Рішення № 83965949, 25.07.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3504/15-ц

Провадження № 2/553/11/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.07.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Босяк К.О., Заяц А.В., Камуз Я.М.,

Конновій Є.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Омелай Н.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у сумі 12 600 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 1005 грн. 58 коп., пені у розмірі 8751 грн. 66 коп., інфляційного збільшення суми боргу в сумі 9205 грн. 36 коп. та судових витрат.

Ухвалою суду від 15 вересня 2015 року головуючою суддею Юхно С.П. залишено позов без руху, з підстав сплати не в повному обсязі позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом судового збору.

02 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27 жовтня 2015 року.

26 листопада 2015 року - позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача суму боргу 12 600 грн., 3% річних у сумі 1096,72 грн., пені у розмірі 10 185,63 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 9461,38 грн. та судових витрат. Дану заяву в судовому засіданні було прийнято судом та її копію надано відповідачу по справі, слухання справи відкладено за клопотанням відповідача ОСОБА_2 , в зв`язку з наданням часу для ознайомлення з заявою про уточнення позовних вимог.

04 грудня 2015 року - в судовому засіданні вирішено питання про приєднання до матеріалів справи копії розписки ОСОБА_1 про отримання коштів від ОСОБА_2 , за клопотанням відповідача визнано явку позивача по справі ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою для надання пояснень.

Ухвалою суду від 24 грудня 2015 року - задоволено клопотання відповідача по справі ОСОБА_2 про витребування додаткових доказів, а саме зразків підпису ОСОБА_1 за місцем її проживання з Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, а саме Форму А-1 про отримання паспорту, бланки прописки за місцем проживання АДРЕСА_1 та клопотання представника позивача за нотаріально посвідченою довіреністю - Гиря А.В. про витребування доказів з Головного управління Статистики у Полтавській області документів, в яких містяться зразки підпису ОСОБА_1 ..

05 квітня 2016 року - в судовому засіданні судом вирішено питання про приєднання до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог станом на 05.04.2016 року, у відповідності до яких остання просила стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 12600,00 грн., 3% річних в суму 1232,38 грн.; пені у розмірі 5562,30 грн.; інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 10 172,61 грн., стягнення судових витрат та приєднання до матеріалів справи копії квитанції про оплату послуг експерта.

Ухвалою суду від 26 травня 2016 року - за клопотанням відповідача по справі призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, провадження у справі зупинено.

Згідно ухвали суду від 17 червня 2016 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 23 червня 2016 року витребувано докази з Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області оригіналів заяв ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться в її пенсійній справі, та подані нею у відповідності до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; з Державної податкової інспекції у м. Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області оригінали звітів приватного підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; з Головного управлінню Статистики у Полтавській області оригінали наказів, які складались відносно ОСОБА_1 за весь період її роботи з 2004 року по 2015 рік, в яких є підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом; з Приватного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» оригінал договору на отримання заробітної плати на пластикову картку, який укладений з ОСОБА_1 під час роботи в Головному управлінні статистики у Полтавській області.

27 вересня 2016 року - згідно розпорядження керівника апарату суду № 47 від 27.09.2016 року проведено повторний авторозподіл справи, в зв`язку з звільненням судді ОСОБА_4 у відставку у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року. Справу передано в провадження судді Крючко Н.І..

03 жовтня 2016 року головуючою суддею Крючко Н.І. винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження.

Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року - призначено у справі повторну судову - почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Полтавського відділення при Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. проф. Бокаріуса, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 12 червня 2017 року провадження у справі відновлено, призначено справу до судового розгляду.

Згідно ухвали суду від 16 листопада 2017 року - клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Омелай Н.М. про призначення додаткової судово - почеркознавчої експертизи по даній справі - задоволено частково, призначено по справі додаткову судово - почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експерту Полтавського відділення при Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса - Гритченку А.В., провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року - поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Згідно ухвали суду 11 травня 2018 року - справу прийнято до провадження за правилами ЦПК України, які діють з 15.12.2017 року, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та призначено дану справу до судового розгляду в приміщенні Ленінського районного суду м. Полтави на 15 год. 30 хв. 25 червня 2018 року зі стадії судового розгляду та дослідження доказів у справі за обопільною згодою сторін у справі.

Приєднано до матеріалів цивільної справи надані відповідачкою докази по справі, а саме: розрахунок залишку боргу, копію рахунку № 1696 від 07.06.2016 року та квитанцію про оплату; копію скарги ОСОБА_1 до КДК Полтавської області, рішення КДК Полтавської області, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності Омелай Н.М ..

Згідно ухвали суду від 14 листопада 2018 року в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - Омелай Н.М. про призначення повторної судово - почеркознавчої експертизи по справі.

Згідно ухвали суду від 28 травня 2019 року в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - Омелай Н.М. про призначення повторної судово - почеркознавчої експертизи - відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Омелай Н.М. уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Вислухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд, приходить до висновку, про те, що уточнені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено договір позики від 18 жовтня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 600 грн., які в свою чергу відповідач зобов`язувалась повернути до 01 січня 2013 року.

Судом встановлено, що під час отримання грошових коштів позичальник - ОСОБА_2 гарантувала повернення боргу, на що останньою було надано розписку (т. 1 а.с.6).

Дані обставини не заперечувались сторонами в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Частина друга ст. 1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

В ході судового розгляду справи сторона позивача вказувала про те, що до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 не повернула грошові кошти та при цьому ухиляється від виконання взятих на себе боргових зобов`язань.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України чітко вказано підставу виникнення цивільних прав та обов`язків у сторін, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 202 Цивільного Кодексу України визначено поняття правочину, що це є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України визначено поняття презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1,2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Законодавцем визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, у тому числі й договору позики між громадянами на суму, що не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Так, в матеріалах справи мається оригінал розписки датований 13 грудня 2012 року, за підписом позивача ОСОБА_1 про те, що вона отримала від ОСОБА_2 кошти в сумі 12 400 грн., в рахунок боргу, який вона отримала 18.10.2012 року ( т. 1 а.с.,77).

Вказані оригінали розписок в ході слухання справи були надані, як позивачем так і відповідачем по справі.

При цьому, в судовому засіданні стороною позивача факт повернення відповідачем коштів в сумі 12 400,00 грн. протягом всього судового розгляду справи заперечувався з підстав, що останньою дана розписка не надавалась ОСОБА_2 та підпис, який міститься в даній розписці, їй не належить.

Як доказ достовірності своєї позиції стороною позивача надавався висновок експерта №23 від 10.03.2016 року, виконаний експертом експертного сектору Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ в УСБ України в Полтавській області Варавою Т.В..

Згідно висновку № 23 від 10.03.2016 року, виконаний експертом експертного сектору Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ в УСБ України в Полтавській області Варавою Т.В., вказано, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі розписки від 13.12.2012 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ( т. 1 а.с. 146-158).

Для визначення належності підпису ОСОБА_1 , виконаного на оригіналі розписки від 13.12.2012 року, експертом брались на дослідження наступні документи:

-підпис ОСОБА_1 на позовній заяві про стягнення боргу за договором позики від 31.08.2015 року та в клопотанні про усунення недоліків позовної заяви від 28.09.2015 року;

-підпис ОСОБА_1 у заяві про розгляд справи за відсутності позивача від 27.10.2015 року;

-вільні зразки підпису ОСОБА_1 в наступних документах: наказах про надання відпустки № 453-вд від 03.11.2014 р.; № 249-вд від 04.07.2014 р.; № 469 -вд від 04.11.2013 р.; №313 - вд від 25.07.2013р.; № 485 ВД від 02.11.2012 року; № 285 - ВД від 06.07.2012 р.; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки відділу статистики праці; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки; журнал обліку інструктажу з охорони праці на робочому місці; журнал першого та другого ступенів контролю; договір про надання стоматологічних послуг від 25.09.2006 року; договір № 894 від 25.09.2006 року; типовий договір № 231103 про надання населенню послуг з газопостачання від 12.12.2012 р.; права суб`єкта персональних даних від 31.01.2012; протокол замовлених послуг та обладнання № 20000001009 від 12.08.2011 р.; договір № 2586 про надання теплопостачання від 31.01.2012.

Даний висновок представник позивача - адвокат Омелай Н.М. прохала суд прийняти , як належний та достовірний доказ.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 78 ЦПК України визначено , що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На підставі абз. 4 п.2.3 Інструкції Міністерства юстиції України «Про призначення та проведення судових експертиз та експетних досліджень» від 08.10.1998 № 53/5 експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц закріплено наступні правові висновки, щодо визнаечння експртного висновку недостатньо повного висновку, на рахунок яоого вказано, що такий висновок є таким, якщо заснований на дослідженні не всіх наданих експертові обєктів або що не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання.

Однак слід розуміти, що жоден доказ сам по собі не є самостійною підставою для спростування висновку експерта. Висновок експерта не є достовірним/належним/допустимим доказом у разі доведення наявності дефекту самого висновку, а саме наявність одного (або декількох) із зазначених моментів:

- необгрунтованості, неповноти або його неясності;

- факт вирішення експертом правових питань чи питань, які виходять за межі його спеціальних знань;

- вирішення експертом питань щодо обставин, які не є предметом доказування;

- призначення та проведення експертизи, складання висновку експерта з порушенням чинного законодавства України.

Таким чином, слід розуміти, що оскільки достовірність/належність/допустимість висновку експерта - це обставина, що має значення для вирішення справи, то дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність «дефектів» висновку експерта, є доказами у справі.

Даний висновок № 23 від 10.03.2016 року, виконаний експертом експертного сектору Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ в УСБ України в Полтавській області Варавою Т.В., суд визнає, як не належний та не допустимий доказ, оскільки в даному висновку експертом досліджувались вибірково документи надані на дослідження, що як наслідок призвело до встановлення експертом обставин, які не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи. Оскільки судом, беззаперечно встановлено та підтверджуються вказаним висновком № 23 від 10.03.2016 року, що експертом не досліджувався та не порівнювався підпис ОСОБА_1 виконаний на оригіналі розписки від 13.12.2012 року з підписом ОСОБА_1 в паспорті громадянина України, натомість посилання на паспорт громадянина України експертом зазначено в переліку документів, які надані на дослідження. Таким чином, експертом не перевірявся та не досліджувався підпис ОСОБА_1 з документами, де підпис особи є достовірним, а саме паспорт, де міститься власноручний підпис власника такого документа.

В ході судового розгляду справи за клопотанням сторони відповідача було призначено у справі повторну судово - почеркознавчу експертизу, виконання якої було доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса Полтавського відділення.

Так, 10.05.2017 року старшим судовим експертом Гритченко А.В. було складено висновок № 589, за результатами дослідження якого було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у документі - оригіналі розписки від 13 грудня 2012 року виконаний ( а.с.77) ОСОБА_1 ..

У підписі ОСОБА_1 у документі - оригіналі розписки від 13 грудня 2012 року ( а.с.77), наявні ознаки, які можуть свідчити про виконання підпису зміненими рухами або під впливом на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів ( незвична поза виконавця, незвична умова виконання, незвичний стан) ( т.2 а.с. 113-117).

Експертом при виконанні даної експертизи із наданих документів були використані:

-розписки від 13.12.2012 ( т. 1 а.с. 77);

-зразки почерку та підписів ОСОБА_1 :

-позовна заява від 31.08.2015 року ( т. 1 а.с.2-5); копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ( т.1 а.с.7); клопотання про усунення недоліків позовної заяви ( т. 1 а.с.17); заява про розгляд справи за відсутності позивача ( т.1 а.с.22); заява про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.33-34); заява про уточнення позовних вимог станом на 17.12.2015 року ( т.1 а.с. 45-47); клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ( т.1 а.с.48-49); експериментальні ( т1 а.с.50-69, 209-228, 232-236); форма №1 ОСОБА_1 ( т.1 а.с.113); накази про надання відпустки № 453 вд, 249-вд, 469-вд, 3/3-вд, 485-Вд, 285-ВД; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки на 7 арк.; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки відділу статистики праці на 15 арк.; журнал обліку інструктажу з охорони праці на робочому місці; журнал першого та другого ступенів контролю; договір № 2586 про надання послуг з теплопостачання; протокол замовлення послуг та обладнання № 20000001009 від 12.08.2001 року; договір про надання стоматологічних послуг від 25.019.2006 року; типовий договір № 231103 про надання населенню послуг з газопостачання від 12.12.2012 р.; договір № 894 від 25.09.2006 року; права суб`єкта персональних даних від 31.01.2012 року накази про надання відпустки № 171-к, 212-к, 173-к, 236-к, 217-к, 120-В, 331-В, 228-ВД, 78вд, 5вд, (т.2 а.с.14-37); трудова книжка на ім`я ОСОБА_1 ; декларації про доходи - 13шт..

У відповідності до ували суду від 16.11.2017 року про призначення додаткової судово - почеркознавчої експертизи, складено судовим експертом Гритченко А.В. висновок № 1901/1902 додаткової судово - технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи по матеріалах справи №553/3504/15-ц, надано висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_1 у розписці від 13.12.2012 року ( а.с.77) виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів - ОСОБА_1 під впливом на процес письма , як відносно постійних, так і тимчасових збиваючих факторів ) до числа яких можуть відноситися незвичний стан, незвичні умови виконання, поза, підкладинка, тощо).

Дана експертиза, яка була призначена судом ухвалою від 16.11.2017 року була призначена з підстав, що висновок № 589 від 10.05.2017 року, в частині дати складання боргової розписки, яка і є предметом безпосереднього експертного дослідження, є неясним.

Стороною позивача, як позивачем так і її представником - адвокатом Омелай Н.М. в ході судового розгляду справи не визнавались дані висновки складені судовим експертом Гритченком А.В., як належний та допустимий доказ, саме в частині кваліфікації експерта, яким складались дані висновки.

Дана позиції сторони судом визнається неспроможною та такою, що спростовується рецензією на висновок додаткової судово - технічної експертизи документів та судово - почеркознавчої експертизи № 1901/1902 від 28.03.2018 року, виконаний судовим експертом Полтавського відділення ХНДСЕ Гритченком А.В., який має 4 кваліфікаційний клас судового експерта за спеціальностями 1.1 «Дослідження почерку і підписів», 2.1 «Дослідження реквізитів документів» ( свідоцтво № 926, видане Експертно - кваліфікаційною комісією Харківського НДІСЕ 14.10.2014 , дійсне до 14.10.2019 року) , стаж роботи з 1999 року, складеною старшим науковим співробітником лабораторії почеркознавчих, лінгвістичних, психологічних та мистецтвознавчих досліджень Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. пров. М.С. Бокарісуа Гайдамакіною Д.І. , яка має вищу юридичну освіту, 1-й кваліфікаційний клас судового експерта за спеціальностями 1.1 «Дослідження почерку і підписів», 2.1 «Дослідження реквізитів документів (свідоцтво № 537, видано ЕКК Харківського НДІСЕ 18.09.2000 року, дійсне до 26.10.2020 р.) і стаж експертної роботи з 2000 року.

За матеріалами даної рецензії вказано, що, аналізуючи вступну частину експертизи вказано, що проведення експертизи здійснювалось відповідно до ухвали від 16.11.2017 року про призначення судово - почеркознавчої експертизи, яка надійшла від Ленінського районного суду м. Полтави.

Термін виконання експертизи складає 10 календарних днів, що не суперечить вимогам п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5. У вступній частині наведено об`єкт, що підлягав дослідженню.

На вирішення експерту постановлено було питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у розписці від 13.12.2012 року - самою ОСОБА_1 під впливом збиваючих факторів або іншою особою.

Відповідно до п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, наданий повний опис даних, що стосуються особи експерта та його кваліфікації. Експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України попереджений; даний висновок містить посилання на використання відповідних методик та науково - методичної літератури.

З аналізу дослідницької частини рецензентом вказано, про те, що у даній частині висновку експертизи вказано правильно та обґрунтовано вибрану схему дослідження, методів і методики дослідження, що відповідає сучасному стану методичного забезпечення судової почеркознавчої експертизи. Послідовність викладення дослідницької частини є логічною, дотримано термінологічну точність в описанні ходу та результатів дослідження.

Дослідження експертом описано повно, встановлених ознак для формулювання висновків достатньо; наводиться обгрунтована експертна оцінка результатів дослідження. Ілюстрації якісні та переконливі.

Рецензентом щодо аналізу заключної частини експертного висновку, вказано, що висновки подані згідно з результатами проведених досліджень, викладені повно, є обгрунтованими та аргументованими.

При цьому, вказано, що висновок експертизи має недоліки у дослідницькій частині де при дослідженні підпису експерт виявив комплекс діагностичних ознак, які пояснив впливом на процес письма постійних і тимчасових збиваючих факторів. Однак, на думку рецензента. В даному випадку доцільно було б говорити тільки про розміщення підпису відносно друкованого тексту розписки і аркуша паперу, на якому він міститься; зазначено про те, що якщо експерт називає свої висновки як комплекс експертиз, то у заключній частині повинні бути відокремлені відповіді на питання судово - технічної експертизи та судово - почеркознавчої експертизи ( т.2 а.с.244-246).

Судом встановлено, що експертні дослідження проведені судовим експертом Гритченком А.В. рецензовані та за результатами встановлено, що висновки складені повно та об`єктивно з урахуванням в повній мірі матеріалу, який надавався на експертне дослідження. При цьому, кваліфікація експерта була перевірена та встановлено її відповідність проведеного ним експертного дослідження.

Таким чином, з аналізу вище наведених фактів, суд приходить до беззаперечного висновку про допустимість та належність експертних досліджень, складених судовим експертом Гритченком А. В ., оскільки останнім в їх основну покладено достовірний матеріал на основі якого, шляхом проведеного аналізу та дослідження встановлено дійсність підпису ОСОБА_1 на оригіналі розписки від 13 грудня 2012 про отримання нею суми коштів 12 400 грн. в рахунок повернення боргу за договором позики від 18 жовтня 2012 року. При цьому, дані обставини не були спростовані стороною позивача по справі.

Так, в ході судового розгляду, а саме в судовому засіданні 11 вересня 2017 року справи представником позивача - адвокатом Омелай Н.М. в судовому засіданні 11 вересня 2017 року, було надано оригінал боргової розписки від 18.10.2012 року (т.2 а.с. 143,144), як підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_2 не виконано взяті боргові зобов`язання, оскільки оригінал боргової розписки зберігався у ОСОБА_1 та не був повернутий ОСОБА_2 в рахунок повного розрахунку за борговою розпискою.

Слід звернути увагу, що, як позивачем так і її представником крім безпідставних тверджень та зайнятої позиції про те, що відповідачем ОСОБА_2 не виконано боргові зобов`язання, за умови наявності оригіналу розписки у позивача по справі, інших належних та допустимих доказів суду надано не було.

Поряд з цим, стороною позивача протягом судового розгляду справи після проведення експертних досліджень судовим експертом Гритченком А.В. ставилось неодноразово на вирішення перед судом питання про призначення повторної судово почеркознавчої експертизи з підстав, що на думку сторони позивача дані висновки складені Гритченком А.В. є неповні та не зрозумулі, які не були задоволені судом, оскільки були подані з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Таким чином, станом на 13 грудня 2012 року сума не повернутого боргу відповідачем по справі, позивачу ОСОБА_1 становила 200 грн.. Поряд з цим, в судовому засіданні безпосередньо позивачем по справі ОСОБА_1 було підтверджено, що грошові кошти в повному обсязі вона отримала від ОСОБА_3 , яка виплатила кошти ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 .

Наявність боргових зобов`язань стороною відповідача ОСОБА_2 не заперечувалась та не ставилась під сумнів, в зв`язку з чим останньою, 08 травня 2018 року були виконані в повному обсязі боргові зобов`язання за договором позики, укладеним у простій його письмовій формі - розписці, шляхом проведення грошового переказу коштів на ім`я ОСОБА_1 , а саме залишку суми боргу 200 грн. та нарахованих на дану суму 3% річних, пені та інфляційних втрат, що в сумі склало 831,89 грн..

Розрахунковий період з 14.12.2012 року по 01.06.2018 року на суму боргу 200 грн.(кількість днів прострочення 1995); 3% річних нарахованих на суму боргу 200 грн. становить 33,00 грн.; розрахунок пені на суму боргу 200 грн. становить 322,29 грн.; інфляційні втрати становлять 476,60 грн..

Даний розрахунок не оспорювався та не ставився під сумнів стороною позивача по справі. При цьому, ні позивачем ні її представником не було надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище обставини щодо повернення ОСОБА_2 залишку боргу та відповідних інфляційних витрат.

Таким чином, дії відповідача ОСОБА_2 є такими, що свідчать про вчинення ряду конклюдентний дій на виконання взятих на себе зобов`язань за борговою розпискою, що як наслідок свідчать про повне виконання відповідачем зобов`язань з повернення взятих в борг коштів у ОСОБА_1 та в свою чергу вказують про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. ст 11, 202, 204, 207, 545,1449 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, , 354, 355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко