Рішення № 83978596, 22.08.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/898/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М.,

секретар судового засідання Кричовський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода",

вул. Д. Галицького, 46, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костецької Галини Василівни

АДРЕСА_1

про: звільнення орендованого приміщення та відшкодування завданих збитків,

за участю:

від позивача: Ганиш Я. Г.;

від відповідача: представники не з`явились

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вигода" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Костецької Галини Василівни.

Позивач просить суд для забезпечення своїх майнових прав зобов`язати приватного підприємця Костецьку Галину Василівну звільнити раніше орендоване нею за договором оренди від 30.06.2015 року приміщення ТзОВ "Вигода", строк дії якого закінчився 01.07.2018 року.

З огляду на протиправне та безпідставне використання приватним підприємцем Костецькою Галиною Василівною приміщень ТзОВ "Вигода" після закінчення строку дії договору оренди відшкодувати підприємству завдані нею збитки і сплатити їх товариству, як орендну плату в розмірі 3000,00 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 (суддя Грица Ю.І.) закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 07.03.2019. Ухвалою від 07.03.2019 розгляд справи відкладено на 28.03.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Грици Ю. І. у відпустці з 14.05.2019 по 25.06.2019, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області № 19 від 16.05.2019, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справу № 909/898/18 передано на розгляд судді Неверовській Л. М.; справу прийнято до розгляду, розгляд справи по суті призначено на 12.06.2019 (ухвала від 21.05.2019).

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

10.07.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.08.2019. 22.08.2019, на електронну адресу суду, від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 14491/19) про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката Керницького В.М. у відпустці до 02.09.2019 року. Дане клопотання судом не приймається до розгляду, оскільки не підписане електронним цифровим підписом (ЕЦП), що суперечить вимогам ч.8 ст.42 ГПК України, де зазначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Крім цього, відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі. Отже, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, не відповідає вимогам вказаних норм кодексу, закону та положенню Інструкції.

22.08.2019 розгляд справи по суті завершено - суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиція позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Заперечення відповідача.

У відзиві на позов (вх. № 1882/19; а.с. 68) орендар зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди (01.07.2018) продовжувала користуватися орендованим майном і жодних заперечень з боку позивача (орендодавця) до середини вересня 2018 року не надходило.

Матеріально-правовою підставою заперечення позову відповідачем визначено статтю 764 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним, просив суд в задоволенні позову відмовити. При цьому стверджував, що договір оренди поновлений на строк, який був раніше встановлений договором.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вигода" (надалі орендодавець) в особі директора Ганиш Ярослава Григоровича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони та Костецькою Галиною Василівною (орендарем) укладено договір оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат електроенергії № 5-05-15 (а.с.34-35).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

За умовами даного договору, орендодавець передає належні йому нежитлові приміщення на першому поверсі будівлі площею 19,6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 в строкову оренду орендарю для організації і ведення діяльності з надання перукарських послуг (п.1.1. Договору).

Обов`язки сторін визначені в розділі 2 Договору.

Орендодавець зобов`язався: передати в оренду орендарю нежитлові приміщення в належному стані по акту прийому-передачі майна, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1.1. договору).

Орендар зобов`язався: прийняти від орендодавця нежитлові приміщення в оренду по акту прийому-передачі майна, що є невід`ємною частиною даного договору. Використовувати орендоване майно виключно для ведення діяльності обумовленої даним договором та підтримувати його в належному стані. Проводити щомісячні оплату за оренду приміщення і користування електроенергією з розрахунку 100 кВт за цінами постачальника згідно рахунків до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування плати на рахунок орендодавця (пункти: 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. договору).

У відповідності до пункту 2.1.4. договору орендар зобов`язався при отриманні від орендодавця письмового повідомлення щодо пропозицій з зміни та доповнення умов даного договору надати вичерпну та обгрунтовану відповідь протягом 10 календарних днів.

Права сторін визначені в розділі 3 Договору.

Орендодавець має право: змінювати в односторонньому порядку умови цього договору та розмір орендної плати та виступити з ініціативою дострокового розірвання цього договору (п. 3.1.3. Договору).

Орендар має право: надати орендодавцю пропозиції щодо змін умов цього договору (п. 3.2.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору орендна щомісячна плата з 01.07.2015 року становить 400,00 грн. за об`єкт оренди та компенсація витрат електроенергії в розрахунку 100 кВт за цінами постачальника.

У відповідності до п. 3.1.3. Договору, орендодавець в односторонньому порядку змінив розмір орендної плати (лист вих.№ 1/14 від 05.06.2017; а.с. 37). Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що з липня 2017 року сплачував орендну плату в розмірі 600,00 грн.

Пунктом 5.1. сторони погодили, що договір діє з 01 липня 2015 року до 01 червня 2017 року (1 рік 11 місяців).

Термін дії договору оренди продовжено до 01.07.2018 року (вих.№ 17 від 25.05.2017, а.с. 36). Даний факт підтверджено сторонами в судовому засіданні.

Підставою для розірвання цього договору є: закінчення строку дії договору, невиконання зобов`язань орендарем за цим договором, не узгодження орендарем протягом 20 календарних днів розміру орендної плати та змін умов орендодавця. (пункти 5.3.1., 5.3.2, 5.3.3. договору).

Позивач стверджує, що ФОП Костецька Г . В. протиправно та безпідставно використовує приміщення ТзОВ "Вигода" після закінчення строку дії договору оренди. На підтвердження позовних вимог, позивачем подані такі докази:

договір оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат електроенергії № 5-05-15 від 30.06.2015 (а.с. 34-35);

лист (вих.№ 17 від 25.05.2017) щодо продовження дії договору оренди до 01.07.2018 року (а.с. 36);

лист (вих.№ 1/14 від 05.06.2017) щодо збільшення орендної плати до 600,00 грн. в місяць (а.с. 37);

листи (вих.№ 4-18 від 11.04.2018, вих.№ 4-05 від 25.05.2018, вих.№ 15-05 від 29.05.2018) в яких орендодавець повідомляє орендаря про закінчення договору оренди та відмову в його продовженні (а.с. 38-40);

лист (вих.№ 02-07/18 від 02.07.2018) в якому орендодавець попереджає орендаря про відключення від електропостачання та просить звільнити орендоване приміщення до 10.07.2018 року (а.с. 41).

В матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання вищевказаних листів відповідачем.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

З огляду на припинення, з 01.07.2018, сплати відповідачем орендних платежів позивач звернувся до господарського суду з позовом про звільнення орендарем раніше орендованого приміщення та відшкодування завданих збитків в розмірі 3000,00 грн.

Заявлена до стягнення сума нарахована за 5 місяців з 01.07.2018 року (600,00 х 5 = 3000,00), натомість з позовом до господарського суду ТзОВ "Вигода" звернулося 12.10.2018 року.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Орендні відносини регулюються Цивільним та Господарським кодексами.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат електроенергії № 5-05-15 від 30.06.2015 року є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.171, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 6 статті 283 Господарського кодексу України обумовлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 284 ГК передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 ЦК та опосередковано нормою частини 4 статті 291 ГК , згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК .

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спірний договір оренди нежитлових приміщень від 30.06.2015 року діє з 01 липня 2015 року до 01 червня 2017 року (1 рік 11 місяців, п.5.1 договору). Термін дії договору оренди продовжено до 01.07.2018 року. Продовження строку договору до 01.07.2018 року також підтверджується сторонами.

За змістом статті 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У ч. 1 ст. 188 ЦК України також встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже, зміна договору в односторонньому порядку допускається, лише якщо це передбачено договором або встановлено законом.

Орендар після 01.07.2018 року продовжувала користуватися орендованим майном, отримання будь-яких заперечень з боку орендодавця до середини вересня 2018 року категорично заперечує, докази отримання чи направлення відповідачу листів в яких орендодавець повідомляє орендаря про закінчення договору оренди та відмову в його продовженні в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин та правових норм суд вважає, що Договір оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат електроенергії № 5-05-15 від 30 червня 2015 року є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (1 рік 11 місяців), тобто станом на день прийняття рішення договір чинний.

Помилково обраний спосіб судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту порушеного права чи охоронюваного інтересу залежить як від змісту суб`єктивного права (охоронюваного інтересу), за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. ЦК України, ГК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. З урахуванням наведеного, суд під час розгляду і вирішенні справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ЦК України, ГК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Суд вправі застосовувати способи захисту прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту. Оцінюючи належність обраного при зверненні з позовом способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати можливість отримання відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо позовних вимог і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний спосіб судового захисту зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати можливість отримання відповідного відшкодування. Відсутність порушеного права (охоронюваного інтересу) чи невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є окремою підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд для забезпечення своїх майнових прав зобов`язати приватного підприємця Костецьку Галину Василівну звільнити раніше орендоване нею за договором оренди від 30.06.2015 року приміщення ТзОВ "Вигода", строк дії якого закінчився 01.07.2018 року. З огляду на протиправне та безпідставне використання приватним підприємцем Костецькою Галиною Василівною приміщень ТзОВ "Вигода" після закінчення строку дії договору оренди відшкодувати підприємству завдані нею збитки в розмірі 3000,00 грн.

Дослідивши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про помилковість обраного позивачем способу судового захисту, його невідповідність суті спірних правовідносин та способам судового захисту, що встановлені нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регулюють спірні відносини.

Передчасність звернення з позовом.

Станом на час подання позову, договір оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат електроенергії № 5-05-15 від 30.06.2015 є чинним, оскільки згідно приписів ст. 764 ЦК України, вважається поновленим до 01.06.2020 року.

Позивач стверджує, що відповідач з 01.07.2018 року не сплачує орендні платежі і просить суд зобов`язати ФОП Костецьку Г.В . звільнити раніше орендоване нею за договором оренди від 30.06.2015 року приміщення, строк дії якого закінчився 2018 року.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначалося вище договір оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат електроенергії № 5-05-15 від 30.06.2015 є чинним, отже звернення з даним позовом є передчасним.

Натомість, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права, як орендодавець, щодо неотримання від орендаря орендних платежів та розірвання договору оренди з посиланням на статтю 651 ЦК України.

Виходячи з положень ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України та враховуючи висновки суду про поновлення договору оренди, нарахована позивачем до стягнення сума не є збитками у розумінні вищенаведених норм права.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 3524 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що ним будуть понесені судові витрати, які просить стягнути з позивача.

Щодо заявлених відповідачем судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідач надав суду договір про надання правової допомоги від 30.11.2018 (а.с. 57), акт здачі-прийняття виконаних робіт згідно договору (а.с.116) та квитанцію (а.с.117).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Форми і зміст розрахункових документів, які мають видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів затвердженим наказом № 614.

Пунктом 2.1 Положення № 614 передбачено, що встановлені у цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення документ не є розрахунковим.

Надана відповідачем квитанція не містить обов`язкових реквізитів: порядкового номера, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції, печатки, інформації щодо назви послуги

Зважаючи на те, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд залишає останні за відповідачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода" до Фізичної особи-підприємця Костецької Галини Василівни про звільнення орендованого приміщення та стягненні 3000 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 03.09.2019.

Суддя Л.М. Неверовська