Рішення № 83956889, 30.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2019 року № 640/3124/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони Українипро визнання протиправними дій, скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДР: 00034022), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо прийняття п. 31 Протоколу № 122 засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018;

скасувати п. 31 Протоколу № 122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов`язавши відповідача в місячний термін надати до суду звіт про його виконання.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби на території Республіки Афганістан, де велись бойові дії.

Зазначає, що у 2018 році він звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отримання інвалідності ІІІ групи відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Натомість, засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення № 122 від 07.12.2018, п. 31 якого відмовлено позивачу у призначені одноразової грошової допомоги. Підставою для прийняття такого рішення було те, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення первинної інвалідності в 1982 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Натомість позивач вважає п. 31 вказаного рішення є таким, що суперечить вимогам законодавства України, оскільки відповідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», він має право на її отримання, як інвалід ІІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав відзив на позов заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки днем встановлення інвалідності, у розумінні п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, вважається проходження громадянином первинного огляду МСЕК.

Крім того, представник відповідача наголосив, що зважаючи на те, що первинний огляд МСЕК було проведено 14.06.1982 та відповідно до довідки МСЕК серія К-73 № 143932 від 14.06.1982 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, з огляду на що позивач пропустив трирічний строк на отримання виплат одноразової грошової допомоги.

У відповіді на відзив відповідача позивач наголосив на безпідставності обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, наголосивши, що такі обставини не відповідають законодавству України та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Позивач звернувся із клопотанням про прискорення розгляду справи.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем докази, враховуючи пояснення осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 1980 року по 19.01.1982 проходив військову службу в Республіці Афганістан, військова частина пп 71176.

З 14.05.1981 по 19.01.1982 брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан.

Сторонами не заперечується факт встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності відповідно до довідок МСЕК від 14.06.1982 серія К-73 № 143932, від 17.09.1986 серія КИЕ-Р-82 № 065818 та від 19.07.2017 серія АВ № 0654777.

26.02.2018 Центральною військово-лікарською комісією зроблено висновок про те, що захворювання, ОСОБА_1 «так», пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії», що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.02.2018 № 531.

У зв`язку із встановленням ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, 25.03.2018 останній звернувся до військово комісаріату із заявою та доданими до неї документами для призначення йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, яка стала наслідком виконання позивачем обов`язків військової служби.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних витрат від 11.12.2018 № 122 громадянину ОСОБА_1 , якого 19.01.1982 звільнено зі строкової військової служби та 14.06.1982 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК від 14.06.1982 серія К -73 № 143932), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для такої відмови слугувало те, що на час встановлення первинної інвалідності в 1982 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені та виплаті йому одноразової грошової допомоги, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини 9 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, днем встановлення інвалідності, у розмінні статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку № 975, є саме дата проходження первинного огляду МСЕК (1982 рік), під час якого встановлено інвалідність.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2019 у справі № 127/12061/17.

Суд також звертає увагу, що в своїй постанові від 27.02.2018 у справі № 816/978/16 (провадження №К/9901/11637/18) колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, саме з моменту настання інвалідності у позивача.

Як вже було зазначено судом, що крім іншого сторонами не заперечується, відповідно до довідки МСЕК від 14.06.1982 серія К-73 № 143932, ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку із проходженням первинного огляду, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до довідки МСЕК від 17.09.1986 серія КИЕ-Р-82 № 065818 (том 1 а.с. 13), ОСОБА_1 , при повторному огляді МСЕК, встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з довідкою МСЕК від 19.07.2017 серія АВ № 0654777 (том 1 а.с. 14), при огляді (втретє) МСЕК, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

При цьому, суд зазначає, що дата при повторному та третьому огляді МСЕК щодо встановлення інвалідності, не може вважатися днем встановлення інвалідності.

Відтак, до даних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, які діяли при первинному огляді та встановлені інвалідності вперше.

Так, до спірних правовідносинах слід застосовувати норми законодавства, якими було врегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення при виконанні бойових дій на території Республіки Афганістану - постанову Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям» (далі - Постанова № 59-27).

Відповідно до п/п г п. 1 даної постанови «Предоставить военнослужащим Советской Армии и Военно-Морского Флота, Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, проходящим службу в составе ограниченного контингента советских войск, временно находящихся в Демократической Республике Афганистан, и их семьям следующие льготы: выплачивать военнослужащим, получившим в боевых действиях тяжелые ранения, контузии или увечья, единовременные пособия: лицам офицерского состава - три месячных оклада денежного содержания по должности и воинскому званию, прапорщикам, мичманам и военнослужащим сверхсрочной службы - 500 рублей, военнослужащим срочной службы - 300 рублей, а получившим в боевых действиях легкие ранения, контузии или увечья, - в размере 50 процентов указанных сумм. Военнослужащих, получивших тяжелые ранения, контузии или увечья, после лечения в госпиталях направлять для прохождения лечения в санатории или дома отдыха сроком на один месяц без взимания с них платы за путевку».

Згідно з п. 6 постанови № 59-27 «Распространить действие пунктов 1-5 настоящего постановления соответственно на военнослужащих Советской Армии и Военно-Морского Флота, Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР (включая военных советников и специалистов), принимающих участие в боевых действиях, рабочих и служащих, выполняющих интернациональный долг в других странах, ведущих боевые действия, и их семьи».

Пунктом 10 постанови № 59-27 передбачено, що «Предоставить право на льготы, предусмотренные настоящим постановлением, соответственно военнослужащим, рабочим и служащим, выполнявшим интернациональный долг в странах, ведущих боевые действия, но не ранее 1 декабря 1979 г., установив, что перерасчеты за прошлое время по единовременным пособиям, выплаченным до введения в действие настоящего постановления, не производятся».

Таким чином, проаналізувавши викладені обставини у сукупності, в контексті зазначених норм права, суд вказує на те, що беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 , був військовослужбовцем радянської армії, з 14.05.1981 по 19.01.1982 брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, де 28.10.1981 (тобто не раніше 01.12.1979) отримав вогнепальне порання правового ока та поранення правої стопи, за результатами якого 14.06.1982 встановлено інвалідність ІІІ групи, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (Республіка Афганістан), підтвердженням чого є довідки МСЕК від 14.06.1982 серія К-73 № 143932, що не заперечується учасниками справи, а також беручи до уваги той факт, що позивач проходив службу на посаді наводчик знаряддя, водій-механік та мав звання молодший сержант, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 реалізовував свої права на одноразову грошову допомогу у порядку та розмірах, передбачених постановою Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям».

Відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги та як наслідок не вбачає підстав для скасування п. 31 протоколу № 122 засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018, яким відмолено позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги.

Посилання позивача на те, шо він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та Порядку № 945, суд вважає помилковими, оскільки, по-перше, як вже було зазначено судом ІІІ група інвалідності була встановлена позивачу 14.06.1982 при проходженні первинного огляду військово-лікарської комісії, по-друге, Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» був прийнятий 20.12.1991, тобто через 9 років після отримання позивачем інвалідності та який не містить посилання на те, що вказаний Закон розповсюджується на осіб, які отримали інвалідність до набрання чинності цим Законом, по-третє, пунктом 2 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, по-четверте, питання виплати одноразової грошової допомоги на час отримання позивачем ІІІ групи інвалідності (14.06.1982) було врегульовано постановою Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям».

Таким чином, підсумовуючи зазначене у сукупності, суд приходить до висновку про правомірність дій Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін