Ухвала суду № 83980541, 03.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1759/19

У Х В А Л А

03 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Чакір В.О., третьої особи Божко К.А., представника третьої особи Яковенко О.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву про поновлення строку по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання видати наказ, стягнення невиплаченої частини надбавки до посадового окладу за спеціальне звання, та невиплаченої частини заробітної плати за листопад, грудень 2017 року, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИ В:

Позивач подав до суду позовну заяву в якій просив поновити пропущений строк звернення до суду з позовом, та також 30.08.2019 та 02.09.2019 року від позивача надійшли заяви аналогічного змісту про поновлення строку звернення з позовом до суду.

В підготовчому засіданні позивач їх підтримав, та пояснив, що так як у нього був електронний цифровій підпис як держслужбовця, то він набрав на сайті «Електронний суд» текст позову та в останній день строку на подання позову хотів його відправити до суду через цей кабінет, але через те, що його цифровий ключ був передчасно скасований відповідачем, так як ще не сплив строк на подачу ним виправленої декларації про майновий стан при звільненні з державної служби, то він цього не встиг зробити. Тому він отримав в Приватбанку новий цифровий підпис та в перший робочий день після вихідних подав через електронний кабінет позов до суду, саме через це пропустив три дні, два з яких вихідні, тому вважає це поважною причиною.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2 . заперечували.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ст.122КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Водночас, ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту п. 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення п.1 ст. 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

Позивач оскаржує наказ про звільнення від 21.02.2019 року №134-о , та до суду позов поданий 26.03.2019 року, а сфрмований в системі "Елктронний суд" 25.03.2019 року.

Позивач довів у засіданні, наявність обставин на які він посилається як на поважність причини пропуску строку звернення до суду, та відповідач їх не спростував, а тому суд враховуючи, те що з трьох днів пропуску строку два останні дні були вихідні, коли суд не працював, вважає, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст.121,122,248КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 та поновити позивачу строк звернення до суду з позовом.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки відповідно до ст..256КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2019 року.

Суддя Іванов Е.А.