Рішення № 83980438, 03.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2625/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника відповідача - Копачинської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо нарахування внеску та прийняття вимоги про його сплату, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018року №Ф-6075-51/2469.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з моменту державної реєстрації ОСОБА_1 23.02.2005 року, як фізичної особи - підприємця, він не здійснював підприємницьку діяльність, а тому не має підстав сплачувати єдиний соціальний внесок.

29 липня 2019 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із відсутністю доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, відповідної заяви. Недоліки позовної заяви позивачем були усунуті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серппня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач, Головне управління ДФС у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як ФОП в Головному управлінні ДФС у Полтавській області, Кременчуцьке управління, Кременчуцьке ДПІ як платник єдиного внеску, реєстраційний номер 162913770/ 16294 . Фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI, визначено платниками єдиного внеску. Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закону № 2464, згідно з приписами якої платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органів доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством. Вказував, що мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2018 році складала 819,06 грн., у 2019 - 918,06 грн. З урахування відсутності сплати внесків у 2017 році в сумі 8448,00 грн., органом доходів і зборів проведено розрахунок єдиного внеску та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 №Ф-6075-51/2469 у сумі 15819,54 грн. у відповідності до положень чинного законодавства.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказував на безпідставність твердження відповідача, що у позивача виник обов`язок сплачувати внесок у мінімальному розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу, оскільки у позивача, як фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та не отримував дохід (не здійснював підприємницьку діяльність), не виникало обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом. Зазначав, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.02.2019, яке надано відповідачем на підтвердження тримання позивачем оскаржуваної вимоги, не може бути належним доказом, оскільки позивач його не отримував та не підписував. Відповідачем не надано доказів що дане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджує факт відправлення на адресу позивача саме вимоги про сплату боргу, а не будь-якої іншої кореспонденції чи листа.

Позивач у судове засідання не заявився, надіслав до суду заяву про розголяд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.02.2005 року пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, на обліку як платник податків і зборів знаходився у Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

23.02.2005 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що зроблений запис за номером 25850000000001365, видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 /а.с. 11/.

27 листопада 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату цього боргу № Ф-6075-51/2469 від 27.11.2018 на суму 15819,54 грн /а.с. 12/.

Вважаючи, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2005 року не подавав податкової та іншої звітності, оскільки, як стверджує, не здійснював підприємницьку діяльність, так як зайняття перукарською діяльністю не склалося та позивач подав документи до органів внутрішніх справ і відповідно до наказу від 14.11.2005 року призначений на посаду дільничного інспектора міліції Крюківського РВ Кременчуцького МУ /а.с.14 зворот/.

Відповідно до змісту наказу від 30.08.2016 року №809 позивач прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, призначений помічником провідного інженера 553 військового представництва Міністерства оборони України /а.с.16/. Військову службу в Полтавському обласному військовому комісаріаті ОСОБА_1 проходить по теперішній час /а.с.28/. За період з січня 2017 року по червень 2019 року включно з усіх виплат, належних позивачеві, Полтавським обласним військовим комісаріатом сплачені страхові внески (єдиний внесок), про що останнім видано відповідну довідку від 12 липня 2019 року № 11/453.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи в суді позивачем підприємницьку діяльність не припинено. Підприємницька діяльність позивачем не здійснюється, звітність до органів податкової служби не подається.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.

Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою, оскільки проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу. За період з січня 2017 року страхові внески (єдиний внесок) із виплачених на користь позивача сум, сплачені в повному обсязі /а.с.16, 28/.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували даний факт, зокрема, отриманих під час проведення перевірки.

Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, контролюючий орган мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.

Суд зазначає, що позивач не подавав звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались в позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).

Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи те, що позивач не мав у спірний період обов`язку зі сплати єдиного внеску відповідачем безпідставно сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 року № Ф-6075-51/2469 на загальну суму 15819,54 грн.

Таким чином, вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 року № Ф-6075-51/2469 є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування внеску та прийняття вимоги про його сплату, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме вимого про сплату боргу (недоїмки), як рішення суб`єкта владних повноважень, правова оцінка якій надана судом вище, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов`язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 року № Ф-6075-51/2469.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 03 вересня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва