Рішення № 83979731, 30.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року Справа № 160/6956/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Чорній М.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Коношко О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул.Ватутіна, 37-в, м.Кривий Ріг, 50096, код ЄДРПОУ 34545918), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 05 грудня 2018 року у виконавчому провадженні №56988849 без розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, обчисленого в автоматизованій системі виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 05 грудня 2018 року у виконавчому провадженні №56988849 з примусового виконання виконавчого листа №2/212/467/18 виданого 10.07.2018 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу про стягнення аліментів з нього, як боржника на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позові та у письмових поясненнях зазначив, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу від 05.12.2018 року без здійснення розрахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів, що є порушенням вимог ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідачем надані суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 56988849, проте не надано розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 05.12.2018 року за формою передбаченою Додатком 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, обчисленої в автоматизованій системи виконавчого провадження.

Матеріали виконавчого провадження № 56988849 містять суперечливі відомості про розмір заборгованості зі сплати аліментів: у постанові про накладення штрафу від 05.12.2018 року вказано, що сума заборгованості за виконавчим листом складає 30 375,79 грн., що перевищує суму заборгованості за три роки; у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.03.2019 року вказано, що заборгованість станом на 18.10.2018 року становить 15 946,61 грн.; у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.12.2018 року вказано, що заборгованість станом на 18.10.2018 року становить 27 681,74 грн.; у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.12.2018 року вказано, що заборгованість станом на 18.10.2018 року становить 30 375,79 грн. Таким чином, у різних постановах існує різна інформація про розмір заборгованості по аліментам станом на 18.10.2018 року, розрахунки відсутні. То ж який розмір заборгованості дійсно існував станом на 18.10.2018 року з матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем суду, встановити не можливо, а тому позивач просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав.

В судовому засіданні представник відповідача пред`явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що 31.08.2018 року державним виконавцем керуючись ст.ст.68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа № 2/212/467/18 від 10.07.2018 р. виданого Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, в якій зазначено відраховувати аліменти по 50 відсотків із заробітної плати ОСОБА_2 , починаючи з 28.04.2018 року, яку направлено для виконання за місцем роботи боржника. 22.11.2018 року на прийомі позивач повідомив, про те що він працює ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» з 18.10.2018 року, на підставі чого було здійснено перерахунок заборгованості по аліментам, яка склала на момент працевлаштування боржника станом на 18.10.2019 р. - 30 375,79 грн. 05.12.2018 року державним виконавцем відповідно до ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу у сумі 15187,89 грн.

Представник відповідача також зазначила, що для застосування державним виконавцем заходів, визначених частиною 4 статті 27 та статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості у встановленому розмірі на момент прийняття рішення про накладення штрафу, а не період, за який вона виникла. Як свідчать встановлені обставини справи, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови позивач мав заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму платежів за один рік. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про місце та час його проведення була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №56988849 з примусового виконання виконавчого листа №2/212/467/18 виданого 10.07.2018 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні встановлено, що головним державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, керуючись ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 05.12.2018 року за заборгованість зі сплати аліментів понад три роки прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 15 187,89 грн, що становить 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідач у відзиві на позов також зазначив, що 05.12.2018 року державним виконавцем, керуючись ст.ст.68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», винесені постанови про звернення стягнення на доходи боржника, згідно виконавчих документів - виконавчих листів № 2/212/467/1/ від 10.07.2018 р. у розмірі 1/6 частини з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 В зв`язку з тим, що у постанові від 05.12.2018 року про звернення стягнення заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника згідно виконавчого листа № 2/212/467/18 від 10.07.2018 року невірно було зазначено розмір частки утримань, 26.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, яку направлено для виконання за місцем роботи боржника, в якій зазначено відраховувати аліменти по 50 % з заробітної плати боржника починаючи з 18.10.2018 р. до погашення боргу у сумі 27 681,74 грн.

Правомірність винесення постанови про накладення штрафу ВП №56988849 від 05.12.2018 року, є предметом спору в даній адміністративній справі.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.06.2016 р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон).

Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 ст.26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В силу ч.1 ст.71 Закону порядок стягнення аліментів визначається законом. Абзацом 3 ч.14 ст.71 Закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів

Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України від 03.07.2018 р. №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який вступив в дію з 28.08.2018 р.

Згідно зі ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2010 року, що підтверджується довідкою-розрахунком відповідача, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018 р., на позивача не може бути накладено відповідний штраф.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність застосування до ОСОБА_2 штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, а отже постанова про накладення штрафу від 05.12.2018 року у виконавчому провадженні №56988849 підлягає скасуванню.

Суд також враховує й той факт, що з матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду, не вбачається, тобто відсутні докази направлення позивачу розрахунків про розмір заборгованості по аліментах.

Також суд з цього приводу бажає навести рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 року у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства, де у пункті 49 зазначено, що: «право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».

Отже, у межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.

Вказані висновки суду побудовані на ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2019 року (справа №620/655/19, адміністративне провадження №К/9901/19664/19), якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 05.12.2018 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №56988849.

У задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 05 грудня 2018 року у виконавчому провадженні №56988849 без розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, обчисленого в автоматизованій системі виконавчого провадження, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вважає, що достатніми заходами для поновлення прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови від 05.12.2018 року про накладення штрафу, з викладених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в сумі 384,20 грн. /768,40 грн. : 2/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.12.2018 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №56988849.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.272 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30.08.2019 року.

Суддя К.С. Кучма