Рішення № 83955870, 02.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Одеса Справа № 420/3600/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Тихоход М.М., відповідача Хвостикової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 року №0074795206

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2019 року №0074795206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування до нього штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкової накладної є неправомірним, оскільки такий висновок був зроблений відповідачем через технічну помилку з боку позивача в даті складання накладної, а саме замість дати 22.01.2019 року підприємством зазначено дату 22.01.2018 року. Разом з тим зазначену помилку позивачем було самостійно виправлено, шляхом подання та реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 14 від 23.01.2019 року та подання коректної податкової накладної.

На підставі вищезазначеного Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" стверджує, що у відповідача не було підстав для винесення спірного податкове повідомлення-рішення №0074795206 від 29.05.2019 року, а отже воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним правомірно на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем граничного терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Ухвалою суду від 24.06.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом у справі встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку з питань дотримання ПрАТ «Дунайсудноремонт» граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за січень 2018 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 10.05.2019 року №002140/15-32-52-06/35855645, у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на 354 календарних днів за січень 2018 року на загальну суму ПДВ 33 392,31 грн. (а.с. 14-15).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0074795206 від 29.05.2019 року, яким до позивача було застосовано штраф у розмірі 13 356,92 грн. (а.с. 16-17).

Як вбачається із розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН - додатку до податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 року №0074795206, до позивача було застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №13 від 22.01.2018 року на суму 166 961,55 грн., зареєстрованої - 04.02.2019 року, сума штрафу обраховувалась виходячи із кількості днів порушення термінів реєстрації (354 днів), за ставкою 40% від суми ПДВ 33 392,31 грн., що становить 13 356,92 грн. (40% * 33 392,31 ) (а. с. 18).

Не погоджуючись з податковим-повідомленням рішенням №0074795206 від 29.05.2019 року, яким до позивача було застосовано штраф у розмірі 13 356,92 грн. позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

При цьому ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

З огляду на вищезазначені норми, суд доходить висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов'язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну, однак своєчасно цього не зробив.

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 813/4556/16, від 04.01.2019 року у справі №826/10354/18 та від 06.08.2018 року по справі №802/1198/16-а.

Судом встановлено, що 15.01.2019 року між позивачем (Виконавець) та ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» (Замовник) було укладено договір №КСБСР3/10 надання послуг з ремонту генератора №-100 кВт та пуско-регулювального реостата т/х «ДЭ-21» (а.с. 19-24).

Згідно п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту обладнання Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Після надання у повному обсязі послуг Виконавцем, виконання всіх необхідних випробувань і усунення виявлених в ході випробувань дефектів і недоліків, оформлюється акт наданих послуг, який є документом, що підтверджує факт надання послуг (п. 3.7 Договору).

В рамках Договору 22.01.2019 року між позивачем та ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» будо підписано акт наданих послуг №8 з виконання ремонту генератора №-100 кВт та пуско-регулювального реостата т/х «ДЭ-21» та в зв'язку з чим позивачем було надано рахунок на оплату послуг від 22.01.2019 року №6 (а.с. 26, 28).

22.01.2019 року Приватним акціонерним товариством "Дунайсудноремонт" направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №13 від 22.01.2018 року на суму ПДВ 33 392,31 грн. (а.с. 32).

Як зазначено у судовому засіданні представником позивача, вищезазначену накладну було складено з помилкою. Зазначена помилка полягала в даті складання податкової накладної, а саме: замість останньої дати надання послуг - 22.01.2019 року, було помилково зазначено - 22.01.2018 року. При цьому 22.01.2018 року у позивача не виникало податкового зобов'язання, оскільки фактичного руху товарів та/або перерахунків коштів на зазначену дату не відбувалось, що вбачається з довідки від 12.06.2019 року № 454 та виписками по рахунку (а.с. 29-31), а отже у товариства був відсутній обов'язок для реєстрації 22.01.2018 року податкової накладної на зазначену суму ПДВ.

З метою своєчасного виправлення зазначеної помилки, позивачем 05.02.2019 року було подано до контролюючого органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №14 від 23.01.2019 року, що підтверджується квитанцією №1 від 05.02.2019 року (а.с. 34-35).

Крім того, позивачем одразу після реєстрації розрахунку коригування №14 від 05.02.2018 року було складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних коректну податкову накладну №13 від 22.01.2019 року на суму податку на додану вартість у розмірі 33 392,31 грн., яка була зареєстрована ДФС України 05.02.2019 року (а.с. 36-37).

Суд зазначає, що положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2018 року жодних послуг на суму 166 961,55 грн, (у т.ч. ПДВ - 33 392, 31 грн.), що могли б бути підставою для складання податкової накладної №13 від 22.01.2018 року, між позивачем та ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» не здійснювалось.

При цьому відповідно до наданого договору №КСБСР3/10 від 15.01.2019 року, акту надання послуг №8 від 22.01.2019 року позивач фактично виконав свої зобов'язання щодо проведення ремонту генератора №-100 кВт та пуско-регулювального реостата т/х «ДЭ-21», в зв'язку з чим було надано замовнику ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» рахунок на оплату послуг.

Як було встановлено судом, зазначений обсяг послуг був відображений позивачем у складеній ним та зареєстрованій податковій накладній №13 від 22.01.2019 року з аналогічними показниками щодо асортименту, кількості, вартості товару та сумами податку на додану вартість.

Разом з тим, представником відповідача у судових засіданнях не було спростовано доводів позивача, що податкова накладна №13 від 22.01.2018 року на суму ПДВ 33 392,31 грн. була виписана ПрАТ «Дунайсудноремонт» на адресу ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» за відсутності факту здійснення господарської операції, а тому жодної з підстав, передбачених п.201.7 ст.201 ПК України для формування цієї податкової накладної саме 22.01.2018 року у позивача не виникло.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене, враховуючи те що станом на 22.01.2018 року у позивача був відсутній обов'язок скласти та зареєструвати податкову накладну №13 від 22.01.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, а помилкове виписування останньої не тягне за собою жодних наслідків, що передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну реєстрації податкової накладної та, як наслідок, протиправності прийнятого Головним управлінням ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0074795206 від 29.05.2019 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №529 від 11.06.2019 року на суму 1 921,00 грн. (а.с. 5) про сплату судового збору за подання адміністративного позову.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 132, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2019 року №0074795206.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5) код 39398646 за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1) код 35855645 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921грн. сплачені за платіжним дорученням №525 від 11.06.2019р.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 02.09.2019 року.

Суддя Іванов Е.А.

.