Рішення № 83980199, 17.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 року № 320/1147/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника позивача - Калниша В.Г., представника відповідача - Куліди А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Бердянський хлібокомбінат" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» (Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7/1) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області №0036951401, №0036961401, №0036931401 та №0036921401 від 07.12.2018.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 05.11.2018 №943/10-36-14-01/00378218Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» (код за ЄДРПОУ 00378218) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками господарських операцій з ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД». Господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

У судовому засіданні сторони підтримали зазначені правові позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 08.10.2018 по 19.10.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року.

Результати перевірки оформлені актом від 05.11.2018 №943/10-36-14-01/00378218 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою виявлені порушення ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» вимог абзацу 8 ст.4 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV; п.5 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5 П(С)БО №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306; п.9 П(С)БО) №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248; п.п.14.1.13, п.п.14.1.36., п.п.14.1.257. п.14.1. ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138; п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-VI в результаті чого:

- занижено податок на прибуток 3470233 грн., у тому числі за 2016 рік на 851 601 грн., за 3 квартали 2017 року на 2618632 грн.

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на 4498166 грн., у тому числі за 2015 на 9575 грн., за 2016 рік в сумі 1673053 грн., за 2017 р. на 2815538 грн.

п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.198.1, 198.2. п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на 1929751 грн. у тому числі за травень 2015 р. 1915 грн. за серпень 2015 р. на 380746 грн., за грудень 2016 року на 197223 грн за червень 2017 року на 503722 грн, за липень 2017 р. на 302796, за серпень 2017 року на 543349 грн.

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на 281 625 грн., у тому числі за вересень 2017 року в сумі 281 625 грн.

Висновок контролюючого органу про порушення податкового законодавства ґрунтується на ненаданні до перевірки певних документів та наявності податкової інформації про неможливість простеження руху товару по ланцюгу придбання.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагент позивача не має достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобовязань за укладеним з позивачем договором.

Крім того, контролюючий орган в Акті перевірки зазначає, що товар, який було поставлено позивачеві контрагентом, відповідно до даних податкового обліку та АІС «Податковий блок» вищезазначені контрагенти не придбавали, що свідчить формування позивачем активу з джерела невідомого походження.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем з ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» правочинів без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов`язань і отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 07.12.2018 №0036961401 яким визначено завищення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 498 166 грн.

від 07.12.2018 №0036921401 яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 281 625,00 грн.

від 07.12.2018 №0036931401 яким донараховано 1927836 грн. податку на додану вартість та застосовано штраф в розмірі 963918 грн.

від 07.12.2018 №0036951401 яким донараховано 3 470233,00 грн. податку на прибуток та застосовано штраф в розмірі 1735116,50 грн.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД», на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту та суми витрат, на які зменшується об`єкт оподаткування податком на прибуток, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, судом встановлено наступне.

Щодо операцій з ТОВ «АРП-ТРЕЙД».

09.02.2015 відповідно до видаткової накладної № РН-09021 Позивачем у ТОВ «АРП-ТРЕЙД» придбано редуктор 1Ц2У 160-10-12.

Окремий письмовий договір щодо придбання зазначеної запчастини не укладався.

Вартість запчастини відповідно до видаткової накладної складає 5000 грн в т.ч. ПДВ.

Сума 5000 грн в т.ч. ПДВ за матеріалами акту перевірки сплачена Позивачем платіжним дорученням №470 від 06.02.2015 р.

Щодо операцій з ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ».

02.02.2015 відповідно до видаткової накладної № 45 Позивачем у ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» придбано Кільця поршньові ф80 LB50 LB75, комплект циліндр LB50, кільце сторно пальця поршньової Ф15.

Окремий письмовий договір щодо придбання зазначених запчастин не укладався.

Вартість запчастин відповідно до видаткової накладної складає 6489,00 грн в т.ч. ПДВ.

Сума 6489,00 грн в т.ч. ПДВ за матеріалами акту перевірки сплачена Позивачем платіжним дорученням №303 від 27.01.2015 р.

Щодо операцій з ТОВ «Продсістем Компані».

04 травня 2017 року між ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», як покупцем, та ТОВ «Продсістем Компані», як постачальником, був укладений договір поставки №04052017-БХК, у порядку та на умовах якого постачальник зобовязувався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобовязувався оплатити його.

Відповідно до пункту 1.2 договору, товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невідємними частинами договору.

04 травня 2017 року ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» та ТОВ «Продсістем Компані» домовились про поставку 450 тонн +/- 10% олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку по ціні 21810,00 грн. за одну тонну в т.ч. ПДВ, про що склали специфікацію №1 до договору поставки від 04.05.2017 №04052017-БХК.

Пунктами 1 та 2 специфікації №1 до договору поставки від 04.05.2017 №04052017-БХК передбачено, що товар поставляється на умовах DAP м. Миколаїв. Продукція передається постачальником покупцю в пункті поставки за адресою: м. Миколаїв , вул. Громадянська, 117.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 04.05.2017 №04052017-БХК ТОВ «Продсістем Компані» поставило позивачеві олію соняшникову нерафіновану, першого ґатунку у загальній кількості 431,649 тонн, що підтверджується видатковими накладними №28 від 18.05.2017 на суму 1614943,26 грн., у тому числі ПДВ, №42 від 02.06.2017 на суму 405426,10 грн., у тому числі ПДВ, №65 від 16.06.2017 на суму 2251598,98 грн., у тому числі ПДВ, №99 від 16.06.2017 на суму 405426,10 грн., у тому числі ПДВ, №100 від 16.06.2017 на суму 396963,82 грн., у тому числі ПДВ, №101 від 16.06.2017 на суму 413997,42 грн., у тому числі ПДВ, №102 від 16.06.2017 на суму 396811,14 грн., у тому числі ПДВ, №103 від 16.06.2017 на суму 483462,28 грн.,у тому числі ПДВ,№104 від 16.06.2017 на суму 391838,46 грн., у тому числі ПДВ, №105 від 16.06.2017 на суму 393735,94 грн., у тому числі ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась за адресою: м. Миколаїв , вул . Громадянська , 117.

В оплату за поставлений товар позивач платіжними дорученнями перерахував на користь ТОВ «Продсістем Компані» кошти у загальній сумі 9 414 264,76 грн., у тому числі ПДВ 1 569 044,13 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, суму податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Продсістем Компані», включено позивачем до складу податкового кредиту за травень, червень, серпень 2017 року.

Придбану у ТОВ «Продсістем Компані» соняшникову олію позивачем реалізовано нерезиденту шляхом укладення договору комісії.

Так, 11.05.2017 між ТДВ «Бердянський хлібокомбінат»(комітент) та ТОВ «АВ Мастер» (комісіонер) укладеного договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №110517-БХК/АВМ, у порядку та на умовах якого комітент доручив, а комісіонер прийняв на себе зобовязання здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.

Згідно специфікації №1 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №110517-БХК/АВМ, комітент доручає комісіонеру продати 450,00 тонн (+/- 10%) олії соняшникової нерафінованої по ціні 710 дол. США за тонну.

Судом встановлено, що на виконання умов договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №110517-БХК/АВМТОВ «АВ Мастер» прийняло на комісію 431,649 тонн олії соняшникової, що підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 18.05.2017 на 74,046 тонн олії, від 02.06.2017 на 27,413 тонн олії, від 16.06.2017 на 330,19 тонн олії.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняту на комісію продукцію ТОВ «АВ Мастер» було реалізовано на користь нерезидента компанії AGROFORM TARIM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI на підставі контракту від 23.05.2017 №2305, що підтверджується митною декларацією про експорт товару UA504120/2017/104947, звітом комісіонера від 30.06.2017 №1, від 30.08.2017 №2.

В оплату за поставлений товар комісіонер платіжними дорученнями перерахував на користь ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» кошти у загальній сумі 7 979 459,21грн., без ПДВ, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується рух активів, звязок господарських операцій з основними видами економічної діяльності ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» та використання придбаних у ТОВ «Продсістем Компані» товарів у власній господарській діяльності.

Щодо операцій з ТОВ «Прометей Голд».

30 серпня 2016 року між ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», як покупцем, та ТОВ «Прометей Голд», як продавцем, укладений договір №3016/08-3, у порядку та на умовах якого продавець зобовязувався передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, зазначену в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору від 30.08.2016 №3016/08-3 Продавець зобов`язався передати у власність покупцю ячмінь 3-го класу ненасіннєвий українського походження урожаю 2016 року насипом в обсязі 1012 т +/- 10% за ціною 3630,00 грн. в т.ч. ПДВ за 1 тону.

Місце передачі товару - Київська обл. Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, 3.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 30.08.2016 №3016/08-3 ТОВ «Прометей Голд» поставило позивачеві ячмінь 3-го класу ненасіннєвий українського походження урожаю 2016 року насипом в обсязі 1058,540 тон, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000776 від 31.08.2016 на суму 38425000,20 грн. у тому числі ПДВ та актом прийому-передачі № 1 від 31.08.2016.

В оплату за поставлений товар позивач платіжними дорученнями перерахував на користь ТОВ «Прометей Голд» кошти у загальній сумі 3842501,20 грн., у тому числі ПДВ 640416,70 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, суму податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Прометей Голд», включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2016 року.

Придбаний у ТОВ «Прометей Голд» ячмінь 3-го класу позивачем було реалізовано нерезиденту шляхом укладення договору комісії.

Так, 30.08.2016 між ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» (комітент) та ТОВ «Прометей Трейд» (комісіонер) було укладеного договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №30/08-3, у порядку та на умовах якого комітент доручив, а комісіонер прийняв на себе зобовязання здійснити реалізацію на експорт з УкраїниТовару , що належить Комітенту на праві власності.

Згідно Додатку №1 до договору комісії №30/08-3 від 30.08.2016, комітент доручає комісіонеру продати 1012 т +/- 10% ячменю 3-го класу ненасіннєвого українського походження урожаю 2016 року насипом по ціні 133 дол. США за тонну.

Судом встановлено, що на виконання умов договору комісії №30/08-3 від 30.08.2016ТОВ «Прометей Трейд» прийняло на комісію 1058,540 тон ячменю 3-го класу ненасіннєвого українського походження урожаю 2016 року, що підтверджується актом прийому-передачі №1 від 03.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняту на комісію продукцію ТОВ «Прометей Трейд» було реалізовано нерезиденту -Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «STONFORDLTD» на підставі контракту від 30.08.2016 №30-16/08-3, що підтверджується митною декларацією про експорт товару 504050000/2016/302722, проміжним звітом комісіонера від 25.10.2016 та звітом комісіонера №1 від 04.01.2017.

В оплату за поставлений товар комісіонер платіжними дорученнями перерахував на користь ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» кошти у загальній сумі 3 715 103,78 грн, без ПДВ, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується рух активів, звязок господарських операцій з основними видами економічної діяльності ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» та використання придбаних у ТОВ «Прометей Голд» товарів у власній господарській діяльності.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на віднесення сум витрат на зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті ПК України, підставою для нарахування покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатом здійснених господарських операцій з ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Під час перевірки відповідачем не було встановлено обставин, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД», у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних ними підприємств.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання сторонами договорів поставки (купівлі-продажу) визначених у ньому зобовязань і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Фактично висновки відповідача про безтоварність (нереальність) розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» ґрунтуються виключно на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел, де містяться твердження про здійснення контрагентами позивача діяльності, повязаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

При цьому, як наголосив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів ПК України», оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюючи прийнятність податкової інформації, що вноситься до інформаційних систем контролюючого органу за наслідками аналізу та співставлення даних податкової звітності, суд також бере до уваги що 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 № 655-VIII «Про внесення змін до ПК України щодо зменшення податкового тиску на платників податків»,

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 09.12.2014, про те, що висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, що не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Отже, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичної поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть вважатись підтвердженням недобросовісності останнього.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України є фіктивним.

Згідно ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, договори, укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов`язків за такими угодами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки відповідно цією особою, а тому несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань

Оскільки наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару (надання послуг) входить до предмету доказування у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що реальність виконання договору підтверджується належними первинними документами.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів.

Податковим органом не надано суду будь-яких доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються його контрагентом, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання позивачем підприємством податкової вигоди.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

У свою чергу судом встановлено, що основним видом діяльності ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», в охоплений перевіркою період, було виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин

Судом також встановлено, що до початку фінансово-економічних взаємовідносин з розглядуваним постачальником позивач пересвідчився у його правоздатності, перевіривши факт його реєстрації у державних та податкових органах шляхом одержання копій реєстраційних документів від контрагента та перевірки відповідної інформації з офіційних джерел.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача об`єктивної можливості для виконання поставки товарів у силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на обєктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин справи були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання та доводи відповідача про формування позивачем активу з невідомого джерела суд відхиляє.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД», які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД» придбавались або могли бути придбані у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобовязаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі субєкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У звязку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД», або ж доказів того, що фінансово-господарські операції позивача з вказаним контрагентом були направлені на отримання незаконної податкової вигоди.

Суд при вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 КАС України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 КАС України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

У цьому контексті суд звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України розглядаючи справу №157/4953/12 зазначив наступне: «Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи» (ухвала ВАСУ від 01.03.2017, номер за ЄДРСР: 65070337).

Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №2а-102/09/0770 зазначено, норми права не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Окрім цього, Верховний Суд в ухвалі від 05 червня 2018 року у справі №815/57/14 висловився щодо недостатності зведення доводів податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків.

Суд критично ставиться до посилання Відповідача на наявність певних кримінальних проваджень, в яких згадуються контрагенти Позивача та контрагенти наступних ланок поставки Товарів, оскільки наявність лише кримінального провадження та ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, з яких контролюючий орган черпає інформацію, не є та не може бути доказом нереальності господарської операції Платника податку та його контрагентів, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету перевірки та не містить відомостей, які б вказували на нереальність досліджуваних господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необєктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «АРП-ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ ГОЛД`правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 237728,00 грн., є необгрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0036951401, №0036961401, №0036931401 та №0036921401 від 07.12.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Калниш, Носова і партнери" (адвокатським об`єднанням) було укладено договір про надання юридичної допомоги, за яким адвокатське об`єднання зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Так, представником позивачем 20 березня 2019 р. подано заяву з доказами витрат на правничу допомогу. Крім того, в цій заяві представником позивача надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі № 320/1147/19, згідно якої зазначає наступне: Збирання, аналізування та систематизація документів - 10 000,00 грн., Підготовка позову та копій документів для сторін - 5 000,00 грн. Гонорар адвоката за участь в одному судовому засіданні - 1500,00 грн. х 2 = 3 000 грн. Вартість відрядження (добових) - 250,00 на добу (за три доби 750,00 грн.). х 2 =1500 грн. Вартість квитків на потяг Запоріжжя-Київ (в обидві сторони) - Засідання 07.05 - 974 грн. Засідання 25.06 - 1303 грн.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у справі 320/1147/19- 21777,00 грн.

Крім того, 25.06.2019 до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що п. 3 ст. 134 КАС України має чітко визначені предмет правової допомоги, а саме: гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду збір, доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з урахуванням всього викладено, суд вважає що користь Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області витрати на правову допомогу в сумі 21777,00коп.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області №0036951401 від 07.12.2018.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області №0036961401 від 07.12.2018.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області №0036931401 від 07.12.2018.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області №0036921401 від 07.12.2018.

6. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісти десять) грн. 00 коп. на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Бердянський хлібокомбінат" (ЄДРПОУ 00378218) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області (ЄДРПОУ 39393260).

7. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Бердянський хлібокомбінат" (ЄДРПОУ 00378218) витрати на правничу допомогу у розмірі 21777 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 00 коп. з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 серпня 2019 р.