Ухвала суду № 83956222, 02.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/2585/19

Чернігівський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7» (далі також - ТОВ «Основа-Буд-7», позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі -відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.08.2019 № 1815 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Основа-Буд-7».

Одночасно з вказаною позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до ухвалення рішення в адміністративній справі, обґрунтовуючи тим, що спірне рішення має очевидні ознаки протиправності.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі наведених вимог КАС України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Свою заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує очевидністю ознак протиправності оскаржуваного рішення, оскільки підставою для проведення зазначеної позапланової перевірки є виконання вимог п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.12 п.78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, що, на думку позивача, не узгоджується з положеннями п.п.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Водночас, станом на час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд не вбачає ознак саме очевидної протиправності оскаржуваного наказу відповідача. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Натомість, у цьому випадку, відповідач, відповідно до вимог Податкового кодексу України, наділений повноваженням на прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, що позивачем не заперечується.

Питання ж обґрунтованості чи необґрунтованості оскаржуваного наказу наразі є виключно спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено під час розгляду справи.

Таким чином, проаналізувавши доводи позивача в контексті наявних у справі матеріалів, суд прийшов до висновку про неможливість встановлення обставин наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача на даному процесуальному етапі здійснення судового провадження у справі.

Більше того, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Беручи до уваги наведене, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги зупинити дію оскаржуваного наказу до вирішення спору по суті є передчасними, а без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного наказу до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не були надані належні та переконливі докази наявності, визначених ч. 2 статті 150 КАС України, підстав для забезпечення позову, а тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення поданої ТОВ «Основа-Буд-7» заяви.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.І. Соломко