Ухвала суду № 83979107, 02.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2152/19

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф. 212, 212-Б, код 35756835) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Белвет» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, буд. 22, код 36969534) заборгованості за договором поставки № 07/06-18/01 від 07.06.2018 р. у cумі 146823,26 грн., з яких: 126884,02 грн. – боргу, 11594,07 грн. – пені, 8345,17 грн. – 25% річних.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» звернулось до господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Белвет» 146823,26 грн., з яких: 126884,02 грн. – боргу, 11594,07 грн. – пені, 8345,17 грн. – 25% річних за договором поставки № 07/06-18/01 від 07.06.2018 р.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

В обґрунтування заявлених вимог заявник вказує на те, що відповідно до умов договору поставки № 07/06-18/01 від 07.06.2018 р., укладеного між заявником та боржником, боржник з березня по червень 2019 року замовив у заявника товар на загальну суму 126884,02 грн., а заявник виставив рахунки на оплату № 214 від 12.03.2019 р., № 425 від 15.05.2019 р., № 503 від 10.06.2019 р. Товар згідно видаткових накладних № 171 від 12.03.2019 р., № 353 від 15.05.2019 р. та № 454 від 14.06.2019 р. було отримано боржником в повному обсязі. Враховуючи, що сторони в договорі передбачили, що оплата покупцем вартості партії поставленого товару здійснюється протягом 14-ти календарних дні з дати поставки, то оплата мала бути здійснена боржником таким чином: згідно рахунку № 214 від 12.03.2019 р. – до 26.03.2019 р.; згідно рахунку № 425 від 15.05.2019 р. – до 29.05.2019 р.; згідно рахунку № 503 від 10.06.2019 р. – до 24.06.2019 р. Однак, станом на день подання заяви про видачу судового наказу, жодних оплат за отриманий товар згідно вказаних видаткових накладних від боржника не надходило.

02.09.2019 р. господарським судом Київської області був виданий судовий наказ за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» про стягнення з Приватного підприємства «Белвет» боргу у сумі 126884,02 грн. та 25% річних 8225,55 грн. за договором поставки № 07/06-18/01 від 07.06.2018 р.

Дослідивши заяву та додані до неї документи в частині стягнення з Приватного підприємства «Белвет» пені у сумі 11594,07 грн. та 25% річних у сумі 119,62 грн., судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, сума заборгованості складається боргу у сумі 126884,02 грн., 25% річних у сумі 8345,17 грн. та пені у сумі 11594,07 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак, вимога про стягнення пені в сумі 11594,07 грн. не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Вказаної правової позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 24.07.2019 р. у справі 911/1042/19.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у видачі судового наказу в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги заявника в частині стягнення 25% річних у сумі 8345,17 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2.4 договору № 07/06-18/01 від 07.06.2018 р. покупець зобов`язується оплачувати кожну партію товару шляхом попередньої оплати в строк та на підставі згідно рахунків, які виставляються постачальником покупцеві у кожному випадку окремо відповідно до замовлень останнього. Рахунок дійсний до оплати протягом п`яти днів, після чого ціна підлягає уточненню. У випадку здійснення поставки до оплати, покупець зобов`язується оплатити поставлений товар протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки.

Попередня оплата за поставлений заявником товар боржником не здійснювалась.

Відповідно до п. 4.5 договору за прострочення строків здійснення оплати за поставлений товар постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу та 25% річних за користування чужими коштами від суми заборгованості за кожний прострочений день

Заявником у поданій заяві здійснено розрахунок 25% річних, нарахованих за період прострочення здійснення оплати за поставлений товар згідно рахунку № 214 від 12.03.2019 р. за період з 27.03.2019 р. по 22.08.2019 р. на суму 39587,70 грн., згідно рахунку № 425 від 15.05.2019 р. за період з 30.05.2019 р. по 22.08.2019 р. на суму 43648,16 грн., згідно рахунку № 503 від 10.06.2019 р. за період з 25.06.2019 р. по 22.08.2019 р. на суму 43648,16 грн. Всього на суму 8345,17 грн.

Однак, як вже зазначалось, пунктом 2.4 договору встановлено, що у випадку здійснення поставки до оплати, покупець зобов`язується оплатити поставлений товар протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки.

Факт отримання боржником товару підтверджується видатковими накладними № 171 від 12.03.2019 р. на суму 39587,70 грн., № 353 від 15.05.2019 р. на суму 43648,17 грн. та № 454 від 14.06.2019 р. на суму 43648,16 грн.

З урахуванням п. 2.4 договору початком прострочення оплати за видатковою накладною № 171 від 12.03.2019 р. є 27.03.2019 р., № 353 від 15.05.2019 р. – 30.05.2019 р., за № 454 від 14.06.2019 р. – 29.06.2019 р.

Судом встановлено, що за видатковою накладною № 454 від 14.06.2019 р. заявником вказано початок періоду прострочення оплати - 25.06.2019 р., тобто останнім не вірно визначено початок прострочення оплати за вказаною видатковою накладною, що свідчить про недотримання вимог п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 25% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 39587,70 грн. за період з 27.03.2019 р. по 22.08.2019 р., у сумі 43648,16 грн. за період з 30.05.2019 р. по 22.08.2019 р, у сумі 43648,16 за період з 29.06.2019 р. по 22.08.2019 р., становить 8225,55 грн., про стягнення яких у даному наказному провадженні вже видано судовий наказ.

Отже, вимога заявника в частині стягнення з боржника 25% річних в сумі 119,62 грн. (8345,17 грн. - 8225,55 грн.) не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9, частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 148, ст. 150, п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф. 212, 212-Б, код 35756835) у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Белвет» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, буд. 22, код 36969534) 11594,07 грн. пені та 119,62 грн. 25 % річних.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Рябцева