Рішення № 83980496, 02.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 р. № 487/2172/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправними дій відповідача; скасування рішення від 17.01.2019 № 6/2-з; зобов`язання відповідача вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом (ар. с. 34-39) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - відповідач або Управління) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком та скасування рішення від 17.01.2019 № 6/2-з «Про відмову в призначенні пенсії за віком» (надалі - Рішення);

зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), з 19.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач, в порушення Закону № 1058, «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), за наявності запису про роботу у трудовій книжці, протиправно відмовив у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу для обчислення пенсії і, як наслідок, протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (ар. с. 51-52), в якому зазначив, що в призначенні пенсії позивачу було відмовлено в зв`язку з недотриманням вимог статті 26 Закону № 1058, а саме - відсутністю необхідного страхового стажу 25 років; у трудовій книжці позивача, містяться виправлення та неточності.

Ухвалою від 21.08.2019 суд замінив відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ар.с. 65).

Дослідивши письмові докази суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.10.2018 звернувся до Управління із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058. До заяви позивач додав: копію паспорта, копію картки фізичної особи - платника податків, копію трудової книжки, копію диплому.

Відповідач Рішенням від 17.01.2019 відмовив позивачу у призначені пенсії за віком (ар. с. 7-9) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Зокрема, в Рішення відповідач зазначив, що до страхового стажу ОСОБА_1 неможливо зарахувати періоди роботи в Миколаївській морехідній школі (з 22.11.1984 по 01.12.1984), у СП «Миколаїв-Таврія» Автосервіс ЗАЗ (з 16.04.1992 по 15.09.1992), в МП «Діаза» (з 16.09.1992 по 11.08.1993) та в ПП «Конрад» (з 18.11.1997 по 18.10.2005), оскільки трудова книжка позивача містить розбіжності та неточності.

Не погоджуючись з Рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 1058, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058 визначено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону № 1788, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок № 637.

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом досліджена копія трудової книжки позивача (ар. с. 40-45), з якої вбачається:

запис № 12 щодо звільнення позивача з Миколаївської морехідної школи не містить посилання на номер та дату наказу про звільнення;

записи № 20, № 21 про прийняття та переведення позивача містять наведення;

запис № 24 щодо звільнення позивача з МП «Діаза» не містить посилання на номер та дату наказу про звільнення;

записи № 30, № 31 відсутні посада та підпис відповідальної особи, що внесла записи.

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (надалі - Інструкція № 162, що була чинною на момент початку ведення трудової книжки позивача), передбачено (мовою оригіналу): «… В трудовые книжки по месту работы вносятся отдельной строкой со ссылкой на дату, номер и наименование соответствующих документов следующих документов следующие записи: а) о времени службы в составе Вооруженных Сил СССР, в органах Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, во всех видах охраны, где на проходящих служб распространяется законодательство о труде и государственное социальное страхование с указанием даты призыва (зачисления) и даты увольнения со службы; б) о времени обучения в профессионально-технических и других училищах, на курсах и в школах по повышению квалификации, по переквалификации и подготовке кадров; в) о времени обучения в высших и средних специальных учебных заведениях (включая и время работы в студенческих отрядах, на производственной практике и при выполнении научно-исследовательской хоздоговорной тематики), партийных школах, профдвижения и о времени пребывание в аспирантуре клинической ординатуре, кроме случаев, указанных в п. 2.15 настоящей Инструкции; г) о работе в качестве члена колхоза - в тех случаях, когда действующим законодательством предусмотрен зачет этой работы в общий трудовой стаж рабочих и служащих. Предусмотренные в настоящем пункте записи вносятся в трудовую книжку до занесения сведений о работе на данном предприятии…».

Аналіз встановлених обставин справи, з урахуванням наведених вище норм (чинних на час внесення відповідних записів до трудової книжки), дає підстави вважати, що посилання відповідача в частині внесених записів з порушеннями до трудової книжки позивача є обґрунтованими, зокрема: запис № 12 не містить посилання на номер та дату наказу про звільнення, що на переконання суду, не дозволяє зарахувати період роботи з 22.11.1984 по 01.12.1984 до стажу роботи позивача.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).

Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Записи № 20 та № 21 містять виправлення; запис № 24 не містить послання на посилання на номер та дату наказу про звільнення, що є порушеннями вимог Інструкції № 58.

Таким чином, суд не вбачає підстав для можливості зарахування до страхового стажу позивача періодів з 16.04.1992 по 15.09.1992, з 16.09.1992 по 11.08.1993, за умови непідтвердження вказаних відомостей відповідними довідками, копіями наказів.

Стосовно спірного періоду зарахування страхового стражу позивача з 18.11.1997 по 18.10.2005, суд зазначає таке.

Відсутність у записах № 30, № 31 інформації про посаду та підпис відповідальної особи, що внесла записи свідчить про те, що факт прийняття та звільнення мають бути підтверджені додатковими документами (пункти 2-3 Порядку № 637).

Крім того, згідно з абзацом 3 підпункту 1 пункту 31 Прикінцевих положень Закону № 1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 5 частини першої статті 40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як вказав відповідач у відзиві, згідно з даними відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації управління відсутня інформація про заробітну плату позивача та сплату страхових внесків за час роботи в ПП «Конрад» за період з 2000 по 2005 рік (ар. с. 58).

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Проте, як встановлено судом позивач, згідно з записами в трудовій книжці, займав посаду директора ПП «Конрад», а отже мав сплачувати страхові внески.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна