Рішення № 83954809, 02.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Справа № 160/6339/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року №496750-5150-0462 на суму 156 737, 91 грн.

Вказані вимоги позивач обгрунтував тим, що він є власником автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак з 09 травня 2014 року та до теперішнього часу ОСОБА_1 не користується земельною ділянкою та автостоянкою, за вищевказаною адресою, оскільки невідомі особи незаконно заволоділи та користуються цією автостоянкою та земельною ділянкою без будь-яких правових підстав, тим самим позбавивши позивача права власності на вказану ділянку. Факт припинення користування автостоянкою та обставини заволодіння незаконним шляхом іншими особами земельною ділянкою встановлено судовими рішеннями та не підлягає доказуванню. Враховуючи викладене, позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок із сплати земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 156737, 91 грн, а відтак податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року №496750-5150-0462 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи із призначенням судового засідання на 29.07.2019 року.

26 липня 2019 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач є власником автостоянки, а відповідно п. 287.1, ст. 287 ПК України власник, землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельної ділянки. Таким чином, відповідачем правомірно складено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року №496750-5150-0462 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 року у розмірі 156737, 91 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року відкладено розгляд справи на 27 серпня 2019 року.

27 серпня 2019 року представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача вказане питання просив вирішити на розсуд суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

На праві приватної власності останньому належить автостоянка на 45 машин, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу АВН № 508607 від 11.08.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мамоновою Г.М. та зареєстрованого в реєстрі за №202.

30.01.2006 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 113.

Відповідно до вказаного договору оренди землі, ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.11.2005 року № 262/31 надана в строкове платне користування земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована за кадастровим номером 1210100000:02:165:0005 , загальною площею 0,1559 га.

Згідно з пунктом 1.2. договору, цільове використання земельної ділянки - інша комерційна діяльність. Земельна ділянка надана позивачу в оренду строком на 5 років по фактичному розміщенню автостоянки за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2011 року №195/11 22.06.2011 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою було поновлено договір оренди землі від 30.01.2006 року до 06.04.2016 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 22330144 від 29.05.2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції 29.05.2014 року проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,1559 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

З 09.05.2014 року, позивач не користується земельною ділянкою та автостоянкою, яка розміщена на ній, а також не здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг паркування транспортних засобів, внаслідок вибуття її з користування.

Вказані обставини встановлені судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018року, яке набрало законної сили 12 березня 2018 року.

14 березня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року №496750-5150-0462 на суму 156 737, 91 грн, за податковим зобов`язанням за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 року.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомлення-рішення від 14.03.2019 року позивач звернувся з позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У п. 287.1 ст. 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач позбавлений можливості користуватися автостоянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується судовими рішеннями наявними в матеріалах справи.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів, що саме позивач користується спірною земельною, оскільки на даний час триває судовий спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, розгляд справа триває у Верховному суді.

Таким чином, враховуючи те, що позивач позбавлений права користування земельною ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2014 року та відповідно позбавлений права вести свою підприємницьку діяльність шляхом надання послуг з паркування транспортних засобів, що попередньо встановлено рішеннями суду, а доказів протилежного відповідачем суду не надано, а відтак, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2019 року № 496750-5150-0462, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 1567,39 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 14 березня 2019 року № № 496750-5150-0462.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1567,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев