Постанова № 839786, 10.07.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р.

Справа № 26/44-07-1037

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого : Михайлова М.В.

Суддів: Тофана В.М.,

Журавльова О.О.

При секретарі: Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуцалюк Д.В., за довіреністю;

від відповідача 1: Кіташевський Д.А.., за довіреністю;

від відповідача 2:не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

на рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року

у справі №26/44-07-1037

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо", м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122

до 1) Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19;

2) Державного підприємства "Свердловантрацит", Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1

про стягнення 1840, 80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2007 року Відкрите акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" та Державного підприємства "Свердловантрацит" про стягнення на користь позивача з Державного підприємства "Свердловантрацит" 1840, 80 грн. відшкодування збитку від недостачі, 102,00 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що невжиття відправником заходів щодо ущільнення вугілля призвело до зсуву та просідання вугілля під час перевезення, що підтверджується наявністю поглиблень на поверхні вантажу у вагоні праворуч та ліворуч за рухом потягу. В таких випадках навіть застосування захисного маркування вантажу втрачає сенс, а отже наявна вина по недостачі вугілля відправника вантажу Державного підприємства "Свердловантрацит".

26.02.2007 року Державне підприємство "Свердловантрацит" надало відзив на позовну заяву, яким позов не визнає та просить суд в позові відмовити, оскільки вантаж (вугілля) був розрівняний і на його поверхні не було поглиблення, а в дорозі на станції Знам'янка Одеської залізниці встановлено на поверхні вантажу поглиблення, які свідчать про те, що вантаж розкрадено в дорозі, отже вини відправника вантажу (вугілля) марки АМ в його недостачі немає, а є вина залізниці і тому відповідальність за нестачу вугілля повинна нести залізниця згідно ст.ст.110, 113 Уставу Залізниць України.

28.02.2007 року Державне підприємство "Одеська залізниця" подало відзив на позов, в якому підтримала позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо", посилаючись на те, що навантаження вантажу провадилось на підприємстві вантажовідправника нижче бортів вагонів, засобами і силами відправника вантажу, ним же була визначена маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон прибув у справному стані, розміщення вантажу було нерівномірним, з відсутніми ознаками втрати вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року (суддя Никифорчук М.І.) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що наявність поглиблень на вугіллі є ознаками втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума недостачі з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 1840 грн. 80 коп. Недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерного товариство "Вінницяоблпаливо" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року по справі № 26/44-07-1037, прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" 1841, 80 грн. відшкодування вартості незбереженого прийнятого до перевезення вантажу, 102,00 грн. сплаченого державного мита, 118,00 грн. сплачених витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а викладені в описовій частині рішення висновку суду суперечать резолютивній частині рішення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача-2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.10.2006 року по залізничній накладній № 48363266, напіввагон № 66179052, на адресу Томашпільського районного паливного складу ВАТ "Вінницяоблпаливо", Групова збагачувальна фабрика "Центроспілка" Відособленого підрозділу "Свердловвуглезбут" Державного підприємства "Свердловантрацит" відвантажило 69 т вугілля антрацит марки АМ у вологому стані.

09.10.2006р. з прибуттям напіввагону на станцію Знам'янка Одеської залізниці у вагоні виявлено поглиблення вантажу. На підставі актів загальної форми ст. Знам'янка №№ 7437, 7445 від 09.10.2006р., про виявлення у вагоні поглиблення вантажу, вагон подано на вагу - перевірку. При перевірці виявилось завантаження рівномірне, нижче бортів на 100 мм. Відповідно до залізничної накладної завантаження відносно висоти бортів не вказано, завантаження вантажу антрацит АМ у вологому стані навалом нижче бортів. На поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу: над 1, 2 люками - довжиною 3000мм, шириною 1300мм, глибиною 150мм, над 3, 4, 5, 6, 7 люками - довжиною 7000мм, шириною 1300мм, глибиною 300мм; ліворуч за рухом потягу: над 4, 5 люками - довжиною 2000мм, шириною 1100мм, глибиною 300мм, над 6, 7 люками - довжиною 3000мм, шириною 1200мм, глибиною 150мм. Течі вантажу немає. Двері і люки закриті щільно. Коток не застосовувався. Захисне маркування вантажу відсутнє. Об'єм кузову на вагоні не вказано. При переважуванні 10.10.2006р. напіввагону на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка ( держповірка вагів 17.07.2006р. ) виявлено: вага брутто 84 000кг, тара з брусу 21 100кг, вага нетто 62 900кг; відповідно до залізничної накладної - вага брутто 90 100кг, тара з брусу 21 100кг, вага нетто 69 000кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 6 100кг. Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг. Виявлена недостача вугілля в кількості 6,1ткг зафіксована комерційним актом БК 044523/1051/15 від 10.10.2006р.На станції призначення Вапнярка Одеської залізниці при перевірці маси вантажу різниці проти вказаного комерційного акту не виявлено і вантаж видано вантажоодержувачу 14.10.2006р. згідно вказаного комерційного акту.

Відповідно залізничної накладної вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, без участі залізниці, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника.

Апеляційний господарський суд вважає, що висновки господарського суду необґрунтовані, суперечать матеріалам справи та діючому законодавству з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст.110, 114, 113,115 Статуту залізниць України, ст.924 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Але, як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника - Державного підприємства "Свердловантрацит", без ознак втрати під час перевезення.

Таким чином матеріалами справи встановлено, що вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, без ознак втрати під час перевезення, а тому зафіксовані в комерційному акті поглиблення вантажу над люками не можуть доводити втрату або доступ до вантажу під час перевезення.

Оскільки вимогами пункту "а" ст.111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, то апеляційний господарський суд вважає, що підстави для стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вугілля відсутні.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність вини залізниці у нестачі вантажу, а отже і відсутність підстав для стягнення з неї вартості нестачі вантажу.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу повинен нести відправник –Державне підприємство "Свердловантрацит", з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 3 статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Разом з тим, положеннями ч.3 п.5, п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що при навантаженні вантажів у вагони відкритого типу поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої, а п.6 названих Правил встановлено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Із зазначених у залізничній накладній № 48363266 / графа 4 / даних вбачається, що відправником додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля не застосовувались.

Відмітка відправника у залізничній накладній про застосування додаткових заходів по збереженню при перевезенні вугілля відсутня, а саме: щодо проведення ущільнення вугілля котком або іншим засобом для ущільнення вугілля при завантаженні у вагон вугілля дрібних фракцій та нанесення на вантаж захисного маркування, що підтверджується і змістом комерційного акту ст. Знам'янка БК 044523/12051/15 від 10.10.2006р.

Таким чином апеляційним господарським судом встановлено, що захисне маркування на поверхні вантажу відсутнє, а поверхня вантажу не розрівняна.

Встановлені обставини свідчать про те, що вантажовідправник допустив порушення ч.3 ст.32 Статуту залізниць України щодо підготовки ватажу з урахуванням його схоронності під час транспортування.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити частково, вартість відшкодування збитку від недостачі вантажу з урахуванням норм природної втрати при перевезенні вугілля стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" згідно з наданим розрахунком у розмірі 1840, 80 грн.

Державне підприємство "Одеська залізниця" від відповідальності звільнити. В частині відшкодування вартості незбереженого прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 1841,80 грн., а також 102 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, –відмовити.

На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на ДП "Свердловантрацит". Також підлягає стягненню з ДП "Свердловантрацит" на користь позивача 51,00 грн. понесених судових витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 44,49, 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" на рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року по справі № 26/44-07-1037 задовольнити частково, рішення господарського суду –скасувати.

Позов Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" ( 94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, р/р 26005301220740 у відділенні Промінвестбанку м. Свердловська, МФО 304472, ідент. код. 32355669) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" ( 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦБ ПІБ, МФО 302571, ідент. код 01880670) відшкодування збитку від недостачі вугілля в сумі 1840грн. (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" ( 94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, р/р 26005301220740 у відділенні Промінвестбанку м. Свердловська, МФО 304472, ідент. код. 32355669) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" ( 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦБ ПІБ, МФО 302571, ідент. код 01880670) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а також 51 (п'ятдесят одну ) грн. 00 коп. понесених судових витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Державне підприємство "Одеська залізниця" від відповідальності звільнити.

В частині вимог про відшкодування з Державного підприємства "Одеська залізниця" вартості незбереженого прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 1841,80 грн., а також 102 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, –відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: В. М. Тофан

Суддя: О.О. Журавльов