Ухвала суду № 83956268, 02.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" вересня 2019 р. Справа № 911/2170/19

Господарський суд Київської області, у складі судді Лилака Т.Д. розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" про забезпечення позову

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД"

до 1. Білоцерківської міської ради

2. Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича

про визнання договору оренди недійсним

встановив:

30.08.2019 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Білоцерківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича про визнання недійсним договору оренди землі № 39 від 20.09.2016.

30.08.2019 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасової заборони ФОП Ровінському Ю.Г . здійснювати будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці до вирішення питання по суті та набрання рішення по справі законної сили.

В обґрунтування вищезазначеної заяви, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" вказує, що спірна земельна ділянка, яка була передана в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 під розміщення магазину, є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку та складовою земельної ділянки, закріпленою за даним будинком. Відповідачем-2 парканом відокремлена частина ділянки багатоквартирного будинку, без згоди співвласників замурований єдиний пожежний вихід, а самі несуче-огороджувальні конструкції будинку використовуються у якості частини паркану.

На думку заявника, такими діями відповідач-2 порушує права співвласників багатоквартирного будинку та унеможливлює належне утримання даного будинку.

Як зазначає позивач, у разі визнання недійсним договору оренди землі № 39 від 20.09.2016, земельна ділянка має бути повернута у стані, який існував на момент виникнення спірних правовідносин, однак її забудова фактично унеможливлює застосування реституції. Крім того, за твердженням позивача, існує реальний ризик реєстрації права власності на об`єкт будівництва або його частину, що може значно ускладнити і навіть унеможливити виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість, заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання рішення суду та імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без надання обґрунтованих доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову, а тому суд вважає заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.136-141, 234 Господарського процесуального кодексу України.

постановив:

У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 02.09.2019, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак