Рішення № 83980635, 15.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1653/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

представника позивача - Буряк Д.М.

представника відповідача - Яловець М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватної агрофірми "Агроінвест" до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування припису та постанови.

Позовні вимоги:

- визнання протиправними та скасування припису №ПЛ3955/154/АВ/П від 09.04.2019 та постанови № ПЛ3955/154/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 02.05.2019.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2019 року Приватна агрофірма "Агроінвест" (надалі також - позивач, ПА "Агроінвест") звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач) про скасування припису та постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання /а.с. 2-3/.

08 липня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 86-87/.

По справі вживалися заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 10 травня 2019 року суд на клопотання позивача зупинив дію постанови Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ3955/154/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 02.05.2019 про накладення штрафу на Приватну агрофірму "Агроінвест" у розмірі 41 730 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/1653/19 за позовом Приватної агрофірми "Агроінвест" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови (а.с. 30-32).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необґрунтованість та безпідставність оскаржуваних ним припису №ПЛ3955/154/АВ/П від 09.04.2019 та постанови № ПЛ3955/154/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 02.05.2019.

Зокрема, позивачем вказано, що ним під час звільнення працівника ОСОБА_2 були нараховані останььому заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в загальному розмірі 19475,52 грн (після відрахування податків - 15677 грн 80 коп.). У подальшому фактична виплата коштів ОСОБА_2 не була здійснена у зв`язку з утриманням на користь позивача завданих ОСОБА_2 збитків ПА "Агроінвест" внаслідок викрадення ним паливно-мастильних матеріалів.

Позивач не оспорював той факт, що ним допущено порушення трудового законодавства, але вказував на невірну кваліфікацію відповідачем допущеного ним порушення.

Так, він вважав, що його дії, які полягали у невиплаті належних працівнику ОСОБА_2 заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, необхідно кваліфікувати за абз. 3 ч. 2. ст. 265 КЗпП України, як порушення строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, а не згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України - недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, як зробив відповідач.

На думку позивача, компенсації за невикористану відпустку при звільненні не є мінімальною державної гарантію, а тому нездійснення її виплати під час звільнення працівника має вважатися саме як порушення строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю.

Враховуючи викладене, позивач вказав на необхідність визнати протиправними та скасувати оскаржувані припис та постанову.

20 травня 2019 року представником відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву /а.с. 38-40/, за змістом якого відповідачем висловлена незгода з вимогами адміністративного позову ПА "Агроінвест"

Так, вказано, що інспекційне відвідування ПА "Агроінвест" здійснено у чіткій відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295.

Зазначено, що під час інспекційного відвідування перевіряючими було встановлено порушення вимог трудового законодавства (ч.1 ст. 128, ст. 129 КЗпП України) щодо обмеження розміру відрахувань із заробітної плати та заборони відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат. Тобто виявлено, що з належних працівнику при звільненні сум, в тому числі грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, проведено 100 відсотків утримань.

Вказано, що відповідно до частини 1 статті 128 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством, - 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. Акцентовано увагу на вимогах статті 73 Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлена заборона щодо звернення стягнення, зокрема, на компенсацію працівникові за невикористану відпустку.

Таким чином, відповідачем наголошено, що враховуючи невиплату працівнику ОСОБА_2 заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, зважаючи на викладені вимоги трудового законодавства, Управлінням Держпраці у Полтавській області правомірно нараховані санкції за недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці та складено припис про усунення виявлених порушень.

07 червня 2019 року від ПА "Агроінвест" до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 68-69/, за змістом якої позивач заперечував аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов. Безпосередньо вказано, що перевірка, яка була проведена на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, є протиправною, оскільки Шостий апеляційний адміністративний суд своїм рішенням у справі № 826/8917/17 визнав Постанову Кабінету міністрів України від 26.04.2017 № 295 нечинною.

Додатково позивачем зазначено, що відповідачем не врахований той факт, що працівник ОСОБА_2 жодних претензій щодо невиплати належних йому платежів не заявляв.

08 липня 2019 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /а.с. 82/, в яких представником відповідача зазначено, що інспекційне відвідування проведено відповідно до норми чинного законодавства на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, який на час перевірки був чинний.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на безпідставності позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

ПА "Агроінвест" (код ЄДРПОУ 30742456) є юридичною особою, зареєстрованою 15.02.2000, основним видом економічної діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур /а.с. 10/.

02.04.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області видано наказ №78П "Про проведення заходів державного контролю", яким, зокрема, наказано провести інспекційне відвідування ПА "Агроінвест" з питань додержання законодавства про працю у зв`язку з надходженням звернення ОСОБА_3 від 01.04.2019 № 16-Б567/06 /а.с. 42/.

03.04.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області оформлено направлення за номером №684 на проведення заходу державного контролю, яким проведення інспекційного відвідування ПА "Агроінвест" на предмет додержання нею вимог законодавства про працю доручено головному державному інспектору Гармаш С.М. /а.с. 41/.

Копію вказаного направлення 05.04.2019 вручено уповноваженій особі відповідача, про що свідчить підпис останнього на направленні /а.с.41/.

У період з 08 по 09 квітня 2019 року інспектором праці проведено інспекційне відвідування ПА "Агроінвест", за наслідками якого складено акт №ПЛ3955/154/АВ від 09.04.2019, яким, зокрема, зафіксовано порушення вимог ч. 1 ст. 128 та ст. 129 КЗпП України щодо обмеження розміру відрахувань із заробітної плати та заборони відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат.

У подальшому, 09.04.2019 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ3955/154/АВ/П /а.с. 12/ та 02.05.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 02.05.2019 №ПЛ3955/154/АВ/П/ПТ/МГ-ФС в сумі 41 730 грн /а.с.20/.

Позивач не погодився з відповідними приписом та постановою, в зв`язку з чим оскаржив їх до суду.

Норми права, які підлягають скасуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, на час проведення інспекційного відвідування визначалась Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року /надалі - Порядок № 295/. Даний Порядок був чинний на момент проведення інспекційного відвідування ПА "Агроінвест".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в підпункті 3 пункту 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 пункту 5.

Статтею 3 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" передбачено, що здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб здійснюються органами державного нагляду (контролю), їх посадовими особами, які проводять планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, законодавства про працю, зайнятість (у тому числі зайнятість та працевлаштування інвалідів), про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу), про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати матеріального забезпечення страхових виплат, надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади .

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно зі статтею 128 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Статтею 129 КЗпП України передбачено, що не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Абзацем 3 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Висновки щодо правозастосування

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем порядку проведення інспектування у зв`язку з тим, що воно проведено відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, що визнаний нечинним, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що Постанова Кабінету міністрів України від 26.04.2017 № 295 визнана нечинною рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи те, що інспекційне відвідування позивача було здійснено до винесення рішення про визнання Постанови Кабінету міністрів України від 26.04.2017 № 295 нечинною, дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі Порядку № 295 є правомірними.

Надаючи оцінку встановленим порушенням, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних рішень стало виявлення під час перевірки порушень позивачем вимог трудового законодавства щодо обов`язку роботодавця виплатити працівникові всі належні йому суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку під час звільнення.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції, відповідач виходив з того, що виявлені під час інспекційного відвідування порушення є недотримання підприємством мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

В той же час позивач вказував, що компенсація за невикористану відпустку не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, а отже за її невиплату позивач може бути притягнутий до відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат.

Суд не погоджується з такими висновками позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Глава VІІІ КЗпП України, що має назву "Гарантії та компенсації", містить перелік гарантій, що забезпечуються працівникам. Зокрема, статтею 127 КЗпП України, передбачена така гарантія, як обмеження відрахувань із заробітної плати, а статтею 129 КЗпП України передбачена така гарантія, як заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат.

Відповідно до статті 129 КЗпП України, не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Аналізуючи зміст вказаних норм, суд приходить до висновку, що право особи на компенсацію, зокрема невикористаної щорічної відпустки, відноситься до мінімальної державної гарантії в оплаті праці, так само як і право на отримання заробітної плати. У зв`язку з викладеним, порушення право особи на отримання заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку є недотриманням підприємством мінімальних державних гарантій в оплаті праці, відповідальність за що передбачена саме абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що утримання позивачем належних працівнику ОСОБА_2 виплат при звільненні мало місце у зв`язку з розкраданням цим працівником паливно-мастильних матеріалів, що спричинило матеріальних збитків ПА "Агроінвест".

Однак судом під час розгляду справи встановлено, що остаточного рішення у кримінальному провадженні № 12019170120000047 від 21.02.2019, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки дизельного палива на загальну суму 35 148 грн, немає.

Факт вчинення працівником ПА "Агроінвест" ОСОБА_2 крадіжки майна підприємства жодним чином не доведений.

Отже відсутні взагалі будь-які правові підстави для самочинного стягнення підприємством з працівника завданих збитків доти, поки його вина у крадіжці не буде доведена у встановленому чинним законодавством порядку.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, не здійснивши виплату працівнику ОСОБА_2 сум заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку під час його звільнення, допустив порушення вказаних вище норм КЗпП України (статей 128 та 129 КЗпП України), у зв`язку з чим Управлінням Держпраці у Полтавській області правомірно винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ 3955/154/АВ/П від 09.04.2019 та накладено штраф у розмірі 41 730 грн, про що винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ПЛ3955/154/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 02.05.2019.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то судові витрати відповідно до правил, встановлених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Приватної агрофірми "Агроінвест" (вул.Центральна 7 с.Попове Великобагачанського району Полтавської області ЄДРПОУ 30742456) до Управління Держпраці в Полтавській області (вул.Пушкіна, 119 м.Полтава ЄДРПОУ 39777136).

Заходи забезпечення позову - скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 серпня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков