Рішення № 83978827, 02.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2019Справа № 910/6695/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Алексевича Назара Ярославовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Київ"

про стягнення 51 380,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Алексевич Назар Ярославович (далі - позивач) подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Київ" (далі - відповідач) про стягнення 51 380, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з підбору персоналу №02.05.2018-П від 02.05.2018 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/6695/19 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Алексевича Назара Ярославовича залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/6695/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі №910/6695/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

22.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив про відсутність у нього оригіналів документів, копії яких долучені позивачем до позовної заяви. Крім того відповідач стверджував про те, що працівник, яка підписала акти наданих послуг з боку відповідача не мала на це відповідних повноважень та станом на даний час звільнена з підприємства - відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 між Фізичною особою-підприємцем Алексевичем Назаром Ярославовичем (консультант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Київ" (клієнт) укладено договір про надання послуг з підбору персоналу №02.05.2018-П (далі - договір) у відповідності до умов якого консультант зобов`язується надавати послуги з підбору персоналу (надалі - послуги), а клієнт зобов`язується оплатити консультанту за надані послуги з дотриманням порядку, строків та умов, визначених цим договором (п.1.1), в послуги входить моніторинг ринку праці, складання оголошень, вивчення попиту на вакансії, проведення первинних співбесід та інше (п.1.2), ціна договору визначається як сума загальної вартості послуг, додаткових та транспортних витрат, оплачених у відповідності до виставлених на підставі цього договору рахунків, що також підтверджується актами наданих послуг, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (за наявності) на підставі цього договору (п.2.1), вартість надання послуг, передбачених п.1.1 цього договору, визначається з розрахунку 500, 00 грн без ПДВ за одну годину роботи консультанта (п.2.2), оплата послуг здійснюється на підставі рахунку після підписання сторонами акту, який є невід`ємною частиною цього договору, шляхом перерахування клієнтом коштів на банківський рахунок консультанта протягом 10 календарних днів з дати підписання акту, якщо інше не зазначено в додатках (додаткових угодах) до цього договору (п.2.3), клієнт зобов`язується оплатити консультанту усі додаткові витрати, пов`язані із наданням послуг за цим договором, за умови погодження таких витрат з клієнтом та відображення таких витрат в акті (п.2.4), оплачений рахунок та підписаний акт є підтвердженням того, що послуги надані консультантом у повному обсязі та є належної якості у відповідності до умов цього договору, а також підтвердженням того, що сторони не мають претензій одна до одної стосовно якості, обсягу та оплати наданих послуг (п.2.7), цей договір набирає чинності з дати, що вказана на першій сторінці цього договору та зберігає чинність до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором, чим є укладення сторонами акту (п.3.1).

Відповідно до замовлення з підбору персоналу від 01.08.2018 відповідач просив позивача надати послуги з підбору менеджера з якості - 1 особа, робітників на виробництво - 3 особи, вантажника - 1 особа, бухгалтера - 1 особа, а згідно замовлення від 03.09.2018 відповідач просив позивача здійснити підбір робітників на виробництво - 3 особи.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у період з травня місяця 2018 року по вересень місяць 2018 року були складені, підписані та скріплені печатками господарюючих суб`єктів акти наданих послуг від 31.05.2018 на суму 29 962, 00 грн, від 29.06.2018 на суму 29 340, 00 грн, від 31.07.2018 на суму 46 740, 00 грн, від 31.08.2018 на суму 32 380, 00 грн та від 27.09.2018 на суму 19 000, 00 грн, а всього на суму 157 422, 00 грн, внаслідок чого консультантом виставлені для оплати рахунки-фактури №1.31052018 від 31.05.2018 на суму 29 962, 00 грн, №2.29062018 від 29.06.2018 на суму 29 340, 00 грн, №3.31072018 від 03.08.2018 на суму 46 740, 00 грн, №4.31082018 від 31.08.2018 на суму 32 380, 00 грн, №5.27092018 від 37.09.2018 на суму 19 000, 00 грн.

Також позивачем долучено до матеріалів справи звіти про надані послуги за серпень та вересень місяці 2018 року, які підписані представниками клієнта та консультанта.

19.12.2018 позивачем було надіслано на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків з вимогою №14-12 від 14.12.2018 про оплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та накладною відділення зв`язку від 19.12.2018.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7900056366993 відповідач отримав вищенаведений лист 26.12.2018.

Крім того 11.03.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№27/02 від 27.02.2019 з проханням про оплату заборгованості за надані послуги, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та накладною відділення зв`язку від 11.03.2019.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7903705802055 відповідач отримав згадану претензію 14.03.2019.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги, внаслідок чого Фізична особа-підприємець Алексевич Назар Ярославович просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 51 380, 00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання послуг з підбору персоналу №02.05.2018-П від 02.05.2018 є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про надання послуг з підбору персоналу №02.05.2018-П від 02.05.2018, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надавати послуги з підбору персоналу, а відповідач зобов`язується оплатити консультанту за надані послуги з дотриманням порядку, строків та умов, визначених цим договором.

З наявних в матеріалах справи документів слідує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідачем було замовлено, а позивачем, в свою чергу, надано послуги з підбору персоналу на загальну суму 157 422, 00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками господарюючих суб`єктів у період з травня місяця 2018 року по вересень місяць 2018 року актами наданих послуг від 31.05.2018 на суму 29 962, 00 грн, від 29.06.2018 на суму 29 340, 00 грн, від 31.07.2018 на суму 46 740, 00 грн, від 31.08.2018 на суму 32 380, 00 грн та від 27.09.2018 на суму 19 000, 00 грн.

Крім того належними та допустимими доказами у справі підтверджується неодноразове звернення позивача до відповідача з вимогами про оплату заборгованості, які Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Київ" були отримані, однак відповіді на вказані вимоги відповідач не надав, заборгованість не оплатив.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що надані відповідачу послуги були прийняті відповідачем, однак оплачені частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 51 380, 00 грн, яку відповідач не оплатив.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, зокрема, на те, що в у нього відсутні оригінали документів, копії яких долучені позивачем до позовної заяви, а крім того працівник, яка підписала акти наданих послуг з боку відповідача не мала на це відповідних повноважень та станом на даний час звільнена з підприємства - відповідача.

Вказані твердження відповідача відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки як встановлено судом акти наданих послуг від 31.05.2018 на суму 29962,00 грн, від 29.06.2018 на суму 29340,00 грн, від 31.07.2018 на суму 46740,00 грн, від 31.08.2018 на суму 32380,00 грн та від 27.09.2018 на суму 19000,00 грн були підписані та скріплені печаткою як з боку позивача так з боку відповідача.

При цьому від відповідача вказані акти були підписані особою, яка від імені останнього підписала договір про надання послуг з підбору персоналу №02.05.2018-П від 02.05.2018 за довіреністю, а доказів визнання вказаного правочину недійсним чи його оскарження в установленому законом порядку матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про оплату заборгованості та надсилав на адресу останнього акти наданих послуг.

Однак в матеріали справи відсутні докази, які б свідчили про незгоду відповідача з якістю та обсягом наданих послуг.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Алексевича Назара Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Київ" про стягнення 51 380,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як встановлено судом, до позовної заяви Фізичною особою-підприємцем Алексевичем Назаром Ярославовичем було долучено орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу на орієнтовну суму 15 368, 00 грн.

Однак, позивачем не було надано суду доказів понесення ним цих витрат (договору про надання професійної правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень тощо), у зв`язку з чим суми таких витрат, заявлені в орієнтовному розрахунку понесених судових витрат, судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Алексевич Назара Ярославовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Київ" (04209, м.Київ, вул.Лебединська, будинок 4, ідентифікаційний код 35519082) на користь Фізичної особи-підприємця Алексевича Назара Ярославовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 51 380 (п`ятдесят одну тисячу триста вісімдесят) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.Є.Літвінова