Вирок № 83970250, 02.09.2019, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 624/456/18

Провадження № 1-кп/634/77/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2019смт Сахновщина Харківської області

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Лісняк С.П.,

за участю прокурорів: Корінного Р.В., Явдокименка Д.М.,

представника потерпілого: Данька М.О.,

потерпілої: ОСОБА_1 ,

захисника: Коротуна В.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.10.2017 року за № 12017220000001346 за звинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чапаєве (нині Слобожанське) Кегичівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, до адміністртаинвої відповідальності за порушення "Правил дорожнього руху України" не притягувався

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 року приблизно 14.00 год. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «УАЗ 469В», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , на якому рухався в смт. Слобожанське Кегичівського району Харківської області по вул. Молодіжній зі сторони центру смт. Слобожанське в напрямку с. Паршляхове на швидкості не менш 71 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці водій ОСОБА_2 , рухаючись в населеному пункті з перевищенням швидкості, в районі буд. 77, на правому узбіччі по ходу свого руху, побачив малолітнього пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перетинала дорогу зправа наліво по ходу руху останнього. При появі в полі зору ОСОБА_2 малолітньої дитини на дорозі, яку він об`єктивно спроможній був побачити, останній не зменшив швидкості руху, не застосував безпечний маневр об`їзду малолітньої дитини, а продовжуючи рух, при зближенні з останньою здійснив маневр ліворуч, в той бік у який і рухалась дитина, чим грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України згідно з якими:

«п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»

«п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

«п. 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»,

та допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїжджу частину вул. Молодіжної зправа наліво по ходу руху автомобіля, з послідуючим виїздом на ліве узбіччя.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження, від яких того ж дня у лікарні настала її смерть. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 224-КРт/17 від 27.11.2017 року причиною її смерті стала несумісна з життям травма тіла з пошкодженням кісток черепу, грудної клітки та внутрішніх органів.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, виразилися у тому, що він, керуючи транспортним засобом, рухався у населеному пункті з перевищенням швидкості та при виникненні небезпеки для його руху у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїжджу частину з права наліво по ходу його руху, не прийняв своєчасних заходів для зменшення швидкості, а зманеврував в ліву сторону по ходу свого руху, чим спричинив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху та допустив наїзд на малолітню ОСОБА_5 , що спричинило її смерть.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, не заперечував факту вчинення злочину за обставин, як про це вказано вище, щиро розкаявся, у судовому засіданні попросив вибачення у потерпілої.

При цьому пояснив, що 24.10.2017 року близько 14.00 години їхав на автомобілі марки «УАЗ 469В», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_4 по вул. Молодіжній зі сторони центру смт. Слобожанське в напрямку с. Паршляхове в Кегичівському району Харківської області, по своїй полосі руху, зі швидкістю близько 71 км/год. Проїжджаючи повз будинок потерпілої на правому узбіччі по ходу свого руху побачив пішохода, яка перетинала дорогу зправа наліво по ходу руху його автомобіля, прийняв маневр вліво, загальмував, однак не встиг зупинитися та здійснив наїзд на пішохода. Після зіткнення з дитиною ще кілька метрів протягнув її. Після зупинки автомобіля вийшов, зателефонував у швидку, але було вирішено транспортувати дівчинку до лікарні на автомобілі товариша обвинуваченого. Спочатку дитину відвезли до лікарні в смт Слобожанське, де їх було перенаправлено до лікарні в смт. Кегичівка, де їм повідомили, що дитина померла.

Цивільний позов визнав у повному обсязі, поштовим переказом було перераховано потерпілій 20216 грн., але потерпіла відмовилась від отримання цих грошей.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засідання пояснила, що 24.10.2017 року близько 14 год. вони із сусідкою сиділи в дворі її домоволодіння, поруч з ними була її померла донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У цей час з одного боку вулиці в інший на великій швидкості промчав автомобіль. Коли потерпіла знову почула звук автомобіля, який їхав на великій швидкості, та рухався у намрямку із центру смт Слобожанське до с. Паршляхове Кегичівського району Харківської області по вул. Молодіжній, помітила на другій стороні обочини свою доньку, яка в цей час вже переходила дорогу, при цьому автомобіль від дитини знаходився на відстані 30 км. Оскільки у дитини була вада слуху, вона не відразу помітила автомобіль та не встигла відійти з дороги. У цей час ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, здійснив наїзд на доньку потерпілої, та протягнув по дорозі останню близько 15 метрів від місця скоєння наїзду. Було прийнято рішення відвести постраждалу дитину до лікарні на автомобілі товариша обвинуваченого. Потерпіла сіла позаду салону автомобіля, їй на руки поклали доньку. Спочатку вони поїхали до лікарні в смт Слобожанське, звідки їх направили до лікарні в смт. Кегичівка, де й було повідомлено, що дівчинка вже мертва.

ОСОБА_6 також зазначила, що вважає, що обвинувачений не в повній мірі визнав свою вину у скоєному, щиро не розкаявся. Під час досудового розслідування вів себе зухвало, проявляв зневагу до потерпілої, затягував досудове слідство, пробачення попросив лише під час судового розгляду справи.

Померла донька потерпілої народилася 6-місячною, у дитини було діагностовано «гідроцефалію», нестійкість п`ятки. Протягом 11 років життя дівчинки їй проводили операції. У 2017 році після операції по «гідроцефалії» дитина підхопила інфекцію, внаслідок чого захворіла на міненгіт та втратила слух. Слуховий апарат після операції не можна було вдягати за приписами лікарів.

Потерпіла ОСОБА_6 наполягала на суворому покаранні обвинуваченого у виді максимального позбавлення волі, підтримала свій позов, зазначивши, що в ДТП втратила єдину дитину.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до адміністртаинвої відповідальності за порушення "Правил дорожнього руху України" не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, дружина перебуває на обліку в жіночій консультації КНП КРР " Кегичівська ЦРЛ" Кегичівського району з приводу вагітності.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо малолітньої дитини.

Суд приймає до уваги особу обвинуваченого, тяжкість скоєного ним злочину, який є тяжким злочином, його щире каяття, яке виразилось в тому, що винний повністю усвідомив неправильність своїх дій та щиро шкодує про вчинене, оскільки вибачився перед потерпілою, переховував в рахунок відшкодування шкоди 20216 грн., активно сприяв розкриттю злочину, так як подія відбулася 24 жовтня 2017 року, обвинувальний акт складено та затверджено 30 липня 2018 року, а вже 07. 08. 2018 року обвинувальний акт з дотатками надійшов до Кегичівського районного суду Харківської області, у судовому засіданні вів себе не зухвало, визнав свою вину у поному обсязі, визнав цивільний позов у повному обсязі, що в сукупності свідчить про щире каяття та активне сприяння розкриттю злочина.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховуючи, наслідки скоєного- загибель малолітньої дитини не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України і звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а отже буз ізоляції від суспільства. При цьому визначаючи строк вібдуття покарання з урахуванням відношення обвинуваченого до вчиненого, визнання своєї провини в повному обсязі, позовних вимог, даних про особу обвинуваченого, позиції потерпілої, не свідчать про доцільність призначення покарання у максимальних межах санкції, яка інкримінується обвинуваченому, а дають підстави для призначення обвинуваченому покарання близько до мінімального розміру, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті не в максимальному розмірі і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередженню вчинення нових злочинів.

Щодо заявленого цивільного позову, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Так, згідно договору № 11/09 від 13. 09. 2018 року затрати ОСОБА_1 на виготовлення пам`ятника склали 24230 грн. ( а.с.49-50 )

При цьому обвинуваченим та його захисником не було надано суду даних на підтвердження звернення, у встановлений ЗУ " Про страхування" строк, до страхової компанії.

Відповідно до абз. 2 ч.3, а також ч.5 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає обґрунтованими такі чинники, що впливають на визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, як викликані смертю рідної і близької людини, душевні страждання, як негативний вплив на усталений спосіб життя матері внаслідок втрати малолітньої доньки. Цей вплив від непоправної втрати має негативні наслідки на подальше життя.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховується як глибина душевних страждань позивача, так і ступінь інших проявів негативного на нього впливу, як близькість стосунків і ступінь їх спорідненості із загиблим, так і їх вік та інші, надані суду, відомості, що характеризують їх особу.

Кожну із названих доведених обставин окремо та усі їх у сукупності є такими, що впливають на визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди. Тому, суд визнає розумним, виваженим та справедливим визначити розмір моральної шкоди у сумі 300000 грн., яка підлягає відшкодуванню.

Крім того, при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди заподіяно каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-375 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 ( шість) місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Речові докази у відповідності до ст. 100 КПК України після набрання вироку законної сили:

-Автомобіль УАЗ 469В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_6 , зеленого кольору вважати повернутим власнику.

Стягнути із ОСОБА_2 судові витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № 1042/17 від 15.01.2018 року у сумі 2288 грн., 1062/17 від 05.12.2017 року у сумі 593, 22грн., № 1064/17 від 05.12.2017 року у сумі 293,22 грн., № 1297/17 від 12.01.2018 року у сумі 1716 грн., № 4245 від 20.03.2018 року у сумі 3146 грн., №4246 від 20.03.2018 року у сумі 3146 грн., № 640/18 від 04.06.2018 у сумі 1144 грн., №688/18 від 23.06.2018 року у сумі 1716 грн., № 761/18 від 18.07.2018 року у сумі 1716 грн., що в сумі становить 15758, 44 гривень на користь держави.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 24230, 00 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять) грн. та моральної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн, що в сумі становить 324320 (триста двадцять чотири тисячі двісті тридцять) грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя: