Рішення № 83956954, 02.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2019 року № 826/1128/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Міністерства внутрішніх справ Українипровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 (надалі - позивач та/або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (надалі по тексту - відповідач-1), Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту - відповідач-2), в якому просить :

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області «По особовому складу» № 447 від 29.12.2014 про звільнення старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 в органах Міністерства внутрішніх справ на посаді, яка б відповідала її рівню кваліфікації, підготовки, досвіду служби та спеціальному званню.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним наказом про звільнення за порушення дисципліни, оскільки під час звільнення позивач перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною.

Представник позивача судовому засідання підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в судове засідання не прибуло, хоча було належним чином повідомлене про час і місце судового розгляду; проти позову заперечує, згідно письмових заперечень, просить відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченнях, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України у Луганській області на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області. Мала звання «майор міліції».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із народженням дитини, відповідно до організаційно-розпорядчих документів ГУ МВС України у Луганській області та медичної довідки № 62 від 10.02.2015 про потребу дитини ОСОБА_3 у домашньому догляді, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною включно до 23.02.2016.

19.05.2014 адміністративна будівля ГУМВС України у Луганській області незаконно була захоплена озброєними формуваннями самопроголошеної «Луганської народної республіки».

Головне управління МВС України в Луганській області було тимчасово передислоковане до міста Сватове.

04.07.2014 на офіційному веб-сайті МВС України було розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно якого всі працівники були зобов`язані прибути до м. Сватово Луганської області до 07.07.2014.

Як пояснює позивач, відповідно до довідки за № 3008010296 від 04.02.2015 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зони проведення антитерористичної операції та взяте на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва із зареєстрованим місцем перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, враховуючи факт неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУМВСУ деяких працівників ГУМВСУ у Луганській області в тому числі ОСОБА_1 , наказом ГУМВСУ від 29.12.2014 № 4172 «Про порядок звільнення працівників ГУМВСУ які не прибули для подальшого проходження служби (роботи) протягом травня - грудня 2014 року» було встановлено :

- за грубе порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ігнорування Правил поведінки та професійної етики осіб рядового начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, що виразилось у тривалому невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, всіх осіб рядового і начальницького складу ГУМВС України у Луганській області, які не прибули до місця тимчасової дислокації ГУМВСУ для реєстрації і подальшого проходження служби за станом на 29 грудня 2014 року звільнити з органів внутрішніх справ за п.63 «є» та п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

- враховуючи, що всі працівники атестованого та вільнонайманого складу, рішення про звільнення яких прийнято пунктами 1 та 2 цього наказу не виконували будь - яку роботу, увесь період відсутності їх на службі (на роботі) по 29 грудня 2014 року включно, вважати прогулами, грошове забезпечення (заробітну плату) не нараховувати та не виплачувати.

- в подальшому, усіх працівників атестованого та вільнонайманого складу, рішення про звільнення яких прийнято пунктами 1 та 2 цього наказу, незалежно від дати прибуття їх до ГУМВС України у Луганській області, звільняти шляхом внесення змін до наказу ГУМВСУ по особовому складу від 29.12.2014 з формулюванням: «вважати звільненим з ОВС за порушення дисципліни (прогул) наказом ГУМВСУ від 29.12.2014 № 447 о/с, підставою для звільнення вказувати цей дисциплінарний наказ.

На виконання зазначеного наказу, був виданий наказ ГУМВСУ у Луганській області № 79 о/с від 05.03.2015, в якому зазначено, що «відповідно до п.4.наказу ГУМВСУ від 29.12.2014 № 4172 «Про порядок звільнення працівник ГУМВСУ, які не прибули для подальшого проходження служби (роботи) протягом травня - грудня 2014 року» майора міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу Жовтневого РВ Луганського МУ вважати звільненою ОВС у запас ЗС України наказом ГУМВСУ від 29.12.2014 № 447 о/с за п.64 «є» (за порушення дисципліни)».

Позивач вказує, що про існування оскаржуваного наказу дізналася з листа прокуратури Луганської області від 24.06.2016 за № 17/1-235-16, який містив у собі відповідь на заяву позивача щодо вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ГУ МВС України у Луганській області. Зазначає, що прокуратура Луганської області наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ до вказаної відповіді не долучала. Сам позивач у зв`язку із необхідністю постійного догляду за дитиною до місця дислокації ГУ МВС України у Луганській області у м. Севєродонецьк, Луганської області не прибував та особисто не отримував наказ про звільнення та з ним не ознайомлювався.

Позивач вважає, що нею не було порушено дисципліну, у зв`язку з чим її звільнення є незаконним, що і стало підставою для звернення останньої до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідачів, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про міліцію» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, права і обов`язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього ж Закону.

Згідно зі ст.25 цього ж Закону, працівник міліції у межах повноважень, наданих цим же Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV (далі Статут, Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Отже, працівники органів внутрішніх справ носять особливий статус та на них покладені обов`язки, дотримання яких є обов`язковим.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).

З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230 (далі - Інструкція № 230), визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Відповідно до Інструкції № 230, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об`єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 6.2.2. Інструкції № 230 визначені обов`язки виконавця (голови, членів комісії) згідно із якими уповноважені особи Відповідача зобов`язані у тому числі:

- дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування, виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, готувати пропозиції щодо їх усунення,

- у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.

Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.

У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акту.

Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 230, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (п. 6.3.1); брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення (п. 6.3.2); висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять) (п. 6.3.3); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (п. 6.3.5); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України (п. 6.3.6).

Цієї нормою також встановлено заборону затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи, стосовно якої таке проводиться, письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Судом встановлено, що відповідачами не було проведено службове розслідування за фактом порушення позивачем дисципліни. Позивача було звільнено наказом № 79 о/с від 05.03.2015, відповідно до п.4 наказу ГУМВСУ від 29.12.2014 № 4172 «Про порядок звільнення працівників ГУМВСУ які не прибули для подальшого проходження служби (роботи) протягом травня-грудня 2014 року. Тобто, звільнення відбулося внаслідок внутрішнього наказу ГУМВСУ від 29.12.2014 № 4172.

Відповідачами суду будь-яких доказів щодо проведення службового розслідування не надано та як вбачається із пояснень/заперечень представників відповідачів, таке службове розслідування не проводилося.

Колегія суддів наголошує, що вищевказані порушення порядку проведення службового розслідування, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, зокрема не проведення службового розслідування, вказує на те, що відповідачем-1 безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем дисципліни без поважних на то причин, з урахуванням чого, колегія суддів вважає, що у даному випадку відповідачем-1 порушені вимоги Інструкції № 230 у частині повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин події.

З огляду на викладене, відповідачами, не лише не доведено у відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що позивачем вчинено дії, які, згідно пп. «є» п. 64 Положення № 114, є підставою для звільнення, але й порушено процедуру проведення службового розслідування, яке покладено в основу звільнення позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 05.03.2015 №79 о/с про звільнення позивача є протиправними та підлягає скасуванню, з поновленням позивача на посаді старшого слідчого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління, яку вона займала на момент звільнення.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштувати позивача в органах Міністерства внутрішніх справ на посаді, яка б відповідала її рівню кваліфікації, підготовки, досвіду служби та спеціальному званню, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволені таких позовних вимог позивачу необхідно відмовити враховуючи наступне.

Суд зазначає, що призначення на посаду поліцейського здійснюється лише після перевірки комісією у відповідності до п. 9 Розділу XI Закону (відповідності кандидатури вимогам Закону). Суд також зазначає, що саме відповідність кандидатури вимогам Закону для зайняття посаду поліцейського є дискреційним правом комісії.

Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов`язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив.

Окрім того, скасовуючи наказ про звільнення позивача, суд враховує, що відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.3 ч.1 ст.371 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області «По особовому складу» № 447 від 29.12.2014 про звільнення старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 АДРЕСА_2 )

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (код ЄДРПОУ 08592129, 93404, Луганська область, м.Сєверодонецьк, вул.Партизанська, буд.16)

Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, 01601, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, буд.10)

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов