Рішення № 83979538, 02.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Справа № 160/3087/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувсяОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визначення митної вартості товару від 28.03.2019 року № UA110000/2019/200069/2;

- зобов`язати Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), сплачену фінансову гарантію у розмірі 129899,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.03.2019 року до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля легкового Mitsubishi, модель - Outlender 2.0 PHEY AWD, VIN - НОМЕР_2 декларантом ТОВ "Імпекс Груп Дніпро" за дорученням гр. ОСОБА_1 подана митна декларація типу ІМ40ДЕ №UA110150/2019/214754, митна вартість товару у якій визначена на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №т462/19 та зазначена у загальному розмірі 546732,82 грн., що дорівнювала 20150,930 дол.США, з яких вартість самого автомобілю згідно висновку експерту складала 19750,93 дол.США. На підтвердження заявленої ціни товару до декларації були надані всі необхідні документи, які підтверджують заявлену ціну товару. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу, а при використанні даних з системи SchwackeNet та визначені вартості транспортного засобу відповідачем не було враховано його технічний стан, який зафіксовано у спірному рішенні та висновку експерту №т462/19, де вказано, що автомобіль є пошкодженим (пошкоджені та підлягають заміні зокрема: бампер передній, панель нижня переднього бампера, підсилювач центральний, кріплення бамперу переднього, гратка радіатору, капот, фари передні, конденсатор, шланг кондиціонеру, радіатори, вентилятор тощо). Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у позивача та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що рішення від 28.03.2019 року № UA110000/2019/200069/2 про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України. Також, сторонам був встановлений строк для подання до суду відзиву на позову, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, відповідно.

18.07.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої позивачем митної декларації №UA110150/2019/214754 та документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару "Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався: марка: Mitsubishi, модель - Outlender 2.0 PHEV AWD, номер кузова VIN- НОМЕР_2 ; тип двигуна основний - бензиновий, потужність - 60 кВт; ємність електричної батареї - 12кВт/год; робочий об`ємом циліндрів - 1998 см.куб., екологічна норма не нижче EURO - 2; показник одометра - 87 км; дата виготовлення - 01.03.2018; дата першої реєстрації - 21.11.2018; номер двигуна - немає даних; колір - чорний; торговельна марка: Mitsubishi. Країна походження - Японія, КТЗ пошкоджено". Вказує, що рахунок-фактуру від 14.02.2019 р. №18-005372 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, порядок переходу права власності на товар, відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто, що є важливою ознакою для формування ціни), відсутні дані щодо об`єму двигуна, кольору авто та інші важливі ідентифікаційні ознаки. Крім цього, даний рахунок не містить навіть банківського рахунку продавця. Відповідно до відомостей графи 45 МД від 19.03.2019 р. №UA110150/2019/214754 декларантом позивача заявлено митну вартість товару у перерахунку за курсом НБУ 546732,82 грн., тобто 20150, 93 дол.США. Поряд із зазначеним, рахунок-фактура 14.02.2019 р. №18-005372 містить інформацію про іншу вартість на рівні 18300,00 дол.США. Отже, декларантом додано одну зі складових митної вартості на рівні 1850,93 дол.США проте, яка саме складова митної вартості складає 1850,93 дол.США документально не підтверджено. Декларантом було зазначено, що на доставлення товару було понесено витрати у розмірі 400 дол.США, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена. У митній декларації у графі 44 відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" за кодом документу " 3007"- зазначається документ, що підтверджує вартість перевезення, однак в гр..44 МД від 19.03.2019 р. №UA110150/2019/214754 документи під кодом " 3007" не надавались. Акт митного огляду від 17.03.2019 р. №UA205010/2019/116057 містить відомості щодо транспортного засобу української реєстрації № НОМЕР_5/ НОМЕР_3 , що свідчить про здійснення перевезення перевізником (евакуатором). Те, що позивач скористався посередницькими послугами також свідчить довіреність ННС №385039 від 04.07.2018 р., зазначена в гр.44 МД від 19.03.2019 р. №UA110150/2019/214754, а також те, що перевезення товару через митний кордон здійснював перевізник гр. ОСОБА_4 , про що свідчить його власноручний підпис на акті митного огляду. Однак, товарно-транспортні та перевізні документи, договір на перевезення, рахунок, платіжні документи та/або чеки до митного оформлення не надавались. Таким чином, заявлена митна вартість на рівні 546732,82 грн.(гр.45 МД), тобто 20150, 93 дол.США не підтверджена жодним розрахунком та документом, отже рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 року № UA110000/2019/200069/2 є цілком обґрунтоване, а підстави для задоволення позову відсутні.

30.07.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що витяг з системи SchwackeNet № 10398393 містить вартість транспортного засобу Mitsubishi, модель - Outlender 2.0 PHEV AWD без пошкоджень, проте, як вказано у спірному рішенні та висновку експерту №т462/19 автомобіль є пошкодженим. Таким чином митна вартість, яка зазначена у спірному рішення, не відповідає реальному стану товару і є безпідставною.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 19.03.2019 року до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля легкового Mitsubishi, модель - Outlender 2.0 PHEY AWD, VIN - НОМЕР_2 (товар) декларантом ТОВ "Імпекс Груп Дніпро" за дорученням гр. ОСОБА_1 подана митна декларація типу ІМ40ДЕ №UA110150/2019/214754.

Митна вартість товару у вказаній декларації визначена у загальному розмірі 546732,82 грн., еквівалент 20150,930 дол.США.

У графі митної декларації №UA110150/2019/214754 " 42 цінатовару" визначено 18300,00, у графі " 22 валюта та загальна сума за розрахунком" USD 18300,00, графа " 23 курс валюти" - 27,13189000.

Для митного оформлення позивачем були подані наступні документи:

- інвойс №18-005372 від 14.02.2019 року з перекладом;

- довідка про відповідність №34377 від 16.03.2019 року;

- акт про проведення огляду транспортного засобу №UA205010/2019/214278 від 17.03.2019 року;

- висновок експертного товарознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №т462/19 з відомостями про походження;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 21.11.2018 року;

- копія експортної ВМД країни відправлення 14408 від 25.02.2019 року;

- скріншот аукціону з фото та ціною продажу автомобілю;

- банківські документи SWIFT SW24J117071725 від 17.01.2019 року та SW24J116070040 від 16.01.2019 року.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019 року № UA110000/2019/200069/2, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару на рівні 30850,00 Євро.

За поясненням відповідача та згідно листа, яким направлено позивачу рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 року № UA110000/2019/200069/2, відповідно до відомостей про транспорті витрати згідно наданої до митної ЄМД вказано, що на доставляння товару понесено витрати у розмірі 400 дол.США, однак документально зазначена вартість не підтверджена; наданий до митного контролю інвойс від 14.02.2019 року №18-005372 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто, що є важливою ознакою для формування ціни), відсутні дані щодо об`єму двигуна, кольору авто та інші важливі ідентифікаційні ознаки; акт митного огляду від 17.03.2019 року №UА205010/2019/116057 містить відомості щодо транспортного засобу української реєстрації № НОМЕР_5/ НОМЕР_3 , що свідчить про здійснення перевезення перевізником; товаро-транспортні та перевізні документи не надавались.

Митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується відомостях SchwackeNet за

номером 10398393 на рівні 30850 Євро.

Декларант скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 28.03.2019 року № UA110150/2019/216098.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Тобто, митниця, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.

Безумовно, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

При цьому, за нормами п.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Також, у відповідності до п.2 ст.53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Окрім того, частиною 1 статті 368 Митного кодексу України визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

У відповідності до вимог ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Також, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально - п.21 ст. 58 Митного кодексу України.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має право вимагати від декларанта надання перекладу цих документів українською мовою.

Так, судом встановлено, що на підтвердження заявленої вартості товару (придбаного автомобілю) декларантом було зазначено, що на доставлення товару ним понесено витрати у розмірі 400 доларів США, однак документів, які б підтверджували понесення цих витрат (чеки, банківські документи) декларантом не надано.

Вказаний факт не подання декларантом до митного оформлення, документів, які б підтверджували понесення ним витрат на транспортування товару підтверджується і змістом копії поданої митної декларації, а також не спростовано позивачем.

Позивачем до позову надано "скріншот аукціону з фото та ціною продажу транспортного засобу" без перекладу та, який не містить відомостей стосовно однозначної ідентифікації вказаного документу з оцінюваним товаром (а.с. 36).

Судом встановлено, що інвойс №18-005372 від 14.02.2019 року містить вартість автомобіля Mitsubishi, модель - Outlender 2.0 PHEY AWD, VIN - НОМЕР_2 , рік випуску 2018, - 18300 дол.США. Вказаний інвойс не містить посилань на договір (контракт) або документ, який його замінює, зокрема не пов`язаний із скріншотом аукціону з фото та ціною продажу транспортного засобу, без відповідного відображення продавця товару.

Суд зазначає, що за загальними вимогами продажу товарів з аукціону, оплата товару проводиться шляхом передоплати. В даному випадку, за даними скріншоту аукціону з фото та ціною продажу транспортного засобу, аукціон проведено 14.01.2019 року, а банківський документ датований 16.01.2019 року.

Крім того, надані позивачем банківські документи неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки неможливо встановити реального продавця товару, співвіднести продавця товару, відображеного в скріншоті аукціону з фото та ціною продажу транспортного засобу, інвойсі №18-005372 від 14.02.2019 року та наданих платіжних документах. Окрім того, позивачем надано банківський документ від 16.01.2019 року на суму 9900,00 дол. США, за яким платником є ОСОБА_1 , а також банківський документ від 17.01.2019 року на суму 8400,00 дол. США, за яким платником є ОСОБА_6 .

Отже, належних платіжних документів, які б підтверджували фактичну оплату за вказаний автомобіль саме позивачем у розмірі 18300 дол.США до суду надано не було.

Також позивач у поданому позові посилається на декларацію країни відправлення від 25.02.2019 року №14408, проте, наявний в матеріалах справи документ (а.с. 35) не містить дати та номеру, посилань на інвойс №18-005372 від 14.02.2019 року, а також інших реквізитів, які б надавали змогу ідентифікувати її з оцінюваним товаром.

Отже, надані позивачем вищенаведені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару (з урахуванням відсутності відомостей понесених позивачем на його транспортування) та не містить відомостей щодо ціни ввезеного товару (автомобілю), яка фактично була сплачена саме декларантом (позивачем).

З огляду на наведене, у митного органу виникли сумніви про фактичну вартість оцінюваного товару (автомобілю) ввезеного позивачем на територію України, що є обґрунтованою підставою для витребування у позивача додаткових документів у межах проведення процедури між митним органом та декларантом, зокрема, документів, а саме:

- документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- (за наявності) - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.

На виконання вимог вищенаведеного запиту митниці позивачем (декларантом) інші додаткові документи не надано.

Отже, із наведеного встановлено, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу не було надано повних та достовірних документів, що підтверджують фактичну вартість придбаного автомобілю, яку було сплачено саме позивачем з урахуванням аналізу вищенаведених документів та аналізу норм митного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що із наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо було встановити умови оплати (з урахуванням того, що надані документи не містили відомостей про придбання автомобілю саме позивачем), неможливо визначити чи проведена оплата за товар у відповідності до вимог ч.4, ч.5 ст.58 МК України, якими передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відсутність документів, що підтверджують здійснення покупцем всіх платежів на користь продавця, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів.

Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст.58 МК України в повному обсязі.

У ході розгляду справи позивач не спростував вищенаведені неповні та недостатні відомості щодо оцінюваного товару, які містяться у поданих до митного оформлення документах жодними належними та обґрунтованими доказами, виходячи з вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене унеможливило перевірку числового значення заявленої митної вартості та перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортований товар саме позивачем.

Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару у наданих позивачем платіжних документах унеможливили застосування першого методу.

В той же час, згідно ст.59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

За приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Уразі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Частиною 1 ст.62 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

За приписами ст.63 наведеного Кодексу, передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається припродажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, згідно положень ст.64 Митного кодексу України.

Так, як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару (автомобілю) придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення та не спростовано позивачем жодними належними, достатніми та достовірними доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оспорюваних рішеннях, приймаючи за основу розрахунку значення ринкової вартості системи SchwackeNet, наданої експертом разом з висновком на рівні 38121 Євро, митним органом митна вартість наведеного вище транспортного засобу була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод на рівні 30850 Євро, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на відомостях, наведених у наданому до митного контролю висновку експерта з урахуванням наданого до нього витягу Системи SchwackeNet.

Отже, виходячи із встановлених наявних у поданих позивачем документах до митного оформлення розбіжностей, а також відсутність документів у позивача, що підтверджують здійснення покупцем всіх платежів на користь продавця, що викликає сумніви у визначенні вартості митної вартості товару, яка була заявлена позивачем за вищевказаною ЕМД та не надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару (автомобілю), що унеможливлює підтвердження числового значення митної вартості товарів, суд приходить до висновку, що прийняття посадовою особою відповідача оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням вищенаведених розбіжностей у документах, які не усунуті були позивачем, є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивач не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятого митним органом оспорюваного рішення з урахуванням того, що судом виявлено факти розбіжностей щодо проведення оплати за оцінюваний транспортний засіб саме позивачем, неподання позивачем у повному обсязі до митного оформлення банківських документів про оплату товару саме позивачем, які не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляються та не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення і доводи позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження позивачем жодними доказами не підтверджені, навпаки, зміст платіжних документів, які нібито підтверджували оплату за товар (автомобіль) з урахуванням того, що вказаний чек не містять відомостей про його сплату саме позивачем та за саме цей автомобіль.

Судом відхиляються і доводи позивача з приводу того, що митницею безпідставно проведено визначення митної вартості із застосуванням програмного комплексу інформаційного електронного довідника SchwackeNet, яка призвела до виникнення сумнівів у відповідача у правильності визначення митної вартості, оскільки, право застосування відповідного програмного комплексу передбачено ст.33 Митного кодексу України за змістом якої передбачено право митного органу використовувати інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів.

Окрім того, слід зазначити, що згідно п.4 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 р. № 684, п.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 р. № 689 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків митними органами використовуються різні джерела інформації, в тому числі, і інформація, отримана в мережі Інтернет.

З огляду на викладене, доводи позивача на безпідставність застосування митним органом при коригування митної вартості оцінюваного транспортного засобу з урахуванням інформації із програмного комплексу інформаційного електронного довідника SchwackeNet, є необґрунтованими.

Судом критично надається оцінка посиланням позивача на те, що для митного оформлення ним були надані усі документи, що підтверджують митну вартість оцінюваного товару, оскільки вказане спростовується вище встановленими судом обставинами, зокрема, обставинами, що свідчать про не надання декларантом під час митного оформлення товару до перевірки перекладів документів, які містять інформацію про числові значення складової митної вартості товару (чеки, квитанції, банківські платіжні документи).

Отже, позивачем не доведено, а судом із наданих документів не встановлено, що декларантом були подані повні та достовірні відомості про фактичну сплачену вартість оцінюваного товару з урахуванням досліджених судом встановлених обставин у даній справі щодо вищенаведених розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо заявленої митної вартості товару за основним методом, а отже, правомірно витребував додаткові документи у позивача та, у зв`язку із не наданням позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, відповідач довів правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, враховуючи результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, перевіривши оспорюване рішення у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 року № UA110000/2019/200069/2 прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Митним кодексом України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, у суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 02.09.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька