазначений період.

Листом від 01.07.2019 року №Р-131/6209-03 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради повідомило, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На даний час, Кабінетом Міністрів України не прийнятий нормативно-правовий акт, який би визначив порядок виплати внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат, а тому нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю I групи з дитинства за період з 2016 року по вересень 2018 року немає законних підстав.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю I групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року (включно), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 14.04.2015 року №6327009487 про взяття на облік, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення атитерористичної операції та копії довідки від 11.09.2018 року №0000613311 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства I групи підгрупи А відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

Відносини, щодо гарантування особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму регулюються Законом України від 16 листопада 2000 року №2109-III "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Статтею 4 Закону №2109-III встановлено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно до статті 6 Закону № 2109-III, виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особу з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

У статті 14 Закону № 2109-III зазначено, що виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Перелік підстав припинення або зупинення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, визначений ст. 6, 14 Закону № 2109-III, є вичерпним та не передбачає можливість припинення чи зупинення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з інших підстав.

Відповідно до статті 12 Закону № 2109-III, суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням. Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Судом встановлено, що згідно довідки МСЕК серії 10ААА №757389 ОСОБА_1 інвалідність з дитинства встановлено безстроково.

З 01.07.2016 року по 31.08.2018 року позивач не отримував державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що з 01.09.2019 року здійснюється виплата ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.

На час розгляду справи, позивачу не виплачена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року (включно).

Крім того, доказів скасування довідки від 14.04.2015 року №6327009487 про взяття на облік, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення атитерористичної операції ОСОБА_1 та доказів прийняття відповідного рішення щодо припинення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства до суду відповідачем не надано

При цьому, відповідач зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління праці та соціального захисту населення від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому право на отримання державної соціальної допомоги є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді державної соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді державної соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті державної соціальної допомоги за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання державної соціальної допомоги.

Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати державної соціальної допомоги, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання державної соціальної допомоги позивачем.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 31 травня 2018 року (справа № 243/5475/17), 21 червня 2018 року (справа № 243/8037/17), від 11.12.2018 року (справа №243/5600/17).

Щодо відсутності бюджетного фінансування для виплати державної соціальної допомоги позивачу, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність відповідного бюджетного фінансування для здійснення виплати державної соціальної допомоги є протиправним та не може слугувати підставою для невиконання соціальним органом своїх зобов`язань.

Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до положень ч.2 ст.12 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З огляду на приписи ч.2 ст.12 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", суд приходить до висновку, що позов заявлено у межах строків передбачених ч.2 ст.122 КАС України, отже строк звернення до суду не є пропущеним.

Стосовно посилання відповідача, що виплата державної допомоги особам з інвалідністю з дитинства відноситься до компетенції Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, суд зазначає наступне.

Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради здійснює свої повноваження у відповідності до Положення про управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» в редакції рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 № 1045/18 «Про внесення змін до положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» та у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, актами Президента України, рішеннями Харківської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, цим Положенням та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 4.1.10., 4.1.30 вищезазначеного Положення Управління забезпечує призначення (виплата - за участю Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 за № 147 затверджено Типове положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

Згідно підпункту 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 Типового положення, головними завданнями Центру є: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат (далі - соціальна допомога, інші грошові виплати); здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Відповідно до пункту 4 Типового порядку, центр відповідно до покладених на нього завдань:

4.1. Здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств, організацій та установ.

4.2. Перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків.

4.5. Готує та передає органам праці та соціального захисту населення документи з питань виплати соціальної допомоги, інших грошових виплат через державні підприємства зв`язку та установи банків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат самостійно не здійснює виплату державної соціальної допомоги, а лише правомірність здійснення нарахування та виплати та передає органам праці та соціального захисту населення документи з питань виплати соціальної допомоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради щодо не нарахування та невиплати громадянину України ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити громадянину України ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 78, код ЄДРПОУ 03196601) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради щодо не нарахування та невиплати громадянину України ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 78, код ЄДРПОУ 03196601) нарахувати та виплатити громадянину України ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю 1 групи з дитинства за період з 01.07.2016 року по 31.08.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03.09.2019 року.

Суддя Біленський О.О.