Ухвала суду № 83979309, 26.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 липня 2019 р. Справа № 160/6914/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги ухвалити рішення, відповідно до якого визнати дії відповідача - Шевченківського ВДВС щодо винесення постанов по ВП №13586747, якими були обмежені його права та законні інтереси, протиправними та незаконними, а саме:

- щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.;

- щодо винесення постанови про накладення штрафу від 18.09.2018 р.;

- щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р.

Ухвалити рішення, відповідно до якого зобов`язати відповідача скасувати дії щодо примусового виконання рішення суду по ВП №13586747, пов`язані із обмеженням його прав та законних інтересів, а саме скасувати:

- постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.;

- постанову про накладення штрафу від 18.09.2018 р.;

- постанову про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Досліджуючи питання правомірності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення даного спору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює КАС України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено ст.287 КАС України.

В силу ч.1 ст.287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон №1404).

Згідно із статтею 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Частиною першою статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою цієї ж статі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, позивач у даній справі оскаржує, серед іншого: постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.; постанову про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.; постанову про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.; постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.; постанову про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р.

Суд звертає увагу на те, що вказані постанови були прийняті в рамках виконавчого провадження №13586747 з виконання виконавчого листа №2-1901, виданого 02.09.2002 р. Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі ? частина всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Отже, позивач оскаржує постанови, які були прийняті під час примусового виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №2-1901, що ухвалено відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.

Приймаючи до уваги те, що позивачем оскаржуються рішення та дії державного виконавця, прийняті та вчинені ним у рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення місцевого загального суду, ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу, дану заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в частині позовних вимог про визнання дій відповідача - Шевченківського ВДВС щодо винесення постанов по ВП №13586747, якими були обмежені права та законні інтереси позивача, як зазначає останній протиправними та незаконними, а саме:

- щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.;

- щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р.

Зобов`язання відповідача скасувати дії щодо примусового виконання рішення суду по ВП № 13586747, пов`язані із обмеженням прав та законних інтересів позивача, а саме скасувати:

- постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.;

- постанову про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).

При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі в частині вищевказаних позовних вимог, роз`яснивши при цьому позивачеві, що розгляд цих вимог повинен здійснюватися за правилами ЦПК України, судом, який видав виконавчий документ, у даному випадку – Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська.

Водночас позовні вимоги, визнати дії відповідача - Шевченківського ВДВС щодо винесення постанови по ВП №13586747, якими були обмежені права та законні інтереси позивача, протиправними та незаконними щодо винесення постанови про накладення штрафу від 18.09.2018 р. та зобов`язати відповідача скасувати дії щодо примусового виконання рішення суду по ВП №13586747, пов`язані із обмеженням прав та законних інтересів позивача, а саме скасувати постанову про накладення штрафу від 18.09.2018 р. підвідомчі адміністративному суду, оскільки імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі №2-1409/11, яка підлягає обов`язковому врахуванню у даних правовідносинах.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.ст.243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, про зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання дій відповідача - Шевченківського ВДВС щодо винесення постанов по ВП № 13586747, якими були обмежені права та законні інтереси позивача, протиправними та незаконними, а саме:

- щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.;

- щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.;

- щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р.

Зобов`язання відповідача скасувати дії щодо примусового виконання рішення суду по ВП № 13586747, пов`язані із обмеженням прав та законних інтересів позивача, а саме скасувати:

- постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 р.;

- постанову про арешт майна боржника від 24.03.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 р.;

- постанову про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 р. - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог має здійснюватися у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з того самого предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294 КАС України.

Суддя К.С. Кучма