Рішення № 83979553, 25.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Справа № 160/1479/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Юзьвак А.Я. Лейченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛАНД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУКЛАНД» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2222/739/АВ/ТД-ФС/22 від 10.01.2019 року;

визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2222/739/АВ/МГ-ФС/23 від 10.01.2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що жодних характерних ознак трудових відносин підприємство з особами встановленими актом інспектування не містить. Крім того, індексація грошових доходів не відноситься до мінімальних державних гарантій.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області при винесенні постанов №ДН2222/739/АВ/ТД-ФС/22 від 10.01.2019 року та №ДН2222/739/АВ/МГ-ФС/23 від 10.01.2019 року діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, в рамках затвердженого плану проведення спільних комплексних заходів Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 30.11.2018 - 13.12.2018 відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 27.11.2018 № 1067-1 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 27.11.2018 № 140 на підставі інформації, наданої листами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2018 № 66677/10/04-36-13- 01-11 (вх. № 16203 від 01.11.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) та від 07.11.2018 № 67471/10/04-36-13-01-11 (вх. № 16607 від 07.11.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконання робіт, надання послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності, листом Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області від 30.10.2018 № 25668/05-05/26 (вх. № 16300 від 02.11.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо працівників, які виконують роботу (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з вищезазначених листів проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Брукланд» (юридична адреса: 51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 9, код за ЄДРПОУ 40383893, код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний), надалі - ТОВ «Брукланд»), з питань оформлення трудових відносин та з питань повноти, своєчасності нарахування і виплати заробітної плати.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН2222/739/АВ від 13.12.2018 року.

Станом на початок проведення інспекційного відвідування (30.11.2018) індексація грошових доходів працівників за червень - грудень 2017 року включно не була нарахована та виплачена 27 працівникам, у тому числі звільненим. Індексація грошових доходів працівників за червень - грудень 2017 року включно була нарахована в ході проведення інспекційного відвідування.

Таким чином, індексація заробітної плати (в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб) за наявністю підстав не нараховувалась та не виплачувалась протягом червня - грудня 2017 року двадцяти семи наведеним працівникам, чим порушено вимоги частини шостої статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку, а також вимог пункту четвертого постанови КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення вимог пункту четвертого постанови КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

На підставі Акту та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 року № ДН2222/739/АВ/МГ-ФС/23. Вказаною Постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 та на підставі абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі 1005210,00 гривень

Також, Договори підряду, укладені між ТОВ «Брукланд» та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мають типову форму та ідентичні за змістом.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору» «Виконавець» зобов`язується виконати певну роботу за завданням «Замовника», а «Замовник» зобов`язується прийняти та сплатити виконану роботу:

Договір підряду №41 від 16.05.2017 з гр. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 («Виконавець»), строком дії з 16.05.2017 по 29.09.2017;

Договір підряду №83 від 27.07.2017 з гр. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 («Виконавець»), строком дії з 27.07.2017 по 29.09.2017;

Договір підряду №63 від 13.06.2017 з гр. ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 («Виконавець»), строком дії з 13.06.2017 по 29.09.2017;

Договір підряду №67 від 23.06.2017 з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 («Виконавець»), строком дії з 23.06.2017 по 29.09.2017;

Договір підряду №123 від 05.10.2017 з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 («Виконавець»), строком дії з 05.10.2017 по 30.11.2017.

Згідно з Завданнями на виконання підрядних робіт виконувались роботи:

ОСОБА_1 - сортування бруківки, копка траншей;

ОСОБА_2 - ремонт піддонів;

ОСОБА_3 - сортування бордюрів, прибирання території після земляних робіт;

ОСОБА_4 - планування грунту;

ОСОБА_5 - архівація документів.

Тобто зазначені особи виконували систематично трудові функції та підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота зазначених осіб фактично організовувалась ТОВ «Брукланд».

Тому, на підставі Акту та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2222/739/АВ/ТД- ФС/22 від 10.01.2019. Вказаною Постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 та на підставі абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі 558450,00 гривень (30*3723,00 грн.*5 працівників = 558450,00 грн).

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390 (далі - Порядок №390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №200/9385/16 та від 28 лютого 2019 року у справі №824/766/16-а.

З аналізу змісту наявних в матеріалах справи договорів вбачається, що предметом таких договорів є кінцевий результат - виконання певних робіт у визначеному такими договорами обсязі. До кожного з вказаних договорів, перед виконанням робіт сторонами погоджувались письмові завдання, за результатами виконання робіт сторонами складались та підписувались акти виконаних робіт та підрядним працівникам виплачувалась відповідна винагорода.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що вказані вище цивільно-правові договори мають ознаки трудових договорів.

Крім того, суд зазначає, що індексація заробітної плати не належить до фонду основної заробітної плати, а належить до фонду оплати додаткової заробітної плати згідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» та п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5.

Також згідно приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до інших державних соціальних гарантій, а отже, не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки індексація не є основним джерелом існування, а тому і застосування штрафних санкцій до позивача за недотримання строків та порядку виплати індексації працівникам підприємства на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є безпідставним та таким, що суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 24607,50 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2222/739/АВ/ТД-ФС/22 від 10.01.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2222/739/АВ/МГ-ФС/23 від 10.01.2019 року

Стягнути на користь позивач судовий збір в розмірі 24607,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 липня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова