Рішення № 83974659, 13.08.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3573/19

Справа №760/355/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №50002838, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 308415,44 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 38384,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель T5 Caravelle, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2011, а відповідач зобов`язалась прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.6 договору виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50002838 від 26.12.2011 р., за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель T5 Caravelle, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 385 519, 30 грн.

Крім того, сторони уклали додаткову угоду №1 від 29.04.2014 р. до кредитного договору №50002838 від 23.12.2011 р., якою погодили продовження дії договору до 84 місяців, а також погодили новий Графік погашення кредиту.

У зв`язку з укладенням додаткової угоди №1 від 29.04.2014 р. до кредитного договору №50002838 від 23.12.2011 р. сторони внесли відповідні зміни до договору застави транспортного засобу №50002838 від 26.12.2011 р., уклавши додаткову угоду №1 від 21.05.2014 р.

Зазначив, що з моменту укладення договору відповідач систематично порушувала взяті на себе зобов`язання, сплачуючи щомісячні платежі в повернення кредиту та сплати процентів за його користування з порушенням встановлених Графіком погашення строків. А в подальшому з січня 2015 року відповідач взагалі припинила виконувати свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів.

Відповідно до п. 3.2.1 договору у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

Станом на 05.05.2015 р. у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором: залишок неповернутої суми кредиту - еквівалент у гривні 19001,92 дол. США, що з врахування чинного обмінного курсу на відповідну дату становить - 403429,76 грн.; несплачені чергові платежі в повернення кредиту та сплати відсотків за їх користування за січень-квітень 2015 р. на загальну суму 44898,68 грн.; штрафні санкції відповідно до п. 8.3. договору у розмірі 3 928,11 грн.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору 13.05.2015 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. №50002838 від 05.05.2015 р. з вимогою повернути суму Кредиту.

Відповідач отримав вказану вимогу 15.05.2015 року

Таким чином, враховуючи те, що відповідач отримала вимогу 15.05.2015 р., останнім днем повернення суми кредиту та сплати простроченої заборгованості відповідно було 14.06.2015 р.

Однак, у встановлені строки відповідач не повернула залишок суми кредиту та не сплатила прострочену заборгованість.

26.06.2015 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. було вчинено виконавчий напис №902 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №50002838 від 23.12.2011 р.

В ході здійснення виконавчого провадження, за сприяння спеціалізованих організацій, на предмет застави було звернуто стягнення та 31.08.2016 р. на рахунок позивача було перераховано 407705,19 грн.

Таким чином, керуючись п.1.7. Договору, кошти, отримані від звернення стягнення на предмет застави було зараховано таким чином:

407705,19 грн. - 61683,09 грн. (штраф згідно з п.8.2.) - 3928,11 грн. (штраф згідно з п.8.3.) = 342 093,99 грн.

342 093,99 грн. - 44 898,68 грн. (несплачені чергові платежі в повернення Кредиту та сплати відсотків за їх користування за січень-квітень 2015 р.) = 297195,31 грн.

Залишок коштів у розмірі 297 195,31 грн. було спрямовано в рахунок часткового погашення залишку суми кредиту:

402593,68 грн. - 297195,31 грн. = 105398,37 грн.

Таким чином, залишок неповернутої суми кредиту станом на дату складання цієї Заяви (03.06.2019 р.) становить 105398,37 грн.

Також зазначив, що позивачу були завдані збитки та загальний розмір реальних збитків, які було завдано позивачу відповідачем через невиконання останнім умов договору та взятих на себе зобов`язань, становить 103 013,44 грн.

Крім того, відповідачем повинна бути компенсована сума грошових коштів з відшкодування витрат позивача на страхування предмету застави з урахуванням податку на додану вартість, що становить 23489,65 грн., оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути 3% річних в сумі 25022,67 грн. та індекс інфляції в сумі 79364,86 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. від 22.07.2017 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.

06.02.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

21.05.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2018 року у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

96.12.2018 року на виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2018 року надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.01.2019 року поновлено провадження у справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.03.2019 року головуючим у справі визначено Оксюту Т.Г.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився надав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від представника відповідача в якому вона проти задоволення позову заперечувала посилаючись на те, що серед заборгованості, яку просить стягнути позивач за договором, відсутні суми коштів, які необхідно стягнути у якості витрат понесених компанією з метою повернення простроченої заборгованості та компенсацію страхових платежів.

Також зазначила, що сума заборгованості є значно завищеною позивачем та для встановлення дійсної суми, яка підлягає поверненню необхідно провести судово-економічну експертизу.

Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 23.12.2011 р. між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №50002838, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 308415,44 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 38384,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель T5 Caravelle, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2011, а відповідач зобов`язалась прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.6 договору виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50002838 від 26.12.2011 р., за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель T5 Caravelle, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 385519, 30 грн.

Крім того, сторони уклали додаткову угоду №1 від 29.04.2014 р. до кредитного договору №50002838 від 23.12.2011 р., якою погодили продовження дії договору до 84 місяців, а також погодили новий Графік погашення кредиту.

У зв`язку з укладенням додаткової угоди №1 від 29.04.2014 р. до кредитного договору №50002838 від 23.12.2011 р. сторони внесли відповідні зміни до договору застави транспортного засобу №50002838 від 26.12.2011 р., уклавши додаткову угоду №1 від 21.05.2014 р.

Відповідно до п. 1.3.1 договору розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем у повернення Кредиту, визначено у гривні на день укладення договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. В подальшому відповідач зобов`язався сплачувати платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених позивачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначено у кредитному договорі.

Згідно з п. 1.4.2. та п.п. 2.4., 2.5 договору повернення кредиту та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку, виставленого позивачем (за первісним позовом). Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.2.1 договору у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування Кредитом на строк щонайменше (один) календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В п. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦКУ вказано, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач зазначає, що з моменту укладення договору відповідач систематично порушувала взяті на себе зобов`язання, сплачуючи щомісячні платежі в повернення кредиту та сплати процентів за його користування з порушенням встановлених Графіком погашення строків. А в подальшому з січня 2015 року відповідач взагалі припинила виконувати свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 3.2.1 договору у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць позивач має право визнати термін повернення Кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

Так, станом на 05.05.2015 р. (дата складання вимоги) у відповідача утворилася така заборгованість за кредитним договором:

Залишок неповернутої суми кредиту - еквівалент у гривні 19 001,92 дол. США (рядок №40 Графіка погашення Кредиту), що з врахування чинного обмінного курсу на відповідну дату становив - 403429,76 грн.

Несплачені чергові платежі в повернення кредиту та сплати відсотків за їх користування за січень-квітень 2015 р. на загальну суму 44898,68 грн.

Штрафні санкції відповідно до п. 8.3. Договору у розмірі 3928,11 грн.

Вказана заборгованість підтверджується зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта станом на 05.05.2015 р.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов`язаний повернути позивачеві у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення відповідачем розраховується позивачем і вказується у повідомленні позивача) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору 13.05.2015 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. №50002838 від 05.05.2015 р. з вимогою повернути суму кредиту.

Відповідач отримала вказану вимогу 15.05.2015 року, про що свідчить особистий підпис відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0430600673984.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач отримала вимогу 15.05.2015 р., останнім днем повернення суми кредиту та сплати простроченої заборгованості відповідно було 14.06.2015 р.

Однак, у встановлені строки відповідач не повернула залишок суми кредиту та не сплатила прострочену заборгованість.

Як було зазначено вище, між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу №50002838 від 26.12.2011 р., за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором Відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель T5 Caravelle, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 385 519, 30 грн.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статті 19, 20 Закону України «Про заставу» встановлюють, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.1.1. договору застави у разі невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, позивач має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному у розділі 5 Договору застави, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Відповідно до п. 5.4. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису.

У зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач був вимушений скористатися своїм правом відповідно до договору і чинного законодавства почати процедуру звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку та процесу повернення заборгованості за договором відповідачем.

26.06.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. було вчинено виконавчий напис №902 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №50002838 від 23.12.2011 р.

Згідно із вказаним виконавчим написом станом на 26.06.2015 загальна заборгованість за кредитним договором становила 513103,56 грн. і складалася з такого:

Залишок неповернутої суми кредиту - еквівалент у гривні 19001,92 дол. США (рядок №40 Графіка погашення Кредиту), що з врахування чинного обмінного курсу на відповідну дату становив - 402593,68 грн.

Несплачені чергові платежі в повернення Кредиту та сплати відсотків за їх користування за січень-квітень 2015 р. на загальну суму 44898,68 грн.

Штрафні санкції відповідно до п. 8.3. Договору у розмірі 3928,11 грн.

Штраф за порушення терміну повернення суми кредиту згідно з п.8.2. договору - 61683,09 грн.

При цьому, позивач зазначає, що з моменту припинення сплати відповідачем коштів на виконання умов кредитного договору, що стало підставою для направлення відповідачу вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. №50002838 від 05.05.2015 р., і до моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса (26.06.2015 р.), відповідачем не було сплачено ніяких коштів в рахунок погашення наявної у відповідача заборгованості.

03.07.2015 р. державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Гаєвським С.М. було відкрито виконавче провадження ВП №4803737 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса №902 від 06.06.2015 р.

За результатами здійснення виконавчого провадження автомобіль марки VW, модель T5 Caravelle, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2011 було розшукано та вилучено у боржника 29.07.2015, що підтверджується актом опису й арешту майна.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження, за сприяння спеціалізованих організацій, на предмет застави було звернуто стягнення та 31.08.2016 р. на рахунок позивача було перераховано 407705,19 грн.

Відповідно до п. 1.7 договору сторони погодили порядок повернення заборгованості, згідно з яким за домовленістю сторін будь-які кошти, отримані позивачем від позичальника, будуть зараховуватися у виконання зобов`язань позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником):

1.7.1. у першу чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до статті 8;

1.7.2. у другу чергу - прострочені комісії у лат черговості: 1) разова комісія за надання (розміщення) кредиту;

1.7.3. у третю чергу - сплачені позивачем страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 цього кредитного договору;

1.7.4. у четверту чергу - прострочені проценти;

1.7.5. у п`яту чергу - строкові комісії;

1.7.6. у шосту чергу - строкові проценти;

1.7.7. у сьому чергу - прострочена сума основного боргу;

1.7.8. у восьму чергу - строкова сума основного боргу;

1.7.9. у дев`яту чергу - інші вимоги та витрати позивача.

Таким чином, керуючись п.1.7 договору, кошти, отримані від звернення стягнення на предмет застави було зараховано таким чином:

1. 407705,19 грн. - 61683,09 грн. (штраф згідно з п.8.2.) - 3928,11 грн. (штраф згідно з п.8.3.) = 342093,99 грн.

2. 342093,99 грн. - 44898,68 грн. (несплачені чергові платежі в повернення кредиту та сплати відсотків за їх користування за січень-квітень 2015 р.) = 297 195,31 грн.

Залишок коштів у розмірі 297195,31 грн. було спрямовано в рахунок часткового погашення залишку суми кредиту:

402593,68 грн. - 297195,31 грн. = 105398,37 грн.

Таким чином, залишок неповернутої суми кредиту станом на 03.06.2019 р. становить 105398,37 грн., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо збитків, завданих позивачу у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 3. ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановлено вище, у зв`язку з систематичним невиконанням умов договору 13.05.2015 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. №50002838 від 05.05.2015 р. з вимогою повернути суму кредиту.

Однак, вказана вимога залишилася без виконання відповідачем, прострочену заборгованість за кредитом сплачено не було, залишок суми кредиту не повернуто.

Згідно з п. 6.3 договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором, вживати необхідних, на розсуд позивача, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню позичальником у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5. договору збитки заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням договору, повинні бути відшкодовані винною стороною, понад штрафні санкції.

З метою стягнення існуючої заборгованості, враховуючи спеціалізацію на ринку, керуючись умовами договору, зважаючи на характер господарської діяльності позивача та економічну спеціалізацію на ринку, позивач звернувся до спеціалізованих організацій, а саме: ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для вжиття заходів щодо досудового стягнення заборгованості за договором, зокрема, вчинення виконавчого напису, відкриття виконавчого провадження та його супроводження, звернення стягнення на предмет застави.

Відтак, позивач поніс витрати у зв`язку зі зверненням до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», для супроводженням процесу стягнення заборгованості відповідно до договору, що підтверджується рахунок-фактурою №237 від 26.06.2015 року, актом наданих послуг №237 від 26.06.2015 року, платіжним дорученням №50008330 від 03.07.2015 року на загальну суму 3500,00 грн. (без урахування ПДВ), 4200,00 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунок-фактурою №306 від 24.07.2015 року, актом наданих послуг №306 від 24.07.2015 року, платіжним дорученням №50008542 від 28.07.2015 року на загальну суму 44031,39 грн. (без урахування ПДВ), 52837,67 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунок-фактурою №438 від 24.07.2015 року, актом наданих послуг №438 від 24.07.2015 року, платіжним дорученням №50009169 від 29.09.2015 року на загальну суму 1200,00 грн. (без урахування ПДВ), 1440,00 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунок-фактурою №197 від 09.06.2016 року, актом наданих послуг №197 від 09.06.2016 року, платіжним дорученням №50008932 від 14.06.2016 року на загальну суму 1200,00 грн. (без урахування ПДВ), 1440,00 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунок-фактурою №290 від 31.08.2016 року, акт наданих послуг №290 від 31.08.2016 року, платіжне доручення №50009825 від 02.09.2016 року на суму 35913,14 (без урахування ПДВ), 43095,77 грн. (з урахуванням ПДВ). Всього на загальну суму 85844,53 грн. (без урахування ПДВ), 103013,44 грн. (з урахуванням ПДВ).

Виходячи з вищевикладеного, позивачу мають бути компенсовані збитки, понесені у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у розмірі 85844,53 грн., без ПДВ.

Суд вважає, що вказана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 103013,44 грн., оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому, суд вважає, що позивач має всі підстави для задоволення позовних вимог, окрім іншого, в частині стягнення реальних збитків, завданих позивачеві, внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем.

Отже, станом на 03.06.2019 р. загальний розмір реальних збитків, які було завдано позивачу відповідачем через невиконання останнім умов договору та взятих на себе зобов`язань, становить 103 013,44 грн.

Що стосується збитків у вигляді відшкодування витрат на страхування предмету застави, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.5 договору відповідач зобов`язувався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань за договором, на протязі усього терміну дії договору.

Згідно з п. 5.6 договору в тому випадку, якщо відповідач не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки обумовлені договором страхування, вказаними в п. 5.5 договору, відповідач надав згоду і доручив позивачеві здійснити від імені і за рахунок відповідача сплату страхових платежів на користь страхової компанії. позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв`язку із виконанням даного доручення в порядку, передбаченому пунктом 1.7.3 цього кредитного договору.

Позивач зазначає, що з грудня 2015 року по серпень 2016 року відповідачем було порушено зобов`язання, визначені у п. 5.5 договору щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування.

Станом на 03.06.2019 р. на виконання п. 5.6 договору позивачем було сплачено такі страхові платежі, які мають бути компенсовані відповідачем, а саме:

страховий платіж за період з 26.12.2015 р. по 25.02.2016 р. на суму 4349,94 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0104 від 22.01.2016 р.; платіжне доручення №50007311 від 25.01.2016 р.

страховий платіж за період з 26.02.2016 р. по 25.03.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0201 від 11.02.2016 р.; платіжне доручення №50007587 від 12.02.2016 р.

страховий платіж за період з 26.03.2016 р. по 25.04.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0302 від 14.03.2016 р.; платіжне доручення №50007932 від 15.03.2016 р.

страховий платіж за період з 26.04.2016 р. по 25.05.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0402 від 13.04.2016 р.; платіжне доручення №50008276 від 15.04.2016 р.

страховий платіж за період з 26.05.2016 р. по 25.06.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0502 від 12.05.2016 р.; платіжне доручення №50008575 від 12.05.2016 р.

страховий платіж за період з 26.06.2016 р. по 25.07.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0601 від 14.06.2016 р.; платіжне доручення №50008944 від 15.06.2016 р.

страховий платіж за період з 26.07.2016 р. по 25.08.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0701 від 14.07.2016 р.; платіжне доручення №50009233 від 14.07.2016 р.

страховий платіж за період з 26.08.2016 р. по 25.09.2016 р. на суму 2174,97 грн. без ПДВ на підставі рахунку-фактури №28-0199-16-0801 від 11.08.2016 р.; платіжне доручення №50009541 від 12.08.2016 р.

Таким чином, сума грошових коштів з відшкодування витрат позивача на страхування предмету застави становить 19574,73 грн. без ПДВ.

Вказана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 23489,65 грн., оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, станом на 03.06.2019 р. загальний розмір витрат на страхування предмету застави, які мають бути компенсовані позивачу відповідачем відповідно до умов договору, становить 23489,65 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 25022,67 грн. та індекс інфляції в сумі 79364,86 грн.

Згідно із ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Правомірність нарахування та стягнення інфляційних втрат на зафіксовані прострочені щомісячні платежі в гривні в повернення кредиту та залишку суми кредиту підтверджена також позицією Верховного Суду у Постанові від 01.11.2018 р. у справі №219/9911/16-ц.

Згідно розрахунку наданого позивачем загальна сума 3% річних, через невиконання відповідачем грошових зобов`язань складає 25022,67 грн. та загальна сума втрат від інфляційних процесів складає 79 364,86 грн.

Вказаний розрахунок суд вважає вірним, а тому він може бути взятим судом до увагу.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №50002838 від 23.12.2011 р., що складається з основної суми боргу, збитків, витрат на страхування предмету застави, 3% річних та інфляційних втрат на 03.06.2019 р. становить 336288,99 грн. та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті».

Що стосується тверджень відповідача стосовно того, що позивач надав неправдиву інформацію щодо орієнтовної вартості кредиту чим порушив норми Закону України «Про захист прав споживачів» і ввів відповідача в оману, то суд вважає, що зазначений висновок зроблений внаслідок невірного тлумачення норм чинного законодавства та положень кредитного договору №50002838 від 23.12.2011 р. та не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Зазначені норми закону встановлюють відповідальність у вигляді можливості розірвання договору з боку споживача, і не містять підстав для визнання договорів споживчого кредиту недійсними.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Встановлено, що позивачем надано повну, достовірну інформацію про умови кредитування та зазначено детальний розпис сукупної вартості кредиту відповідно до кредитного договору, який міститься в Графіку погашення кредиту.

Крім цього, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не встановлює обов`язковість зазначення валюти у детальному розписі сукупної вартості кредиту, а встановлює обов`язок кредитодавця розписати орієнтовну сукупну вартість кредиту у процентному та грошовому виразі.

В Графіку погашення Кредиту передбачено не чіткий розмір платежів у доларах США, а еквівалент, який при сплаті відповідного щомісячного платежу відповідатиме певній сумі у гривні.

Такий спосіб розрахунку щомісячного платежу у Графіку погашення кредиту відповідає положенням п. 1.3.1 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною договору, згідно якого повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі в строки, встановлені Графіком погашення кредиту. Відповідач сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених позивачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у договорі.

При цьому, умовами договору передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у дол. США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування.

Наприкінці Графіку погашення встановлено вартість послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом у еквіваленті дол. США та гривні на день укладання договору.

При цьому, Графік погашення кредиту містить детальний розпис сукупної вартості на весь період дії кредитного договору.

Таким чином, Графік погашення кредиту до кредитного договору містить детальний розпис сукупної вартості кредиту за весь період дії кредитного договору відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, умовами договору не передбачено збільшення суми процентів за користування кредитом, а відсоткова ставка за договором становила 9,9 % і не збільшувалась позивачем.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний повернути ту саму суму кредиту, що він отримав, а саме еквівалент 38384,00 доларів США у гривні, відповідно до Графіку погашення кредиту.

Розмір відсоткової ставки погоджений сторонами у кредитному договорі і становить 9,9% річних.

Відповідно до ч. 1. ст. 1056-1 ЦКУ процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Згідно із умовами Кредитного договору процентна ставка становить 9,9%.

Згідно з п. 1.4.2. та пп. 2.4, 2.5 Умов кредитування, повернення кредиту та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по договору та додаткової угоди № 1 не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку виставленого позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.

З метою наведення наглядного прикладу розрахунку розміру відсотків за користування кредитом, що зазначається у Графіку погашення кредиту, візьмемо платіж за вересень 2014 року (рядок 33 Графіку погашення кредиту).

Залишок кредиту, що залишився неповернутим, станом на вересень 2014 р. відображено у правій колонці 32 рядку Графіку погашення кредиту - еквівалент 21777,61 доларів США.

Процентна ставка становить 9,9% річних, тобто 0,825 % за місяць.

Таким чином розмір відсотків за користування кредитом у вересні 2014 р. становить еквівалент

21 777,61 * 0,825% = 179,67 доларів США.

Аналогічна сума зазначена і у відповідній ячейці 33 рядка Графіку погашення кредиту.

Щодо ненадання інформації про умови кредитування та введення відповідача в оману то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється та включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Встановлено, що при підписанні договору, згідно пп. 9.5 позивач належним чином ознайомив відповідача з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених позивачем, та надав вичерпну інформацію про: умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позивача; умови надання додаткових фінансових послуг, пов`язаних з фінансовим кредитом, та їх вартість (за умови надання таких послуг);- розмір винагороди позивача у разі, коли він пропонує послугу фінансового кредиту, що надається іншими фінансовими установами; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг; порядок сплати податків і зборів за рахунок відповідача в результаті отримання ним послуги фінансового кредиту (у випадках, коли відповідач виступає податковим агентом); правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з позивачем внаслідок дострокового припинення послуги фінансового кредиту; механізми захисту прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають в процесі надання послуги фінансових кредитів; реквізити органів з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 638 Цивільного кодексу України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов кредитного договору, з якими відповідач був попередньо ознайомлений, підтверджується підписанням кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦКУ, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто, при укладенні кредитного договору відповідач вільно та свідомо погодився виконувати усі зазначені в ньому зобов`язання.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач надав неправдиву інформацію щодо орієнтовної вартості кредиту чим порушив норми Закону України про захист прав споживачів» і ввів відповідача в оману є необґрунтованим та безпідставним, і був зроблений внаслідок невірного тлумачення норм чинного законодавства та положень кредитного договору.

Щодо розрахунку розміру щомісячного платежу, то слід зазначити наступне.

У договорі сторонами погоджено обмінний курс, що підлягає застосуванню, а саме обмінний курс ПАТ «Креді Агріколь Банк», чинний станом на момент виставлення рахунку. Інформація щодо розміру обмінного курсу долара США до гривні ПАТ «Креді Агріколь Банк» на певну дату є загальнодоступною та дізнатися її можна в будь-якому відділенні банку, на сайті банку чи на сайті позивача.

Розрахунки між сторонами здійснюються у відповідності до укладеного договору (пп. 1.3.1, 3.1.2).

Відповідно до п. 1.1 Умов кредитування сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, доларах США.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Правова позиція щодо можливості застосування еквіваленту іноземної валюти міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 р. по справі 6-79цс14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39689407), де зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.» та у Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 р. по справі 761/1617/15-ц.

Відповідач заперечуючи проти вимог позивача зазначила, що розрахунок суми позову не відповідає наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, вимозі про дострокове повернення кредиту від 05.05.2015 р. та зведеній обліковій виписці з рахунку відповідача від 31.08.2016 р.

Однак, вказаний висновок зроблений внаслідок невірного тлумачення норм чинного законодавства та положень Кредитного договору №50002838 від 23.12.2011 р. та не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом - «ЦКУ»), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦКУ, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В п. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦКУ вказано, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, як встановлено вище, з січня 2015 року відповідач припинив виконувати свої зобов`язання за договором від 23.12.2011 року щодо сплати щомісячних платежів, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 48826,79 грн., що підтверджується зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта ОСОБА_1 станом на 05.05.2015 р.

Згідно із умовами договору, а саме п. 3.3 відповідач зобов`язана повернути позивачу у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення відповідачем розраховується позивачем і вказується у повідомленні позивача) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем (для фізичних осіб) та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем (для фізичних-осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з буд-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору, 13.05.2015 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50002838 від 05.05.2015 р. з вимогою повернути суму кредиту.

До зазначеної вимоги не включені суми заборгованості по сплаті витрат компанії, понесених з метою повернення простроченої заборгованості відповідача, а також витрати позивача на сплату страхових платежів, оскільки такі витрати виникли після формування вимоги, що підтверджується зведеними обліковими виписками з рахунку відповідача станом на 05.05.2015 р. та станом на 31.08.2016 р.

Крім того, у зведеній обліковій виписці від 31.08.2016 р. вже врахована сума коштів, отримана в результаті звернення стягнення на предмет застави.

Саме тому у даній зведеній обліковій виписці заборгованість відповідача по виставленим рахункам дорівнює нулю, оскільки отримані від звернення стягнення на предмет застави кошти повністю закрили наявну у відповідача заборгованість по виставленим рахункам, яка до моменту отримання коштів від звернення стягнення дорівнювала 132 234,11 грн.

З урахуванням викладеного заперечення відповідача стосовно розрахунку суми позову суд вважає необґрунтованими.

Що стосується висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №2690 від 19.11.2018 року, то суд не вважає його належним доказом у справі, оскільки, як зазначено в самому висновку, неможливо встановити документально підтверджений розмір заборгованості за кредитним договором №50002838 від 23.12.2011 року станом на 22.11.2016 року у зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні відомості та документи, що перелічені експертом на стор. 12 висновку.

Для того, щоб висновок експерта став основним доказом у справі, він повинен максимально відповідати певним критеріям. Використання висновку експерта як доказу залежить від того, наскільки він достовірний, правильно сформований, об`єктивний, обґрунтований, тобто наскільки його зміст та викладені відповіді на питання здатні позбавити суд будь-яких сумнівів по справі.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.97 № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Вказаною Постановою визначено, що визначення способу проведення експертизи є компетенцією експерта.

Проте, з правового аналізу чинного законодавства вбачається, що нормативно передбачена визначена класифікація експертиз за певними критеріями, а отже поняття «вид експертизи» не є тотожнім до поняття «метод (спосіб) проведення експертизи».

Так, суд враховує, що п. 10 Постанови визначено, що первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, яка призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Суд оцінюючи висновок експерта вважає його неповним, оскільки експертом не надано відповіді на питання поставлені в ухвалі суду від 25.05.2018 року.

При цьому, від учасників справи клопотань про призначення у справі додаткової експертизи не надходило, клопотання про допит експерта не заявлялось.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 порушила умови договору №50002838 від 23.11.2011 року, а тому з неї слід стягнути на користь позивача заборгованість, що складається з основної суми боргу, збитків, витрат на страхування предмету застави, 3% річних та інфляційних втрат на 03.06.2019 р. в сумі 336288,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема, але не виключно, належать на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано ст. 137, 141 ЦПК України.

У зв`язку із необхідністю захисту свого порушеного права позивач звернувся до спеціалізованої організації, а саме до ТОВ «Юридична фірма Вернер» для супроводження зазначеної справи у суді, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях.

Таким чином, позивач поніс судові витрати на правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн., що підтверджуються такими документами: договором про надання юридичних послуг №24/2010 від 15.10.2010 р., додатковою угодою №8 від 09.01.2013 р. до договору про надання юридичних послуг №24/2010 від 15.10.2010 р., додатковою угодою №224 від 10.08.2015 р. до договору про надання юридичних послуг №24/2010 від 15.10.2010 р., заявкою на надання юридичних послуг №698 від 08.11.2016 р., рахунок - фактурою №1521 від 09.11.2016 р., актом №1522 до договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 09.11.2016 р.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5044,33 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», код ЄДРПОУ 36422974, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В офіс «В», заборгованість за кредитним договором №50002838 від 23.12.2011 р., яка станом на 30.05.2019 р. становить 336288,99 грн., що складається із основної суми боргу за кредитом у розмірі 105398,37 грн., збитків у розмірі 103013,44 грн., витрат на страхування предмету застави у розмірі 23489,65 грн., 3% річних у розмірі 25022,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 79364,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», код ЄДРПОУ 36422974, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В офіс «В», судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору 5044,33 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», код ЄДРПОУ 36422974, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В офіс «В»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя