Рішення № 83978664, 02.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/114/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019 Справа № 908/1600/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1600/19

за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сиваш Ольги Романівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

27.06.2019 р. у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 14.06.2019 р.) Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Фізичної особи - підприємця Сиваш Ольги Романівни про стягнення 8500,00 грн. основного боргу за договором № ТЗ-92/11/17 від 01.11.2017 р., 589,19 грн. інфляційних втрат, 170,55 грн. - 3 % річних, 6500,00 грн. штрафу та 2000,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті).

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.06.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1600/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.07.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрито провадження у справі № 908/1600/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/114/19. Судове засідання призначено на 23.07.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2019 р. на підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.09.2019 р.

У судове засідання 02.09.2019 р. представники сторін не з`явилися.

Представник позивача, згідно з заявою (вих. № б/н від 15.07.2019 р.), яка надійшла до суду 18.07.2019 р., просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Причини неявки відповідача у судове засідання суду невідомі.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 02.09.2019 р. справу розглянуто.

Позовні вимоги мотивовані таким. Між сторонами у справі укладений договір № ТЗ-92/11/17 від 01.11.2017 р., за умовами якого відповідач за надане невиключне право на публічне виконання оприлюднених музичних творів зобов`язаний сплачувати позивачу винагороду (роялті). Оскільки жодна з сторін не повідомила іншу сторону про припинення договору протягом місяця до завершення строку його дії, строк дії договору визначається періодом: з 01.11.2017 р. по 01.11.2019 р. Загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором (з 01.11.2017 р.) складає 500,00 грн. Відповідачем мали бути здійснені такі платежі за 20 місяців - 500,00 грн. за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 3 місяці, сплативши 1500,00 грн. Позивач вирахував загальну заборгованість відповідача станом на 27.05.2019 р., яка включає в себе основний борг з урахуванням інфляції, 3% річних від простроченої суми, а також штрафні санкції у вигляді штрафу та розрахунок періодів, за які відповідач зобов`язаний достроково сплатити винагороду. Позов обґрунтований ст.ст. 612, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України.

Відповідач у судові засідання 23.07.2019 р. та 02.09.2019 р. не з`являвся, причини неявки суду невідомі.

Згідно відомостей з офіційного інтернет-сайту Укрпошти, відповідач поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження у справі № 908/1600/19 отримав 06.08.2019 р. Відтак, відповідач мав достатньо часу для підготовки відзиву на позовну заяву. Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву відповідач не скористався, причини неявки у судові засідання не повідомив. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

Згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд враховує, що дійсна справа відповідно до ст. 12 ГПК України є малозначною, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи.

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 р. між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - УЛАСП, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сиваш Ольгою Романівною (надалі - Користувач, відповідач) укладений договір № ТЗ-92/11/17.

Відповідно до п. 3.1 договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір.

Згідно п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.11.2018 р., а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмову іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Згідно п. 1.2 додатку № 2 до договору загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 500,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Матеріали дійсної справи не містять доказів письмового повідомлення щодо припинення дії договору № ТЗ-92/11/17. Відповідно до позовної заяви та письмового пояснення позивача, що надійшло до суду 18.07.2019 р., жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення договору. Таким чином, відповідно до п. 6.2 договору, його дію продовжено на той самий строк і на тих же умовах.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

У силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп. 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, де визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за договором № ТЗ-92/11/17 було сплачено 19.01.2018 р. роялті у загальній сумі 1500,00 грн., тобто за три місяці. Відтак, зобов`язання за договором щодо сплати винагороди (роялті) здійснена в повному обсязі не була, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за період із лютого 2018 р. по червень 2019 р. включно у сумі 8500,00 грн., яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою.

У п. 3.6 договору сторони погодили, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп. 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, де визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за лютий 2018 р. - лютий 2019 р. прострочена на строк, більший ніж 4 місяці.

Позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача основний борг у розмірі 8500,00 грн., штраф у сумі 6500,00 грн. та загальна сума дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 2000,00 грн. за липень-жовтень 2019 р. включно. Позов у цій частині судом задовольняється.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 589,19 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період із січня 2018 р. по квітень 2019 р., та 170,55 грн. 3% річних від простроченої суми, які нараховані за загальний період із 27.01.2018 р. по 27.05.2019 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Розрахунок 3% річних зроблений позивачем правильно, з відповідача на користь позивача стягується сума 170,55 грн. 3% річних.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У розрахунок втрат від інфляції позивачем включено місяці (неповні), в яких мав би бути здійснений платіж, що є неправильним.

Згідно з перерахунком суду у межах заявленого позивачем періоду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 521,41 грн. втрат від інфляції. У стягненні 67,78 грн. втрат від інфляції судом відмовляється.

Відповідач відзиву на позовну заяву та заперечень по суті спору не надав, доводи позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 цього Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судові витрати покладаються повністю на відповідача. З відповідача на користь позивача стягується 1921,00 грн. судового збору.

Позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви позивач додав договір № 8.64-А від 03.06.2019 р. про надання професійної правничої допомоги, укладений між Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», відповідно до умов якого професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ФОП Сиваш О.Р. про стягнення заборгованості за договором № ТЗ-92/11/17; за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 5000,00 грн., без ПДВ. Згідно п. 4.2 договору клієнт оплачує винагороду адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. За результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін; в акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість (п. 4.4).

У матеріалах справи мається підписаний 04.06.2019 р. між Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом. Згідно акту адвокатське об`єднання отримало винагороду у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 438 від 04.06.2019 р. В акті зазначено, яка саме робота проведена адвокатом та її вартість.

У матеріалах справи мається також платіжне доручення № 438 від 04.06.2019 р., згідно якого позивач перерахував Адвокатському об`єднанню «Інтелкрафтс» 5000,00 грн. з призначенням платежу: «за професійну правничу допомогу згідно договору № 8.64-А від 03.06.2019 р. без ПДВ».

Клопотання від відповідача стосовно зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надійшло.

Суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. доведеними та підтвердженими. Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується сума 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сиваш Ольги Романівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233) 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 грн. основного боргу, 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. суми дострокової сплати винагороди (роялті), 521 (п`ятсот двадцять одна) грн. 41 коп. втрат від інфляції, 170 (сто сімдесят) грн. 55 коп. - 3% річних, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору, 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 03 вересня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко