Вирок № 83965634, 08.08.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/54/2019

Справа № 428/10897/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретарів судового засідання Подрябінкіної М.О., Кожем`яки А.В.,

прокурорів Паталахи А.В., Першиної В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Шевченка Д.В., Толокольнікова С.В.,

Хачатурова Р.С.,

представника потерпілого Глущенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 21.03.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000778, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк, Луганської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19.10.2006 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 11.07.2008 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, згідно ст. 71 КК України приєднано до покарання 1 рік позбавлення волі за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.10.2006, призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років, звільнений 13.03.2013 за відбуттям строку покарання;

- 13.11.2017 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В період часу з 05.03.2018 по 07.03.2018, точний час встановити в ході досудового розгляду не виявилося можливим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав майно ТОВ «ТАУН СЕРВІС» у вигляді чавунних кришок каналізаційних люків каналізаційних колекторів, а саме:

- 1 кришку каналізаційного люку вартістю 2665 гривень каналізаційного колектору, розташованого в районі будинку 29 по вул. Горького м. Сєвєродонецька;

- 1 кришку каналізаційного люку вартістю 2665 гривень каналізаційного колектору, розташованого в районі будинку 96 по вул. Гагаріна м. Сєвєродонецька;

- 1 кришку каналізаційного люку вартістю 2665 гривень каналізаційного колектору, розташованого в районі будинку 9 по вул. Шевченко м. Сєвєродонецька;

- 1 кришку каналізаційного люку вартістю 2665 гривень каналізаційного колектору, розташованого в районі будинку 14 вул. Першотравневої м. Сєвєродонецька;

- 2 кришки каналізаційного люку вартістю 2665 гривень кожна каналізаційного колектору, розташованого в районі будинку 22 по бульвару Дружби народів м. Сєвєродонецька,

внаслідок чого завдав підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 15990 гривень.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, а саме продав, та отримані грошові кошти витратив на власні потреби.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не визнав та пояснив, що в той період, в який йому інкримінується вчинення злочинів, він знаходився у м. Харкові, де неофіційно працював вантажником. У м. Харкові він знаходився з 01 березня 2018 року по 18-20 березня 2018 року, де проживав у гуртожитку по АДРЕСА_2 , номер будинку та кімнати він не пам`ятає. Документів, які б підтверджували факт його праці вантажником, немає. У вищевказаний період з банкомата в м. Харкові він робив грошові перекази, також користувався мобільним телефоном у м. Харкові. Взимку він здавав метал за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4, але це не були каналізаційні люки.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 . пояснив, що в період з 05 по 07 березня 2018 року до диспетчерської служби ТОВ «Таун Сервіс» надходили повідомлення від мешканців м. Сєвєродонецька про викрадення невідомими особами чавунних кришок оглядових колодязів каналізаційної мережі, що знаходяться на балансі ТОВ «Таун Сервіс». На об`єктах по вулицях Горького, Гагаріна, Шевченко, Першотравнева було викрадено шість чавунних кришок каналізаційних люків. Внаслідок цього працівники ТОВ «Таун Сервіс» накрили оглядові колодці бетонними кришками, для того щоб в колодці не впали люди, тобто підприємство понесло витрати на закупівлю цих бетонних кришок та їх встановлення. Загальна шкода, заподіяна підприємству складає понад 20000 грн. Останній (перед 05 березня 2018 року) плановий огляд за вищевказаними адресами показав, що чавунні кришки були на місці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що навесні 2018 року він стажувався в якості приймальника металобрухту у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . До його обов`язків входило прийняття металу та здійснення грошового розрахунку з особою, яка здала метал. Навесні 2018 року, точний день він не пам`ятає, близько 19-00 год. чоловік приніс куски ломаного металу (чавуну) і сказав, що він є працівником комунальних служб, при цьому повідомив, що вищевказаний металобрухт є списаним. Загалом зазначений чоловік приходив здавати метал 2 або 3 рази, метал приносив у білих мішках. Пізніше приїжджали слідчі та працівники поліції, які пред`явили йому для впізнання фотографії осіб. Він впізнав ОСОБА_1 на цих фотокартках як особу, яка здавала метал чавуну.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він знає обвинуваченого ОСОБА_1 на протязі 2-3 років, вони є знайомими. Останній раз він спілкувався з ОСОБА_1 приблизно у 2017 році, перед Новим роком, вони збиралися разом з ним вкрасти металобрухт. Раніше вони разом з ОСОБА_1 , вчиняли крадіжки заліза у приватних будівлях та гаражах. ОСОБА_1 пропонував вкрасти здебільшого люки та здати їх на приймальник металу, проте разом вони так і не вкрали їх. ОСОБА_1 тричі носив металобрухт на пункт прийому. Неодноразово ОСОБА_1 приходив до нього в гості за адресою: АДРЕСА_4 , та пропонував вчинити крадіжки каналізаційних люків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона знайома з обвинуваченим ОСОБА_1 , оскільки він один раз приходив в гості до квартири, в якій мешкала вона та її співмешканець ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 . Коли ОСОБА_1 був у них в гостях, приблизно на початку березня, то він розповів, що він приїхав з міста Харкова та йому потрібні гроші. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 , що він знає де можна вкрасти кришки люків і куди їх потім можна здати. ОСОБА_5 відмовився від пропозиції ОСОБА_7 стосовно викрадення кришок люків.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується нижченаведеними доказами, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні.

Так, згідно довідки директора ТОВ «Таун Сервіс» від. 19.03.2018 року № 297, копії рахунку 1 від 16.01.2018 року, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, на балансі ТОВ «Таун Сервіс» знаходяться каналізаційні мережі «Колектор Горького Д 200», «Мережі південного колектора Паркомуни», «Мережі кварталу 17 Д 200». На вищевказаних об`єктах були викрадені кришки люків чавунних у кількості шести штук. Вартість однієї кришки люку ПК-4 станом на 16.01.2018 року складає 150, 00 грн., без ПДВ. Вартість відновлюваних робіт з вартістю шести кришок люків - 4 складає 1755, 35 грн., без ПДВ (т.2, а.п.7-11);

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2018, свідок ОСОБА_3 за основними рисами обличчя, формою голови, віком впізнав чоловіка, який на початку березня 2018 року три рази продавав йому фрагменти чавунних кришок люків каналізаційних на пункті прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_3 , за фотознімком під № 1, на якому згідно довідки до протоколу, зображений обвинувачений ОСОБА_1 (т. 2, а.п. 17-19);

Згідно довідки ТОВ «Таун Сервіс» № 495 від 14.05.2018 року, у відповідності до умов Концесійного Договору № 1 на об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області - цілісний майновий комплекс КП «Сєвєродонецькводоканал» від 02.07.2009, укладеного між ТОВ «Таун Сервіс» та Сєвєродонецькою міською радою, на балансі ТОВ «Таун Сервіс» знаходяться каналізаційні мережі «Колектор Горького Д200», «Мережі південного колектора Паркомуни», «Мережі квартала 17 Д200», в той час як на вищевказаних об`єктах були вкрадені чавунні кришки каналізаційних люків у кількості шести штук (т. 2, а.п. 26);

Як вбачається з довідки, виданої начальником ВТС ТОВ «Таун Сервіс», у ній зазначені технічні характеристики каналізаційного люку типу Т, ГОСТ 3634-89 (т. 2, а.п. 27);

Згідно копії рахунку-фактури № СФ-108 від 29.03.2018 року, вартість люку чавунного тип В (25т) (кришка 630?45) мм становить 546 грн. 00 коп. (т.2; а.п. 28);

Відповідно до копії службової записки від 16 березня 2018 року, адресованої начальником сл. КНСтаМ ОСОБА_8 Генеральному директору ТОВ «Таун Сервіс» ОСОБА_9 , в період з 05.03.2018 по 07.03.2018 у диспетчерську службу ТОВ «Таун Сервіс» надійшли повідомлення про відсутність кришок люків каналізаційних колодязів (чавунних) за наступними адресами: вул. Горького 29.(інв. № 30943) - 1шт., вул. Гагарина 96 (інв. № 30784) - 1 шт., вул. Шевченка 9 (інв. № 30886) - 1шт., вул. Першотравнева 14 (інв. № 30886) - 1шт., буд. Дружби народів 22 (інв. № 30886) - 2 шт., при цьому при попередньому плановому огляді каналізаційних мереж, кришки каналізаційних люків за даними адресами знаходилися на своїх місцях (т. 2, а.п. 29);

Згідно висновку № 1936 від 29.05.2018 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, складеного судовим експертом Донецького НДІСЕ Міністерства юстиції України, згідно із яким ринкова вартість викрадених в період часу з 05.03.2018 по 07.03.2018 шести чавунних кришок каналізаційних люків типу «Т» ГОСТ 3634-98 на момент вчинення кримінального правопорушення становить 15990 грн. 00 коп. (т.2, а.п. 42-45)

Відповідно до витягів з журналів огляду трас та оглядових колодязів каналізаційних мереж ТОВ «Таун Сервіс» за лютий та березень 2018 року, в яких вказано, що за результатами відповідних оглядів, які відбулися 06.02.2018, 20.02.2018, 01.03.2018 в м. Сєвєродонецьку за адресами: вул. Горького , 29, вул. Гагаріна, 96, бульвар Дружби Народів, 22, вул. Шевченко, 9, вул. Першотравнева, 14 , кришки колодязів знаходилися на місці (т. 1, а.п. 47-53);

Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Оцінюючи вказані вище докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст. 17 КПК України).

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» був запозичений із правової системи загального права (Англія, США та ін.) та активно використовується Європейським судом з прав людини. Скажімо, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Поширеною в юридичній літературі є позиція, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Разом з тим, під час судового розгляду за клопотанням прокурора було досліджено копію довіреності від 02.01.2018 року (т.2, а.п. 21); копію паспорту ОСОБА_2 (т.2, а.п. 22); копію постанови про визнання представником потерпілого від 03.05.2018 року (т.2, а.п. 23); постанову про зміну правової кваліфікації від 30.05.2018 року (т. 2, а.п. 66); повідомлення про підозру ОСОБА_1 (т. 2; а.п. 68-69); розписку ОСОБА_10 про отримання про підозру від 31.05.2018 року (т. 2; а.п. 70); постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 від 04.07.2018 року (т. 2; а.п. 71); постанову про зупинення досудового розслідування від 04.07.2018 року (т. 2; а.п. 72); постанову про відновлення досудового розслідування від 13.07.2018 року (т.2; а.п. 73); клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 13.11.2018 року (т.2; а.п. 74-75); ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.07.2018 року (т.2; а.п. 76-77); клопотання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 ( т.2; а.п. 78-79); копії ухвал Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.08.2018 року (т. 2; а.п. 76-83); постанову про зупинення досудового розслідування від 13.07.2018 року (т. 2., а.п. 84); постанову про відновлення досудового розслідування від 22.08.2018 року (т.2, а.п. 86); копію доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 22.08.2018 року (т.2., а.п. 87); копію паспорту ОСОБА_6 (т.2; а.п. 100). Дослідивши вищевказані документи, суд приходить до висновку, що вони відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, не є джерелом доказів, а частина з них є процесуальними рішеннями прийнятими під час досудового розслідування, а відтак не можуть бути прийняті судом як докази та покладені в основу обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_11

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд розцінює як обрану обвинуваченим позицію свого захисту. Проте, така позиція обвинуваченого повністю спростовується показаннями представника потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами кримінального провадження, дослідженими судом.

Разом з тим, версія обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що в період з 01 по 18-20 березня 2018 року він знаходився та працював у місті Харкові, нічим не підтверджується та спростовується поясненнями свідка ОСОБА_3 , та опосередковано підтверджується показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та приведеними до присяги, чітко, ретельно та послідовно свідчили на підтвердження вини обвинуваченого до інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину. Підстав сумніватися у показах вищевказаних свідків або недовіряти їм суд не вбачає, оскільки їх покази є послідовними та такими, що повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Так, за клопотанням обвинуваченого, з метою перевірки його версії щодо непричетності до інкримінованого кримінального правопорушення, судом було постановлено ухвалу від 20.05.2019 року про надання тимчасового доступу до інформації, яка знаходиться ПАТ «Приватбанк», проте вказана ухвала стороною захисту реалізована не була.

У судовому засіданні стороною захисту не надано суду жодного доказу у частині її заперечень щодо вчинення обвинуваченим інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, наявність невідшкодованої матеріальної шкоди, завданої злочином потерпілому, а також те, що обвинувачений неодноразово судимий, зокрема, за вчинення умисних корисливих злочинів, за які, у тому числі, суд на підставі ст. 75 КК України вже звільняв його від відбування покарання з випробуванням, однак в період іспитового строку обвинувачений вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та про відсутність позитивних змін в його особистості і відсутність у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, має середню спеціальну освіту, не є інвалідом, при цьому не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, матеріальну шкоду не відшкодував.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів (зокрема, обвинувачений раніше судимий за ч. 2 ст. 296 КК України).

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання може попередити скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 року, справа № 511/37/16-к, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 року, справа № 310/3080/16-к, постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.05.2018 року, у справі № 128/5484/13-к.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.11.2017 року, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Відповідно до ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 22 серпня 2018 року по день набрання вироком законної сили.

Враховуючи те, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавленні волі реально, та з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.08.2018 року, у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін.

Цивільний позов не заявлено. Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи долю процесуальних витрат, відповідно до ст. ст. 118-124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1144 грн. 00 коп. згідно акту № 1936 від 29.05.2018 (том 2, а.п. 41).

Керуючись ст. 7, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.11.2017 року у виді позбавлення волі строком на 3 (три) місяці та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 22 серпня 2018 року по день набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 1936 від 29.05.2018 року, які згідно акту здачі прийняття висновку судового експерта № 1936 від 29.05.2018 року, складають 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп. в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова