Рішення № 83958760, 30.05.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/10957/17

Ім`ям України Провадження № 2/200/991/19

(заочне)

30 травня 2019 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.,

при секретарі - Божченко А.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду із позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро, в останній редакції якого від 28 лютого 2019 року прохає суд стягнути із відповідача на його користь заподіяну матеріальну шкоду, завдану недоотриманням ним пенсії за період часу з 19 серпня 2016 року і по 28 лютого 2019 року у сумі 9882 гривні 20 копійок, та відшкодувати моральну шкоду у сумі 75500 гривень (т. 1, а.с. 1; т. 2, а.с. 56).

В обґрунтування своїх вимог вказав наступне. При зверненні 28 серпня 2016 року до відповідача за призначенням йому пенсії за віком, він отримав список тих документів, які необхідно надати для її призначення у разі втрати трудової книжки. 31 жовтня 2016 року документи у нього не прийняли, пославшись на те, що не можливо встановити його трудовий стаж на підставі рішень ЄСПЛ. Проте, 09 березня 2017 року пенсійний фонд все ж таки призначив йому пенсію у розмірі 949 гривень на місяць. Вважає, що діями відповідача його позбавлено конституційного права на отримання пенсії за період часу з 19 серпня 2016 року по 09 березня 2017 року, чим спричинено матеріальну шкоду у розмірі недоотриманої пенсії, у сумі 9882 гривні 20 копійок та моральну шкоду у сумі 75500 гривень.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року задоволено самовідвід судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. (т. 1, а.с. 3-4).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 липня 2017 року головуючим у справі визначено суддю Литвиненка І.Ю. (т. 1, а.с. 5).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (т. 1, а.с. 6).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_1 повернуто позивачеві (т. 1, а.с. 8).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2017 року скасовано, а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 21-23).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2017 року у справі відкрито провадження, підготовче судове засідання призначено на 17 січня 2018 року на 14 годину (т. 1, а.с. 27).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року задоволено клопотання позивача про заміну відповідача з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро на Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (т. 1, а.с. 80-81).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог (т. 1, а.с. 84).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у вказаній справі (т. 1, а.с. 137-138).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2018 року повернуто заявнику (т. 1, а.с. 169).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (т. 1, а.с. 209-210).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року повернуто апелянту (т. 1, а.с. 234).

08 лютого 2019 року у судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позов, в якому відповідач не погоджується із доводами позивача та прохає відмовити у задоволенні його вимог, посилаючись на наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію з 09 березня 2017 року, як непрацюючий пенсіонер. Йому призначена та нараховується пенсія на підставі наданих ним документів та відповідно до норм чинного законодавства України. Доводи позивача щодо невірного нарахування йому пенсії є безпідставними та недоведеними. Крім того, в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вже були справи із таким же предметом та з тими ж сторонами; рішеннями у цих справах, що набрали законної сили після оскарження в апеляційній інстанції, в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди відмовлено (т. 2, а.с. 6-10).

26 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якому представник відповідача прохає відмовити у задоволенні уточненого позову у повному обсязі, посилаючись на те, що посилання позивача на рішення ЄСПЛ у справі «Аграчев та інші проти України», яким позивачу присуджено відшкодування моральної шкоди за допущену при розгляді справи № 200/4261/13 тяганину, не стосується цієї цивільної справи, оскільки пенсію позивач отримує лише з 20 серпня 2016 року. Доводи позивача про необхідність виплати йому матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими (т. 2, а.с. 62-66).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги, з урахуванням усіх уточнень, підтримав, з підстав, що викладені у позові. Прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що відповідач своїми систематичними порушеннями у вигляді небажання виконувати вимоги закону, завдав йому матеріальних збитків та моральної шкоди. Не дивлячись на те, що нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими повинна керуватися у своїй роботі адміністрація відповідача, передбачено, що перебування на примусовому лікуванні у психіатричній лікарні зараховується до трудового стажу у потрійному розмірі, дії відповідача були направлені лише на те, щоб не виконати цю норму Закону. Визнав, що на його банківський рахунок дійсно поступали грошові кошти від відповідача, однак всі виплати були нерегулярними та різними сумами, що, на його думку, не може свідчити про сплату відповідачем недорахованої пенсії за період часу з 19 серпня 2016 року і по 28 лютого 2019 року. До того ж, в цей тривалий період часу, протягом якого розглядається судом ця справа, в пенсійному законодавстві відбувалися чисельні зміни, внаслідок чого розмір призначеної пенсії змінювався і тому він вважає, що ці виплати є ні чим іншим, як перерахуванням вже призначеної пенсії відповідно до змін у законодавстві. Розмір заподіяної йому моральної шкоди обґрунтував тим, що рішеннями ЄСПЛ, якими раніше було задоволено його позови до держави Україна, було визначено розмір відшкодування за завдання такої шкоди. Саме цей розмір відшкодування, який раніше ухвалено ЄСПЛ, він і застосував при визначенні відшкодування за заподіяння йому шкоди з боку Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (т. 2, а.с. 73, 75), але у його представник у судове засідання не з`явився, письмових заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надав. Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача. З цих підстав суд, спираючись на норми ст. 280 ЦПК України, розглянув справу за відсутності представника відповідача у заочному порядку та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи відповідно до наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача за призначенням йому пенсії за віком, надавши, серед інших документів, рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України № 2» для підтвердження свого трудового стажу, оскільки вказаним рішенням було встановлено те, що тримання позивача у психіатричній лікарні протягом часу у 25 днів, є порушенням п. «е» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішення ЄСПЛ, відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є обов`язковим для виконання Україною. Проте, відповідачем, у порушення вимог ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з яким громадянам, що необґрунтовано перебували на примусовому лікуванні, час перебування на такому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі, та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», період часу необгрунтованого перебування ОСОБА_1 у психіатричній лікарні не було зараховано до його загального трудового стажу у потрійному розмірі, у зв`язку з чим йому не вистачило 19 днів для призначення пенсії за віком. Пенсія позивачеві була призначена відповідачем лише з 09 березня 2017 року. Отже, за період часу з 19 серпня 2016 року по 09 березня 2017 року позивач, маючи право на отримання пенсії за віком, незаконно не отримував таку пенсію, що є порушенням його конституційного права з боку відповідача. Внаслідок ненарахування пенсії, з тієї дати, на яку мав право позивач, відповідачем йому завдано матеріальної шкоди, розрахунок якої позивач обчислює виходячи із конституційно закріпленої норми про те, що пенсія не може становити менше прожиткового мінімуму, який станом на 01 січня 2019 року для осіб, що втратили працездатність, складає 1497 року. Розмір заподіяної цими діями відповідача матеріальної шкоди, за підрахунками позивача становить 9882 гривні 20 копійок. Цими ж діями відповідача з непризначення пенсії за віком з того часу, з якого він мав право, позивачеві спричинено і моральну шкоду, яка полягає у його душевних стражданнях та хвилюваннях, у необхідності вжиття ним всіх додаткових заходів для поновлення свого права на своєчасне отримання пенсії, яке порушено відповідачем. Таке порушення тривалий час негативно впливало на його психічний та емоційний стан, оскільки всі його правомірні очікування на отримання пенсії за віком у встановлений законодавством України строк, з вини відповідача не справдилися. Розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди позивач розраховує, беручи за основу европейську валюту євро, оскільки рішенням ЄСПЛ компенсація раніше заподіяної йому моральної шкоди присуджена саме у євро, та оцінює її, з урахування уточнень, у еквіваленті у національній валюті України, у сумі 75500 гривень.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Нормою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку у 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Згідно з вимогами п. а ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються зо дня звернення за пенсією, крім тих випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються зо дня досягнення пенсійного віку або відповідно з часу встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців зо дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.Відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, яких необґрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також час перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. З-поміж іншого, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року № 6 - 1133цс-15 роз`яснив, що з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Така позиція також підтверджена правовим висновком в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року, у справі № 640/7778/18.

З наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи випливає наступне. 31 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача за призначенням йому пенсії за віком, надавши серед інших документів і рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України № 2» для підтвердження наявності у нього трудового стажу, що достатній для призначення пенсії за віком, оскільки вказаним рішенням було встановлено те, що тримання позивача у психіатричній лікарні протягом часу у 25 днів, є порушенням п. «е» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішення ЄСПЛ, відповідно до вимог Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є обов`язковим для виконання Україною. Законом України «Про пенсійне забезпечення» визначено обов`язок пенсійного фонду зараховувати дні незаконного тримання осіб у психіатричній лікарні, при обчисленні кількості днів, необхідних для призначення пенсії, у потрійному розмірі. Вказаної вимоги Закону відповідачем виконано не було. Призначення пенсії відбулося лише з 09 березня 2017 року, а не зо дня, коли позивачу виповнилося 60 років (19 серпня 2016 року) і з якого він набув право на призначення пенсії за віком, оскільки заяву до Пенсійного фонду для її призначення ін подав у межах встановленого законом тримісячного строку, а саме: 31 жовтня 2016 року. Внаслідок того, що пенсію за віком призначено позивачеві пізніше, ніж він мав на це право, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено пенсійні права позивача, і внаслідок несвоєчасного призначення пенсії, заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотримання пенсійних виплат. Через це суд погоджується із доводами позивача щодо розрахунку матеріальної шкоди із прив`язкою до прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, станом на час розгляду справи, та вважає достатньо обґрунтованою суму матеріальної шкоди у розмірі 9882 гривні 20 копійок. Суд також вважає, що неправомірними діями відповідача з несвоєчасного призначення пенсії та з відмови у потрійному зарахуванні до пенсійного стажу часу необґрунтованого перебування у психіатричній лікарні, позивачеві завдано моральної шкоди. Однак суд не може погодитися із розміром відшкодування цієї шкоди, вважаючи його завищеним. Розумним та достатнім розміром відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, суд визначає суму у 25000 гривень. При цьому суд виходить із принципів справедливості та співмірності, оскільки присудження позивачеві моральної шкоди у європейській валюті - євро, яку раніше присудив йому ЄСПЛ, на думку суду, в умовах України, виходячи з рівня життя її пересічних громадян. Аналіз розмірів заробітних плат у країнах Європейського союзу та в Україні, дає можливість пересвідчитись у тому, що їх розмір відрізняється у рази. Внаслідок цього суд вважає, що відшкодування завданої позивачеві діями відповідача моральної шкоди у сумі 25000 гривень, є цілком адекватним тому ступеню моральних страждань та їх тривалості, які позивач переніс через неправомірні дії з несвоєчасного призначення йому пенсії за віком та неврахування встановленого законом трикратного розміру часу необґрунтованого перебування його у психіатричній лікарні, а відтак і достатнім.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача щодо закриття справи з підстав наявності судових рішень, які набрали законної сили, що ухвалені між тими ж сторонами, з тих же підстав та з того ж самого предмету спору, оскільки підстави звернення позивача у межах цієї цивільної справи є іншими, через що її не можна вважати тотожною із вказаними відповідачем справами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 76-80, 89, 128, 130, 141, 213, 258, 265, 280-282, 353 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9882 гривні 20 копійок на відшкодування недоотриманої ним пенсії за період часу з 19 серпня 2016 року і по 28 лютого 2019 року.

Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25000 гривень на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів зо дня його проголошення, або через 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, яку може бути подано до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська протягом 20 днів зо дня отримання ним повного тексту рішення.

Суддя І.Ю. Литвиненко