Рішення № 83980266, 03.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 р. № 400/2669/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В., за участю секретаря судового засідання Єрошкіної Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод ", вул. Адміральська, 38, Миколаїв,54001

до відповідача:Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2,Миколаїв,54001

про:визнання дій протиправними та скасування постанови від 14.08.2019 р. ВП № 50213154,

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Вакула І.А., довіреність 4/2, від 03.01.2019

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Миколаївській суднобудівний завод» звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з вимогами визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакули Івана Анатолійовича щодо накладення арешту на грошові кошти ДП «Миколаївській суднобудівний завод», що розміщенні на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПУМБ», який використовується для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податкових та інших платежів до бюджету, скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №50213154 від 14.08.2019 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакулою Іваном Анатолійовичем в частині накладення арешту на грошові кошти ДП «Миколаївській суднобудівний завод», що розміщені на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), який використовується для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податкових та інших платежів до бюджету.

Свої позовні вимоги ДП «Миколаївській суднобудівний завод» обґрунтував тим, що серед арештованих державним виконавцем банківських рахунків підприємства був № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), який використовується для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податкових та інших платежів до бюджету. На думку позивача зазначений банківський рахунок є спеціальним, оскільки використовується саме для оплати праці найманих працівників, а також для сплати зобов`язань перед бюджетом, а тому, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» на зазначений рахунок не може бути накладено арешт. В якості доказів, цільового призначення рахунку НОМЕР_1 позивачем надані виписки з банку, які показують історію здійснення перерахувань грошових коштів, призначення платежів та осіб, установи, організації кому і з якою метою перераховувались наявні на рахунку грошові кошти.

Також, позивач послався на Конвенцію про захист заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата захищена від арештів та передачі іншим особам. Відповідно до ч.5 ст.97, ч.1 ст.115 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Частиною 5 та 6 ст.24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права слідує, що зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, призначенням яких є оплата праці, не можу бути звернути стягнення за іншими вимогами. Відповідно накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняють порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що проведення арешту коштів боржника, є не лише його правом, а й обов`язком відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У спірній постанові від 14.08.2019 державним виконавцем спеціально передбачено, що накладається арешт на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ч.3 ст.52 Закону, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Станом на 02.09.2018 банківською установою АТ «ПУМБ» не повідомлено державного виконавця про цільове призначення рахунку, а постанова про арешт коштів не повернута банком без виконання. Законом встановлений чіткий механізм накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунках в банках чи в інших фінансових установах. Так, відсутні норми які зобов`язують державного виконавця встановлювати цільове призначення рахунку та приймати рішення щодо накладення на нього арешту чи не накладення арешту. Ні Законом України «Про виконавче провадження» ні інші закони не містять норм, що забороняють звертати стягнення на кошти на рахунках боржника з яких здійснюється виплата заробітної плати. Взагалі з договору позивача з АТ «ПУМБ» вбачається, що зазначений рахунок може використовуватися не лише для виплати заробітної плати, а також для інших цілей. З наданих позивачем копій банківських виписок по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що зазначений рахунок використовується ДП «Миколаївській суднобудівний завод» в тому числі і для оплати товарів та оплати отриманих послуг. Отже, кошти із зазначеного рахунку спрямовуються боржником не на погашення заборгованості, а на інші цілі.

В судовому засіданні 30.08.2019 судом розглянуто заяву про забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні.

В судовому засіданні 03.09.2019 представник відповідача підтвердив свою позицію викладену у відзиві. Представник позивача в судові засідання не з`явився.

Суд розглянув справу 03.09.2019 у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідив матеріали справи, вислухав представника відповідача, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №59784675 про стягнення з ДП «Миколаївський суднобудівний завод» на підставі 780 виконавчих документів 133817332,04 гривень, в тому числі 383 виконавчого документу щодо стягнення заробітної плати на загальну суму 18296633,14 гривень.

14.08.2019 на запит державного виконавця ДФС у Миколаївській області повідомило про рахунки ДП «Миколаївський суднобудівний завод» у банківських установах, у тому числі і у АТ «ПУМБ».

14.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. У постанові зазначено про арешт коштів у 13 банківських установах, зокрема у АТ «ПУМБ» та зазначено, що арешт накладається окрім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Відповідно до ч.1-3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Таким чином, за загальним правилом, державний виконавець має право накладати арешт на кошти, які перебувають на банківських рахунках.

Виключення з цього правила передбачено, лише щодо рахунків (зі спеціальним режимом використання, спеціальні та інші) звернення стягнення на які заборонено законом.

Тобто, сам законодавець повинен передбачити заборону накладення арешту на відповідний рахунок.

Натомість жодним Законом або іншими нормативно-правовим актом не передбачено заборони звернення стягнення на рахунків, які використовуються для виплати заробітної плати, а також для сплати податків та зборів.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також жодним нормативно-правовим актом Національного банку України не передбачено будь-яких спеціальних рахунків для здійснення виплати заробітної плати та сплати податків та зборів.

Проведення розрахунків з найманими працівниками, а також з бюджетом та фондами, здійснюються через поточний рахунок підприємства.

Зі змісту договору між ДП «Миколаївський суднобудівний завод» та АТ «ПУМБ» від 13.08.2019 про надання комплексних послуг з відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб, зарахування та виплати заробітної плати та інших платежів №279229524, вбачається, що він передбачений не лише для виплати заробітної плати, а також для здійснення інших операцій (п. 1.1 Договору).

З наданих позивачем банківських виписок по рахунку № НОМЕР_2 АТ «ПУМБ» вбачається, що окрім виплати заробітної плати та сплати податків, зазначений рахунок використовується для оплати за товари та послуги.

Тобто, рахунок № НОМЕР_2 є звичайним поточним банківським рахунком, який не обмежений будь-яким цільовим використанням коштів, які на ньому знаходяться. Власник рахунку на власний розсуд може визначати адресатів та призначення платежу з цього рахунку.

Зазначене не дає підстави вважати, що цей рахунок не є спеціальним, а тому, на нього не розповсюджується обмеження передбачене ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»

Також, суд погоджується з аргументом відповідача, про те, що відповідно до ч.3 ст.52 Закону, обов`язок визначити чи відноситься той чи інший рахунок до спеціального, покладено саме на банківську установу, а не на державного виконавця.

З моменту отримання постанови про арешт коштів боржника від 14.08.2019, АТ «ПУМБ» не повернув зазначену постанову без виконання та не повідомив державного виконавця про цільове використання коштів на цьому рахунку. Що свідчить, про те, що навіть самою банківською установою зазначений рахунок не кваліфіковано як спеціальний.

З приводу посилань на Кодекс законів про працю та Конвенцію про захист заробітної плати, то вони стосуються обмежень на відрахування з заробітною плати боржника, а не арешту банківського рахунку, який може використовуватися окрім іншого, також і для виплати заробітної плати.

Також, суд звертає увагу, що виконавче провадження, яке перебуває у провадженні відповідача, стосується стягнення у тому числі і заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про правомірність постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування, а також необхідності відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод " (вул. Адміральська, 38, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 14313240) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 14.08.2019 р. ВП № 50213154, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко