Ухвала суду № 83960632, 02.09.2019, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/833/19

У Х В А Л А

02 вересня 2019 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Войнаровського І.В.,

секретаря – Одудовського С.В.,

прокурора - Цибровського Ю.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Литвинюка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Шаргородського районного суду Вінницької області Соколовської Т.О. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

у с т а н о в и в:

В провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Вказане кримінальне провадження відповідно до протоколу авторозподілу судових справ між суддями передано в провадження судді Славінської Н.Л. (а.с. 20)

За наслідками проведення підготовчого судового засідання у справі 01 серпня 2019 року суддею Славінською Н.Л. подано заяву про самовідвід (а.с. 36-37).

01 серпня 2019 року, відповідно до здійсненого авторозподілу судових справ між суддями, заява судді Славінської Н.Л. про самовідвід передана на розгляд судді Соколовській Т.О. (а.с. 38).

Ухвалою судді Соколовської Т.О. від 02 серпня 2019 року заяву про самовідвід судді Славінської Н.Л. задоволено (а.с.49).

Розпорядженням керівника апарату суду від 05 серпня 2019 року № 63 призначено повторний авторозподіл судової справи та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2019 року, зазначений обвинувальний акт переданий головуючому у справі - судді Соколовській Т.О. (а.с. 52, 53).

Ухвалою судді Соколовської Т.О. від 05 серпня 2019 року у справі призначено підготовче судове засідання на 20 серпня 2019 року (а.с. 54).

За наслідками проведення підготовчого судового засідання у справі 20 серпня 2019 року суддею Соколовською Т.О. подано заяву про самовідвід (а.с. 60).

20 серпня 2019 року, відповідно до здійсненого авторозподілу судових справ між суддями, заява судді Соколовської Т.О. про самовідвід передана на розгляд судді Войнаровського І.В. (а.с. 65).

Заява про самовідвід, яку суддя Соколовська Т.О. просила розглянути без її участі, мотивована тим, що обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні є головний лікар Шаргородської ЦРЛ – Чорний ОСОБА_2 .В., з яким вона протягом тривалого періоду часу перебуває у приятельських стосунках, має спільних друзів, спілкується у повсякденному житті, їхні між особисті відносини виходять за межі спілкувань головуючого судді з сторонами судового провадження.

На думку судді Соколовської Т.О. вказана обставина може викликати в учасників кримінального провадження сумнів у її об`єктивності та неупередженості при судовому розгляді справи.

У судовому засіданні прокурор не заперечував щодо задоволення заяви про самовідвід судді Соколовської Т.О.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні покладались на розсуд суду при вирішенні заяви про самовідвід судді Соколовської Т.О. Одночасно, обвинувачений повідомив, що дійсно перебуває в дружніх стосунках з суддею Соколовською Т.О. та обставини викладені в заяві про самовідвід відповідають дійсності.

Суд, вивчивши заяву про самовідвід, матеріали кримінального провадження, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, доходить висновку про задоволення заяви судді Соколовської Т.О. про самовідвід виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Пунктом 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно зі статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і, відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначив, що Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Занд проти Австрії» (заява №7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) комісія звернула увагу на те, що стаття 6 Конвенції передбачає: «всю організаційну систему судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції».

Окрім того, у рішеннях у справі «Посохов проти Росії» (заява № 63486/00) від 4 березня 2003 року та у справі «Федотова проти Росії» (заява № 73225/01) від 13 квітня 2006 року Європейський суд з прав людини також вказав, що суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані.

Отже, з огляду на викладене вище, можна стверджувати, що «судом, встановленим законом» (пункт 1 ст. 6 Конвенції) не вважається суд, який розглядає справу, не дивлячись на наявність підстав для заявлення самовідводу.

Із зазначеного, належить зробити висновок, що самовідвід це обов`язок, зокрема судді, метою якого є гарантування неупередженості та об`єктивності здійснення правосуддя, який попереджає можливість скасування рішення з мотивів незаконності складу суду.

Таким чином, оцінивши мотиви самовідводу судді Соколовської Т.О. з метою виключення будь-яких сумнівів у безсторонності суду та дотримання права на справедливий суд в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви про самовідвід судді Соколовської Т.О. та її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 82, 371, 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву про самовідвід судді Соколовської Тетяни Олексіївни у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України передати до канцелярії Шаргородського районного суду Вінницької області для проведення повторного автоматизованого розподілу і передачі справи іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Войнаровський