Рішення № 83954090, 29.08.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2019м. ДніпроСправа № 904/1524/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Найдьонової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 79 638,96 грн., з яких: пеня у сумі 61 149,00 грн., індекс інфляції у сумі 13464,00 грн., 3 % річних у сумі 5025,96 грн. (за договором поставки № ПР/НХ-181208/НЮ від 09.11.2018) з урахуванням заяви про зміну позовних вимог

Представники:

від позивача: Омелян О.О. представник за довіреністю адвокат

від відповідача: Стребкова О.А. представник за довіреністю адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 615 409,32 грн., з яких: основний борг у сумі 561 000,00 грн., пеня у сумі 47 685,00 грн., індекс інфляції у сумі 2805,00 грн., 3 % річних у сумі 3919,32 грн. (за договором поставки № ПР/НХ-181208/НЮ від 09.11.2018).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

09.11.2018 між сторонами укладено договір поставки № ПР/НХ-181208/НЮ.

У листопаді 2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 561 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16115 від 28.11.2018 (арк. справи 21).

За твердженням позивача на момент подання позовної заяви до суду відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати товару на суму 561 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню у розмірі 47 685,00 грн. (за період з 16.01.2019 по 10.04.2019);

- індекс інфляції у розмірі 2805,00 грн. (за лютий 2019);

- 3 % річних у розмірі 3919,32 грн. (за період з 16.01.2019 по 10.04.2019).

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 справу № 904/1524/19, передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачем надано строк для усунення недоліків.

08.05.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 11.06.2019; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

11.06.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній частково заперечував проти позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на позов відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач зазначає, що ним сплачено суму боргу в загальному розмірі 561 000,00 грн. на підставі рахунку від 28.11.2018 № 10449, відповідно до платіжних доручень № 1785076 від 26.04.2019 на суму 280 500,00 грн. та № 1836010 від 14.05.2019 на суму 280 500,00 грн. (арк. справи 66, 67).

Також, за твердженням відповідача, позивачем помилково визначено період заборгованості, оскільки у п. 6.4. договору вказано, що зобов`язання з оплати поставленого товару виникає саме з моменту реєстрації податкової накладної.

У зв`язку з викладеним, відповідачем наведено власний контррозрахунок суми пені, яка складає 42 209,64 грн. та суми 3 % річних, яка складає 3410,88 грн.

Стосовно розрахунку інфляційного збільшення заборгованості зауваження у відповідача відсутні.

Таким чином, на думку відповідача загальний розмір позовних вимог позивача повинен складати 48 425,28 грн., з яких: пеня - 42 209,64 грн., 3 % річних - 3410,88 грн., інфляційні втрати - 2805,00 грн.

Враховуючи наведений вище контррозрахунок, відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення пеня - у розмірі 5475,36 грн. та 3 % річних - у розмірі 508,44 грн.

Разом з цим, відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру неустойки вдвічі. Подане клопотання мотивоване скрутним фінансовим становищем відповідача та відсутністю у позивача збитків з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 відкладено підготовче судове засідання на 10.07.2019.

12.06.2019 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повноваження адвоката Стребкової О.А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 18.08.2019. Підготовче судове засідання відкладено на 12.08.2019.

10.07.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог. У відповідній заяві позивач просить суд:

- повернути 7310,14 грн. судового збору, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог;

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 61149,00 грн., індексу інфляції в розмірі 13 464,00 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5025,96 грн. та вартість послуг професійної правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн.

За правилами ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що дана справа розглядалася судом на стадії підготовчого провадження, суд прийняв вищевказану заяву позивача до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 15.08.2019.

13.08.2019 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо клопотання про зменшення неустойки. В поданих поясненнях, позивач заперечував проти даного клопотання відповідача посилаючись на те, що відповідачем не враховано і не взято до уваги, що позивач використовує найману працю та виплачує заробітну плату, сплачує податки та відповідні збори до державного бюджету, обслуговує поточні банківські кредити, проводить розрахунки з контрагентами та постачальниками з яких і по контрактах ЗЕД тощо, тому не своєчасна оплата за поставлений товар, призводить до прямих збитків та не уможливлює дотримуватися фінансового балансу на підприємстві, що в свою чергу негативно впливає на фінансовий стан позивача.

Разом з цим, позивач просив суд, залучити до матеріалів справи акт № 05/2019 до договору про надання юридичних послуг від 13.08.2019 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

15.08.2019 від представника відповідача надійшли наступні документи:

- клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу;

- відзив на заяву про зміну позовних вимог, в якому відповідач не погоджувався із розрахунком пені та 3 % річних, який наведений у заяві про зміну позовних вимог та надав відповідні контррозрахунки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 29.08.2019.

29.08.2019 від представника позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи акту № 06/2019 до договору про надання юридичних послуг від 29.08.2019 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.08.2019, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.08.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (позивач, за договором - постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач, за договором - покупець) укладений договір поставки № ПР/НХ-181208/НЮ від 09.11.2018 (далі - договір).

Предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до автомобільної техніки (далі - товар), згідно зі специфікацією № 1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2018. Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1). Виробник товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1) - пункти 1.1.- 1.3 договору.

Ціна постачальника на запасні частини до автомобільної техніки визначається торгами (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору загальна сума договору складає 561 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20 % 93 500,00 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.

Порядок розрахунків. Постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року) - пункт 6.1. договору.

На підтвердження виконання п. 6.4., позивач долучив до матеріалів справи копію зареєстрованої податкової накладної від 28.11.2018 (арк. справи 25).

Відповідно до п. 6.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100 % перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За правилами п. 6.4. договору покупець здійснює оплату поставленого товару після пред`явлення постальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 30 банківських днів з дати поставки, але не раніше податкової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2018 року (п. 14.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

А силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір поставки № ПР/НХ-181208/НЮ від 09.11.2018 є укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на суму 561 000,00 грн., згідно специфікації №1 до договору, що підтверджується видатковою накладною № 16115 від 28.11.2018, актом приймання-передачі товару № 161115 від 28.11.2018 (арк. справи 21, 22).

Дослідивши видаткову накладну та акт приймання-передачі товару, господарський суд констатує, що останні підписані представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача. Відтак, зазначені видаткові накладні є належними доказами поставки товару позивачем відповідачу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 9.1.1 договору передбачено, що покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 6 даного договору.

Враховуючи, що даний вид договору є оплатним, тому обов`язок постачальника за договором поставити товар, відповідає обов`язку покупця оплатити його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок на оплату товару № 10449 від 28.11.2018 (арк. справи 20) оплачений відповідачем на суму 561 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1785076 від 26.04.2019 на суму 280 500,00 грн. № 1836010 від 14.05.2019 на суму 280 500,00 грн. (арк. справи 66, 67), тобто вже після того, як подано позов до Господарського суду Дніпропетровської області, а саме після 16.04.2019.

Твердження відповідача про те, що строк оплати товару повинен відліковуватися від дати реєстрації позивачем податкової накладної, спростовується матеріалами справи, оскільки в пункті 6.4. договору чітко встановлено, що відлік строку оплати здійснюється саме з дати поставки. Умова реєстрації позивачем податкових накладних є додатковою та жодним чином не впливає на відлік строку оплати.

Таким чином, станом на момент розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за рахунком № 10449 від 28.11.2018.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня (п. 10.2. договору).

На підставі п. 10.2. договору позивач нарахував відповідачу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) пеню у розмірі 61 149,00 грн. (за періоди з 16.01.2019 - по 14.05.2019).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог):

3 % річних у розмірі 5025,96 грн. (за період з 16.01.2019 по 14.05.2019).

- індексу інфляції у розмірі 13 464,00 грн. (за період з лютого 2019 по квітень 2019)

Господарський суд перевірив розрахунки позивача пені, 3 % річних та індексу інфляції і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо контррозрахунків відповідача, суд не бере їх до уваги, оскільки вони зроблені не вірно.

Отже, враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені вдвічі задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених правових норм також вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони у справі є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий. Таким чином, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.

З огляду на викладене, доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично.

Посилання відповідача на зменшення доходної частини його бюджету та заборгованість по залученим коштам характеризує його як господарюючого суб`єкта, основна мета якого, згідно зі статтею 84 Цивільного кодексу України, - отримання прибутку. Досягнення цієї мети залежить, окрім іншого, від ефективності управління і в цьому сенсі сторони, як підприємницькі товариства, є рівними.

Крім того, зменшення обігових коштів відповідача не звільняє його від обов`язку належного виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Факт віднесення відповідача за урядовою постановою до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, сам по собі не є достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.

У цілому взаємозв`язок стратегічного значення Укрзалізниці для зменшення передбачених законодавством штрафних санкцій, відповідачем не доведений.

Посилання відповідача на значний розмір пені само по собі є оцінкою розміру пені, встановленої чинним законодавством, у порівнянні з фінансовим станом відповідача як підприємницького товариства. Неналежний фінансовий стан відповідача не доведений останнім як такий, що не міг бути передбачений та попереджений за рахунок ефективного керівництва його господарською діяльністю.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеної прострочки оплати за товар, суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Разом з цим, господарський суд констатує, що відповідачем не надано жодних доказів, які саме вживаються заходи останнім щодо своєчасного виконання обов`язків за договором та доказів того, які об`єктивні підстави заважають відповідачу своєчасно виконувати обов`язки за договором щодо оплати товару.

Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми пені, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18) та Центрального апеляційного господарського суду (постанова від 11.02.2019 у справі № 904/3845/18, постанова від 19.03.2019 у справі № 904/3988/18, постанова від 05.06.2019 у справі № 904/116/19).

Більш того, господарський суд констатує, що позивачем до клопотання про зменшення неустойки не надано жодних доказів (документів), в підтвердження викладених в даному клопотанні обставин.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір сплачений за платіжним дорученням № 462 від 11.04.2019 у розмірі 7310,14 грн. повертається позивачу за відповідним клопотанням.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявна заява про повернення судового збору у розмірі 7310,014 грн., суд вважає повернути позивачу сплачений судовий збір у сумі 7310,14 грн., про що винести ухвалу суду.

Також, позивач просить стягнути з відповідача вартість послуг професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн. з огляду на наступне.

05.04.2019 між позивачем (клієнтом) було укладено договір про надання правової допомоги (господарської справи) від 05.04.2019 з Адвокатом Омелян Олександром Олександровичем (Адвокат) (далі - договір про надання правової допомоги).

За умовами статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За умов п. 1.1. договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснити від імені та за рахунок клієнта наступні юридичні дії: представляти права та законі інтереси клієнта в судах першої інстанції, апеляційної та касаційних інстанцій, здійснювати професійну діяльність відповідно умовам даного договору з всіма правами адвоката, які передбачені законодавством України в зв`язку зі зверненням клієнта в: Господарський суд Дніпропетровської області до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення заборгованості, за Договором поставки №ПР/НХ-181208/НЮ від 09.11.2018.

Клієнт зобов`язується уплатити гонорар, додаткова винагорода, компенсації та компенсувати фактичні витрати адвоката, пов`язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених договором (п. 1.2. договору про надання правової допомоги).

За правилами п. 5.2. договору про надання правової допомоги всього гонорар адвоката складає: 15 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 464 від 11.04.2019 Адвокату Омелян Олександру Олександровичу позивачем перераховано 15 000,00 грн. (арк. справи 38).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (ч. 5 ст. 126 ГПК).

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Дослідивши витрати на професійну правничу допомогу, врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю (Адвокату Омелян Олександру Олександровичу), господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

В силу вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі покладаються на відповідача у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (49000, місто Дніпро, вулиця Караваєва, будинок 39; код ЄДРПОУ 40257391) до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237) про стягнення заборгованості у розмірі 79 638,96 грн., з яких: пеня у сумі 61 149,00 грн., індекс інфляції у сумі 13464,00 грн., 3 % річних у сумі 5025,96 грн. (за договором поставки № ПР/НХ-181208/НЮ від 09.11.2018) з урахуванням заяви про зміну позовних вимог - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (49000, місто Дніпро, вулиця Караваєва, будинок 39; код ЄДРПОУ 40257391) пеню у сумі 61 149,00 грн. (шістдесят одна тисяча сто сорок дев`ять грн. 00 коп.), індекс інфляції у сумі 13464,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 00 коп.), 3 % річних у сумі 5025,96 грн. (п`ять тисяч двадцять п`ять грн. 96 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.), вартість послуг професійного правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп).

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (49000, місто Дніпро, вулиця Караваєва, будинок 39; код ЄДРПОУ 40257391) судовий збір в розмірі 7310,14 грн. (сім тисяч триста десять грн. 14 коп.), який перерахований згідно платіжного доручення № 462 від 11.04.2019, оригінал даного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 904/1524/19, про що винести ухвалу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (49000, місто Дніпро, вулиця Караваєва, будинок 39; код ЄДРПОУ 40257391).

Боржник: Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237).

Повний текст рішення складено - 02.09.2019.

Суддя Н.Е. Петренко