Рішення № 83954804, 02.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Справа № 160/5568/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, він просить визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , врахованого в одинарному розмірі, додатково по одному року роботи у Дніпровському будівельному управлінні на посадах газорізальника та електрозварювальника ручного електродугового зварювання з 01.02.1980р. по 02.11.1982р., який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; щодо врахування заробітної плати з січня 1989 по грудень 1993 рр. на підставі довідок Кооперативу «Маяк» та врахування до страхового стажу періоду здійснення діяльності фізичної особи-підприємця з вересня 2005 по жовтень 2007 рр.; зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії із врахуванням всіх зазначених періодів та умов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням періоду праці на роботах, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також зарахування страхового стажу за період роботи у Кооперативу «Маяк» та здійснення діяльності фізичної особи-підприємця. Проте, рішенням відповідача позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням зазначених позивачем обставин з наступних підстав. Щодо відмови у врахуванні роботи на посадах, віднесених до Списку № 1відповідачем зазначено, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Однак, для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, якщо такі роботи виконувались до дати набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці -21.08.1992р., достатньо лише відповідного запису у трудовій книжці, а уточнююча довідка має подаватись у разі відсутності трудової книжки або відповідного запису в ній. Тому відмова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо відмови у врахуванні заробітної плати (доходу) за 60 місяців роботи в Кооперативі «Маяк», відповідачем вказано, що надані довідки не відповідають вимогам оформлення довідок про заробіток, встановленим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1. Проте, довідки Кооперативу «Маяк», надані відповідачу, видані у 1996 р., тобто до набрання чинності вищевказаним Порядком. Крім того, вони містять всі необхідні відомості (розмір щомісячної заробітної плати, розмір заробітної плати за рік, розрахунок середньомісячної заробітної плати, підписи голови та головного бухгалтера кооперативу, печатку тощо), які дають змогу встановити достовірність цих довідок та розмір заробітної плати для обрахунку пенсії. Тому, ця відмова відповідача, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо відмови у врахуванні періоду здійснення діяльності фізичної особи - підприємця відповідач послався на те, що період з вересня 2005 року по жовтень 2007 року, як зазначено у його заяві від 16.05.2019р., відсутній, не зазначено жодного періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, тому підстави для зарахування вищезазначених періодів до стажу та для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії, відсутні. Це твердження відповідача спростовується інформацією з листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.05.2019р. № 9770/0505/26, якою підтверджено сплату позивачем, як фізичною особою - підприємцем, внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за вказані періоди. Даний лист додавався позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 16.05.2019р. Факт здійснення ним діяльності фізичної особи - підприємця підтверджується також копією свідоцтва про державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які додаються до даного адміністративного позову. Таким чином і ця відмова відповідача є протиправною та має бути скасована.

Представником відповідача 12.07.2019 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що відмова у перерахунку пенсії позивачу є такою, що відповідає чинному законодавству, а вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є громадянином України.

З 03.09.2014р. отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З листа ГУ ПФУ у Дніпропетровській області № 765/03-09/26 від 23.09.2019р. йому стало відомо, що при призначенні пенсії відповідачем були невірно застосовані норми законодавства та не враховано надані ним при зверненні для призначення пенсії документи.

Листом від 24.05.2019 року за вих. № 3854/К-09 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 03.08.1977 року, відомо, що у періоди, не зараховані відповідачем, а саме:

- з 01.02.1980р. по 31.10.1980р. (9 місяців) - позивач працював газорізальником по металу 4 розряду;

- з 01.11.1980р. по 21.06.1982р. (19 місяців та 21 день) - позивач працював електрозварювальником 4 розряду ручного електродугового зварювання;

- з 22.06.1982р. по 02.11.1982р. (4 місяці та 11 днів) - позивач працював електрозварювальником 5 розряду ручного електродугового зварювання.

Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно з статтею 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд, також, звертає увагу, що підставою для перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або під час видачі довідок про стаж роботи. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у складанні довідки про стаж роботи можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у таких документах.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного стажу його роботи у періоді з 01.02.1980 року по 02.11.1982 року, оскільки, стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці.

Крім того, в роз`ясненнях Міністерства юстиції України від 22.07.2011 «Порядок застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» вказано: щодо визначення пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, то необхідно зазначити, що до такого стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р, тобто з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442, якою затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці. Для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

Таким чином, для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, якщо такі роботи виконувались до дати набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці -21.08.1992р., достатньо лише відповідного запису у трудовій книжці, а уточнююча довідка має подаватись у разі відсутності трудової книжки або відповідного запису в ній.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі № 672/914/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У своїй заяві про перерахунок пенсії від 16.05.2019р. позивач просив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області врахувати при перерахунку пенсії 60 календарних місяців роботи на посаді голови Кооперативу «Маяк» (з січня 1989р. по грудень 1993 р.). Факт роботи на цій посаді підтверджується відповідним записом у трудовій книжці та довідками Кооперативу «Маяк» від 12.10.1996р. №№ 68-72, оригінали яких були надані відповідачу.

Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що надані довідки не відповідають вимогам оформлення довідок про заробіток, встановленим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1.

Однак, довідки Кооперативу «Маяк», які були надані відповідачу позивачем, видані у 1996 році, тобто до набрання чинності вищевказаним Порядком, а тому, сумніви відповідача щодо достовірності, правильності оформлення та обґрунтованості видачі довідок Кооперативу «Маяк» не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.11.2018р. у справі № 672/914/16-а та від 27.02.2019р. у справі № 683/3633/16-а.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до інформації, що надана ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у листі від 06.05.2019 № 9770/0505/26, за період з вересня 2005 по жовтень 2007 рр. позивачем, як фізичною особою - підприємцем,сплачувались внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме:

- 22.09.2005р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 19.10.2005р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 15.11.2005р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 09.12.2005р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 24.01.2006р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 30.05.2006р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 07.08.2006р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 16.11.2006р. у сумі 252 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 28.11.2006р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 29.11.2005р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 12.12.2006р. у сумі 504 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 15.12.2006р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 17.01.2007р. у сумі 4,62 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 15.05.2007р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 25.05.2007р. у сумі 84 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 11.06.2007р. у сумі 85,26 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 27.06.2007р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 28.07.2007р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 24.09.2007р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку;

- 23.10.2007р. у сумі 168 грн. - 42% від перерозподілу єдиного податку.

Проте, згідно з розрахунком стажу, наданому листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.04.2019р. № 765/03-09/26, вищевказані періоди не були враховані при розрахунку страхового стажу позивача.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував зазначені позивачем періоди роботи при обрахуванні та призначенні йому пенсії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, позивачу були надані адвокатські послуги адвокатом адвокатського об`єднання «»Юридична компанія «Легалітас» Нестеровим Єгором Миколайовичем. Це підтверджується копіями договору № 2602/19 про надання правничої допомоги від 26.02.2019 року, ордеру серії ДП № 1829/045 від 04.03.2019 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3604 Нестерова Єгора Миколайовича . Понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9900,00 грн. підтверджуються копіями рахунків на оплату № 58 від 26.02.2019 року у розмірі 5000, 00 грн. та № 59 від 12.06.2019 року у розмірі 5000,00 грн., а також копіями квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 26.02.2019 року на суму 5000,00 грн. та № 22 від 12.06.2019 року на суму 5000,00 грн. Крім того, позивач надав суду копію акта прийому-передачі послуг від 08.07.2019року за договором про надання правової допомоги від 26.02.2019 року № 2602/19, відповідно до якого загальний розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу склав 9900,00 грн., в тому числі: первинна консультація - 600,00 грн., ознайомлення з наданими клієнтом документами та формування правової позиції - 2100,00 грн., збір інформації щодо призначення пенсії клієнта (підготовка та подання адвокатських запитів в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо розрахунку пенсії, стажу та заробітної плати, врахованого при призначенні пенсії, сплати клієнтом обов`язкових внесків тощо - 2400,00 грн., підготовка та подання заяви про перерахунок пенсії - 1200,00 грн., отримання та опрацювання відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на заяву про перерахунок пенсії - 600,00 грн., підготовка та подання адміністративного позову - 3000,00 грн.

Суд, вивчивши надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, прийшов до висновку, що зазначені у них суми відповідають принципу співмірності, дотримання якого передбачено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Крім того, суд бере до уваги те, що на підтвердження оплати за надані адвокатські послуги позивач надав суду копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 5 від 26.02.2019 року на суму 5000,00 грн. та № 22 від 12.06.2019 року на суму 5000,00 грн.

З огляду на це, суд, об`єктивно оцінюючи надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених ним судових витрат на правову допомогу, виходячи зі співмірності розміру оплати послуг адвоката з характером та складністю справи, вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9900,00 грн.

Крім того, позивач поніс судові витрати у вигляду сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 12.06.2019 року № 0.0.1378707719.1.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, підтверджені ним документально, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у загальному розмірі 11436 гривень 80 копійок.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , надану листом від 24.05.2019 року № 3854/К-09.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу (врахованого в одинарному розмірі) додатково по одному року роботи в Дніпровському будівельному управлінні на посадах газорізальника та електрозварювальника ручного електродугового зварювання з 01.02.1980 р. по 02.11.1982 р., врахування заробітної плати з січня 1989 по грудень 1993 рр. на підставі довідок Кооперативу «Маяк» та врахування до страхового стажу періоду здійснення діяльності фізичної особи - підприємця з вересня 2005 року по жовтень 2007 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у загальному розмірі 11436 гривень 80 копійок (одинадцять тисяч чотириста тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 02.09.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька