Рішення № 83979286, 02.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2032/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган), у якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДФС у Волинській області: № 0006651302 від 11.04.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки включно на суму 112 337,82 грн та застосовано штрафні санкції на суму 28 084,45 грн; № 0006671302 від 11.04.2019, яким позивачу донараховано військовий збір за 2015-2017 роки включно на суму 9 414,74 грн та застосовано штрафні санкції на суму 2 353,68 грн; № 0006661302 від 11.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн. за неподання податкової декларації за 2015-2017 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2015-2017 роках доходу у загальній сумі 627 649 грн базується лише на відомостях, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Нова Пошта» і ТзОВ «Пост Фінанси». При цьому, ГУ ДФС у Волинській області такий висновок не підтвердило жодним письмовим доказом і не надало переліку відчуженого рухомого майна, без визначення вартості продажу кожної із одиниць техніки або партії товарів, без конкретизації контрагентів позивача, а фактично посилається лише на отриману інформацію. Наведене свідчить про порушення контролюючим органом Податкового кодексу України (далі - ПК України), що зумовлює неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 02 липня 2019 року відкрито провадження у дані справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.

У відзиві на позов № 3238/03-20-10-02-11 від 17 липня 2019 року відповідач його вимог не визнав. Вказав, що за результатами перевірки виявлено факти користування позивачем послугами ТзОВ «Нова Пошта» і ТзОВ «Пост Фінанси» у 2015-2017 роках для реалізації телевізорів, принтерів тощо, зокрема для їх поштових відправлень. Так за результатами опрацювання інформації, наданої вказаними товариствами, було установлено про отриманням ОСОБА_1 доходу від реалізованих товарів у перевіреному періоді у загальній сумі 627 649 грн (з них: за 2015 рік - 21 300 грн, за 2016 рік - 186 569 грн, за 2017 рік - 419 780 грн). При цьому, у порушення статей 162, 163, 164, 179 ПК України не подав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки, податків із отриманого доходу не сплатив. На переконання відповідача отримана від ТзОВ «Нова Пошта» і ТзОВ «Пост Фінанси» інформація є податковою інформацією у розумінні статті 83 ПК України, а отже, - належним, достатнім і достовірним доказом отримання ОСОБА_1 доходів у 2015-2017 роках на загальну суму 627 649 грн, яка підлягає оподаткуванню. Із урахуванням того, що платник податків не спростував доводів контролюючого органу під час перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області вважає правомірними, у позові просить відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 25 липня 2019 року представник позивача зазначив, що документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 . проведено із порушенням статті 79 ПК України, оскільки інформація, на підставі якої зроблено висновки про порушення останнім податкового законодавства, зібрана незаконно, а отже не може слугувати належним, допустимим, достовірним доказом у справі.

У запереченні № 3511/03-20-10-02-11 від 02 серпня 2019 року представник ГУ ДФС у Волинській області вказав, що ОСОБА_1. не надав жодного доказу на підтвердження його правової позиції, а отримана інформація від ТзОВ «Нова Пошта» і ТзОВ «Пост Фінанси» є достатньою підставою для проведення перевірки позивача, за результатами якої були встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

На підставі наказу № 739 від 25 лютого 2019 року, повідомлення № 234 від 25 лютого 2019 року ГУ ДФС у Волинській області із 05 по 12 березня 2019 року провело документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 4841/03-20-13-02/2296014789 від 18 березня 2019 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 статті 163.1 статті 163, підпункту 164.3.1 пункту 164.3 статті 164, пунктів 179.1, 179.7 статті 179, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 112 337 грн 82 коп., з яких: за 2015 рік - 3 195 грн, за 2016 рік - ь33 582 грн 42 коп., за 2017 рік - 75 560 грн 40 коп.; заниження військового збору на 9 414 грн 74 коп., з яких: за 2015 рік - 319 грн 50 коп., за 2016 рік - 2 798 грн 54 коп., за 2017 рік - 6 296 грн 70 коп.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, підпункту 176.1 «в» статті 176 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017 роки.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року № 0006651302, яким позивачу збільшено податок на доходи фізичних осіб на 140 422 грн 27 коп. (з яких: 112 337 грн 82 коп. за податковим зобов`язанням, 28 084 грн 45 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0006671302, яким позивачу збільшено військовий збір на 11 768 грн 42 коп. (з яких: 9 414 грн 74 коп. за податковим зобов`язанням, 2 353 грн 68 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0006661302, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн. за неподання податкової декларації.

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 18 червня 2019 року вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Із розділу ІІІ акта перевірки від 18 березня 2019 року вбачається, що висновок цього ж акта про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на листі ДФС від 22 листопада 2018 року, у якому зазначено про здійснення у 2015-2017 роках ОСОБА_1 торгівлі телевізорами, принтерами тощо і використання при цьому послуг ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси». Із відомостей, наданих вказаними ТзОВ, контролюючий орган дійшов висновку, що сума отриманого позивачем доходу за відправлені у 2015-2017 роках телевізори, принтери тощо становить 627 649 грн. (з яких: 21 300 грн у 2015 році, 186 569 грн у 2016 році, 419 780 грн у 2017 році).

У зв`язку із чим, на підставі статей 162-164 ПК України, враховуючи, що базою оподаткування є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований, виплачений, наданий на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, контролюючий орган із застосуванням ставок у розмірі 15%, 18% нарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб за перевірений період у загальній сумі 112 337 грн 82 коп., військовий збір у загальній сумі 11 768 грн 42 коп. Окрім того, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства.

Отже, підставою для визначення бази оподаткування за 2015-2017 року стала наявна у контролюючого органу інформація, отримана від ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси».

Непогоджуючись із вказаними висновками контролюючого органу, ОСОБА_1 оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами (стаття 16 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно до вимог ПК України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок 727).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3 Розділу II Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу III Порядку № 727 встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Із аналізу наведених правових норм необхідно дійти висновку, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган складає акт (службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації), який повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового, валютного та іншого законодавства із обов`язковим посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто посилання контролюючого органу виключно і лише на податкову інформацію, як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень, наведеними нормами не допускається, оскільки така інформація може лише додатково підтверджувати наявність зазначених фактів, а не встановлювати їх.

Всупереч наведеному акт перевірки від 18 березня 2019 року не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Як встановлено судом, ГУ ДФС у Волинській області провело документально позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт від 18 березня 2019 року. Вказаний вид перевірки передбачає дослідження і аналіз наявних у контролюючого органу документів. Однак відповідач у справі не заперечив, що окрім наданої інформації ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси» іншими доказами не володіє, документів первинного бухгалтерського обліку для проведення перевірки він не здобував та не опрацьовував.

Як визначено підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України латником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як визначено статтею 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно пункту 179.1. статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із абзацом 3 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Як визначено абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що з метою здійснення та за результатами господарської діяльності суб`єкт господарювання оформляє документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналізуючи норми наведеного законодавства, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору необхідно встановити наявність доказів, які б свідчили про факт здійснення господарських операцій позивачем, характер таких операцій, розмір доходу, отриманого за результатами таких операцій.

Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем, характеру таких операцій, розмір доходу, отриманого за результатами таких операцій (зокрема це - лише інформація, отримана від ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси»), суд звертає увагу, що будь-які документальні підтвердження щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем доходу за 2015-2017 роки в сумі 627 649 грн, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючий орган не встановлював фактів наявності документів первинного бухгалтерського обліку щодо предмета перевірки, не досліджував таких документів, а його висновки ґрунтуються лише на податкові інформації.

Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

На переконання суду контролюючий орган дійшов передчасного висновку без підтвердження необхідними доказами, що у свою чергу, доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення такої перевірки та свідчить про недоведеність обчисленої бази оподаткування. Також не доведено обов`язку позивача подавати декларацію по отримані доходи.

Акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо належності, допустимості, достатності доказів, закріплених статтями 73-76 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідачами, на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності винесених оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки на підставі недопустимих доказів не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області необхідно стягнути судовий збір у сумі 1 527 грн, який сплачений відповідно до квитанції № 19 від 27 червня 2019 року.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 11 квітня 2019 року № 0006651302, № 0006671302, № 0006661302.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) 1 527 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять сім грн) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер