Рішення № 83953444, 13.08.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10933/18

Провадження №2/592/743/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Калініна С. К. ,

представника відповідача: адвоката Бидюкова Д. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Калінін Сергій Костянтинович звернувся до Ковпаківського районного суд м. Суми з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів, із змісту якого вбачається що 03.08.2018 року ОСОБА_1 уклав з адвокатським бюро "Калінін і Партнери" договір № 10/18 про надання професійної правничої (правової) допомоги, предметом якого є надання бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту отримати за результатами розгляду справи судом першої інстанції, рішення про знесення або перебудову ОСОБА_2 самочинно збудованих об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" . 03.08.2018 року адвокатським бюро "Калінін і Партнери" адвокату Калініну Сергію Костянтиновичу видано ордер серії ПТ № 081048 на надання правової допомоги ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, він вважає за необхідне захистити права та законні інтереси позивача, у зв`язку з чим звертається до суду з позовною заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 27 ЦПК України, він вважає, що цивільна справа підсудна Ковпаківському районному суду м. Суми, у зв`язку з тим, що відповідач зареєстрований в АДРЕСА_6 , що відповідає визначеній територіальній юрисдикції судів. Обставини справи. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2126, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить 52/100 частки житлового будинку, з надвірними та побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 що складає , у житловому будинку "А-1" : житлова кімната № 1 - 5 площею 11,2 м ? , житлова кімната № 1 - 6 площею 18,1 м ? , коридор № 1 - 3 площею 3,9 м ? ; у житловій прибудові "А?-1" : кухня № 1 - 1 площею 7,6 м ? , сіни а1; 1/2 частина погреба "Д" ; убиральня "У" ; 1/2 частина огорожі "№ 1 - 2" . Інша 48/100 частка житлового будинку належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , який від ОСОБА_3 на підставі договору дарування часток житлового будинку від 12.12.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7384, отримав в дар: у житловому будинку "А-1" : житлова кімната № 1 - 4 площею 5,6 м ? ; у житловій прибудови "А?-1" : житлова кімната № 1 - 2 площею 14,8 м ? , кухню № 1 - 7 площею 8,5 м ? ; тамбур "а" ; 1/2 частина погреба "Д" , сарай "Е" та 1/2 частина огорожі "№ 1 - 2" . ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2128, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить 52/100 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0600 (нуль цілих шістсот десятих) га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5910136600:20:023:0066 . Інша 48/100 частка земельної ділянки належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , який від ОСОБА_3 на підставі договору дарування часток земельної ділянки від 12.12.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7380, отримав її в дар. Протягом тривалого часу між позивачем та співвласником ОСОБА_2 постійно виникають спори щодо порядку користування, володінням будівлями та земельною ділянкою. 22.04.2014 року позивач звернувся із заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про проведення перевірки щодо законності добудови за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником ОСОБА_2 , посилаючись на технічний паспорт будинку, виданий 22.03.2012 року КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" , в якому зафіксовано факт самовільного будівництва. З листа Інспекції ДАБК в Сумській області від 30.04.2014 року № 7118-1739 встановлено, що за результатами перевірки, в межах наданих повноважень, працівниками Інспекції було складено акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення та було відкрито провадження у адміністративній справі, було винесено припис про усунення порушення містобудівного законодавства забудовнику ОСОБА_2 . Згідно акту № 751 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.04.2014 року було встановлено, що відповідно до огляду об`єктів будівництва і технічного паспорта від 22.03.2012 року, реєстровий № 16445, розробленого КП "Сумське МБТІ" , громадянином ОСОБА_2 самочинно без дозволу про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорту (схеми забудови земельної ділянки) , розробленого у відповідності до чинного законодавства, збудовані прибудови до житлового будинку: прибудова "а?" , тамбур "а4" по АДРЕСА_1 . При огляді зазначених господарських споруд та вивчення документації, яка була надана для перевірки, було з`ясовано, що будівельні роботи (зі слів громадянина ОСОБА_2 ) виконувались орієнтовно у 2008 році господарським способом з використанням цегли як будівельного матеріалу на стрічковому фундаменті, чим було порушено абз. 5 ст. 25 Закону України "Про основи містобудування" , а саме: виконання будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або відхилення від нього та абз. 2 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" , а саме: будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" . Як наслідок, заступником начальника інспекційного відділу № 3 Бондарковим В. І. стосовно ОСОБА_2 було складено протокол № 751 від 29.04.2014 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП (порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва) . Разом з цим, 29.04.2014 року ОСОБА_2 було видано припис № 751 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно із якого вимагається усунути порушення містобудівного законодавства, будівельних норм і правил шляхом прийняття об`єкта до експлуатації та встановлено термін виконання припису до 27.06.2014 року. За виявлене правопорушення ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу. В листопаді 2017 році позивачу від органів державного архітектурно-будівельного контролю стало відомо про те, що на об`єкт "Реконструкція житлового будинку, адреса: АДРЕСА_1 " Управлінням Держаної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській міської області 30.09.2015 року за № СМ 082152731630 зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт та 11.12.2015 року за № СМ 142153601289 зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Тому, позивач 23.11.2017 року звернувся до Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області із запитом про надання публічної інформації, а саме: надати копію декларації про початок виконання будівельних робіт, яку особисто отримав 27,11.2017 року. Також у грудні 2017 року позивач в Управлінні Держаного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради отримав декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі № 818/2189/17, яке набрало законної сили 21.05.2018 року, за позовом ОСОБА_1 було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 30.09.2015 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області № СМ 082152731630 на замовлення ОСОБА_2 . Було скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 11.12.2015 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області № СМ 142153601289 на замовлення ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, самочинно збудовані об`єкти ОСОБА_2 підлягають знесенню та перебудові. Нормативно-правове обґрунтування та засоби доказування полягають у наступному. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі № 818/2189/17, яке набрало законної сили 21.05.2018 року, було встановлено, що за наслідками перевірки інспекцією було зроблено висновок про здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва прибудова "а?" , тамбур "а4" в домоволодінні АДРЕСА_1 , про що було складено акт та протокол про адміністративне правопорушення. Також було видано припис №751 від 29.04.2014 року, яким від ОСОБА_2 вимагається усунути порушення містобудівного законодавства, будівельних норм і правил шляхом прийняття об`єкта до експлуатації. Термін виконання до 27.06.2014 року. Таким чином, відповідачем і на даний час, залишається не виконаний припис Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, правонаступником якої є управління ДАБІ у Сумській області. Відповідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Проте, як Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області так і Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради не виконали (не виконують) вимоги ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не звертаються до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта. Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. 1. Позивач, як співвласник житлового будинку та земельної ділянки не надавав згоду на реконструкцію будинку. Для реконструкції будинку необхідно отримати згоду всіх власників цього будинку та земельної ділянки. Отже, житловий будинок та земельна ділянка є приватною спільною частковою власністю громадян - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до цивільного законодавства, володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадять за згодою всіх власників. Оскільки спільна часткова власність створюється за участю всіх співвласників, то будь-які дії щодо майна, яке є об`єктом права спільної часткової власності, можна здійснювати тільки за згодою всіх співвласників, незалежно від розміру частки кожного з них. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України) . Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2 ст. 358 ЦК України) . Проте, ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 358 ЦК України, без згоди іншого співвласника ОСОБА_1 та дозвільних документів контролюючих органів самочинно збудував об`єкти на земельній ділянці, яка також належить позивачу. Позивач не надавав нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2 на володіння, користування і розпорядження його часткою. Таке самочинне будівництво зроблено без волевиявлення позивача, як співвласника. 2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України) . Декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об`єкта були подані до Інспекції ДАБК в Сумській області з метою узаконення самочинного будівництва, а саме: збудованих прибудов до житлового будинку: прибудова "а?" (згідно технічного паспорта від 22.03.2012 року - це коридор № 1 - 9 площею 3,5 м ? , санвузол № 1 - 10 площею 5,2 м ? ) , тамбур "а4" (№ II площею 1,1 м ? ) . Він звертає увагу на те, що технічному паспорту від 22.03.2012 року, розробленому КП "Сумське МБТІ" , інвентаризаційна справа № 43818, реєстровий № 16445, передував технічний паспорт від 17.08.2006 року, розроблений КП "Сумське МБТІ" , інвентаризаційна справа № 18254, реєстровий № 16445. Відповідно до технічного паспорту від 17.08.2006 року прибудова тамбур "а4" (№ II площею 1,1 м ? ) відсутня. Відповідно до технічного паспорту від 17.08.2006 року прибудова "а?" (згідно технічного паспорта від 22.03.2012 року - це коридор № 1 - 9 площею 3,5 м ? , санвузол № 1 - 10 площею 5,2 м ? ) також відсутня. Разом з цим, вбачається, що будівництво прибудови "а?" відбулося за рахунок реконструкції тамбуру площею 7,1 м ? , позначеного в технічному паспорті від 17.08.2006 року (розроблений КП "Сумське МБТІ" , інвентаризаційна справа № 18254, реєстровий № 16445) під літерою "а" (№ III) . Способом узаконити (приватизувати) самочинне будівництво є отримання рішення суду про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно. Так, ч. 3 ст. 376 ЦК України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Отже, позивач як співвласник земельної ділянки, на якій інший співвласник ОСОБА_2 самочинно побудував 2-ві кімнати та тамбур, категорично заперечує проти визнання права власності на таке нерухоме майно. Більш того, самочинно збудовані 2-ві кімнати та тамбур порушують права позивача, щодо належного використання своєї частини житлового будинку, оскільки самочинно збудовані нерухомі об`єкти прибудовані до вікна житлової кімнати позивача (згідно технічного паспорта № 1 - 5 площею 11,2 м ? ) , у зв`язку із чим у кімнату ніколи не потрапляє сонячне світло, що призводить до руйнування стін та стелі, оскільки після кожного дощу або танення снігу вони не висихають, в кімнаті сиро та холодно. Через вологість виникла пліснява та почався грибок, шпалери відклеюються, штукатурка відшаровується та сиплеться, з`явився неприємний прілий запах. Позивач змушений постійно використовувати штучне освітлення. Незаконне будівництво унеможливлює доступ до входу на горище житлового будинку, що має використовуватись як складське приміщення. Він звертає увагу на те, що прибудова "а?" збудована з порушенням будівельних норм та правил впритул до огорожі, що позбавляє можливості потрапляння на заднє подвір`я/город з однієї із сторін будинку ("з правої") , таким чином залишається лише один прохід зі сторони входу до будинку позивача. Крім цього, позивач не може реалізувати своє право та розпорядитися майном шляхом відчуження частини земельної ділянки та житлового будинку за договором купівлі-продажу, оскільки на спільній земельній ділянці задокументовано факт самочинного будівництва, що унеможливлює реальний продаж нерухомого майна. Ч. 7 ст. 376 ЦК України визначає, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) " № 6 від 30.03.2012 року передбачено, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України) , а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376, ст. 391 ЦК України) . Відповідно до положень ст. 38 Закону № 3038-VІ право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Відповідно п. 24. постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) " № 6 від 30.03.2012 року знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту) , можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Європейський суд з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria) (№ 46577/15) від 21.04.2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України він повідомляє про те, що заходи досудового врегулювання спору не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для таких спірних правовідносин. На виконання вимог п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України він повідомляє про те, що заходи забезпечення доказів або позову до подання цієї позовної не здійснювалися. На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України він повідомляє, що позивач поніс судові витрати пов`язані із сплатою судового збору та очікує понести судові витрати пов`язані з оплатою надання професійної правничої (правової) допомоги за договором № 10/18 від 03.08.2018 року, укладеного між позивачем та адвокатським бюро "Калінін і Партнери" , у зв`язку з чим до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. На виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 27, 43, 58, 60, 62, 64, 174, 175, 177 ЦПК України, він просив: 1. Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за його рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості - тамбур площею 1,1 м ? , позначений в технічному паспорті від 22.03.2012 року (розробленому КП "Сумське МБТІ" , інвентаризаційна справа № 43818, реєстровий № 16445) , під літерою "а4" , розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за його рахунок перебудувати самочинно збудований об`єкт нерухомості - прибудову, позначену в технічному паспорті від 22.03.2012 року (розробленому КП "Сумське МБТІ" , інвентаризаційна справа № 43818, реєстровий № 16445) , під літерою "а?" , яка складається з коридору № 1 - 9 площею 3,5 м ? , санвузла № 1 - 10 площею 5,2 м ? в об`єкт нерухомості - тамбуру площею 7,1 м ? , позначеного в технічному паспорті від 17.08.2006 року (розробленому КП "Сумське МБТІ" , інвентаризаційна справа № 18254, реєстровий № 16445) під літерою "а" (№ III) . 3. Відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу які підлягають сплаті в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. . 4. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір. Він звертає увагу на те, що відповідно до позовних вимог, позивач просить зобов`язати відповідача знести самочинно збудований тамбур, а також зобов`язати відповідача перебудувати самочинно збудовану прибудову. Враховуючи те, що у даному випадку обидві вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними від здійснення відповідачем самочинної реконструкції будинку в цілому, то слід прийти до висновку, що позовні вимоги стосуються одного і того ж предмету позову, а тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру. На виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України він зазначає перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви та зазначаємо щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (вхідний № 32772/18 від 09.08.2018 року) (а. с. 3 - 8) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.08.2018 року було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області (м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 9) , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (м. Суми, вул. Воскресенська, буд. 8-А) про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів. Було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. По справі було призначено підготовче судове засідання. Ухвала набрала законної сили 27.08.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76124152) (а. с. 41) .

Представниці Управління державного архітектурного контролю Сумської міської ради Кияненко Анна Вікторівна, Березенко Тетяна Анатоліївна , Пономаренко Анна Вікторівна просили розглянути справу вищезазначену справу за наявними у справі доказами й у випадку їх належності, допустимості, а також обґрунтованості позову нормами матеріального права прийняти законне рішення. Вони просили розглядати справу без участі представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (а. с. 46 - 48, 60 - 62, 71, 72, 140, 170) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.01.2019 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів. Ухвала набрала законної сили 24.01.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79417252) (а. с. 66) .

22.02.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бидюков Дмитро Володимирович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/10933/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів. У зв`язку з тим, що позовні вимоги незаконні, порушують законні права ОСОБА_2 , необґрунтовані, а, отже, ОСОБА_2 змушений звернутися із зустрічною позовною заявою. Згідно положень ч. ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. 12.12.2006 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно договору дарування 48/100 часток житлового будинку було подаровано ОСОБА_2 із належного ОСОБА_3 житлового будинку з надвірними та побутовими будівлями за номером АДРЕСА_1 , згідно визначення ідеальної долі або відчужуваної частки будинку чи домоволодіння АДРЕСА_1 , виданого комунальним підприємством "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" 17.08.2006 року, що є невід`ємною частиною витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 11820256, виданого комунальним підприємством "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" 13.09.2006 року, з житлового будинку: "А-1" : житлова кімната № 1 - 4 площею 5,6 м ? ; у житловій прибудові "А?-1" : житлова кімната № 1 - 2 площею 14,8 м ? , кухню № 1 - 7 площею 8,5 м ? , тамбур "а" ; 1/2 частина погреба "Д" , сарай "Е" та 1/2 частинна огорожі "№ 1 - 2" , що становить 48/100 часток. Також 12.12.2006 року згідно договору дарування 48/100 часток земельної ділянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подарувала ОСОБА_2 48/100 земельної ділянки від загальної площі 0,0600 га, із якої 0,0320 га знаходиться під будівлями та іншими угіддями, а 0,0280 га знаходяться під ріллею, кадастровий номер 5910136600:20:023:0066 . Інші 52/100 житлового будинку та земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2013 року зареєстроване в реєстрі за № 202126 після смерті ОСОБА_3 отримав ОСОБА_1 . Приблизно в 2008 році ОСОБА_2 господарським способом з використанням цегли як будівельного матеріалу на стрічковому фундаменті самочинно збудував прибудови до житлового будинку: прибудова "а?" , тамбур "а4" по АДРЕСА_1 . Через тривалий час самочинних добудов до житлового будинку КП "Сумське БТІ" був розроблений технічний паспорт від 22.03.2012 року, реєстровий № 16445. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництв нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК України) , а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 375 ЦК України) . Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. п. 4, 12 постанови від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) " , при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочино збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. 09.09.2015 року ОСОБА_2 звертався до ТОВ НВП "Гарпун" з проханням надати послуги з розробки ескізного проекту "Реконструкція житлового будинку по АДРЕСА_1 . Даний проект був розроблений відповідно до чинних норм, правил та стандартів. Згідно самобудови було здійснено звернення до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, на звернення було надано відповідь, що місце розміщення прибудови (літера "а?" ) і тамбура (літера "а4" ) не суперечать будівельним нормам за умови узгодження відстані (менше 1,0 м) від прибудови (літера "а?" ) до межі земельної ділянки з власником садиби по АДРЕСА_5 . 10.08.2015 року від власника житлового будинку по АДРЕСА_5 ОСОБА_10 було отримано дозвіл, в якому він не заперечує щодо узаконення ОСОБА_2 прибудови, яка знаходиться на відстані 1 (один) метр до спільно межі. Під час проведення будівельних робіт позивачем були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. З початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо добудови не надходило, це свідчить про те, що ним не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного об`єкту. На підставі розробки ескізного проекту "Реконструкція житлового будинку по АДРЕСА_1 " була видана пояснювальна записка, в якій чітко зазначено, що креслення відповідають вимогам норм та правил проектування: екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних, вибухобезпеки та охорони праці, діючих в Україні та забезпечують безпеку для життя і здоров`я людей, експлуатацію об`єкта за умови виконання прийнятих в кресленнях рішень. Після завершення будівництва був виготовлений технічний паспорт з відміткою про проведене технічне обстеження, згідно якого встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. На підставі вищезазначеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 було виготовлено 04.06.2015 року технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 . В даному технічному паспорті в розділі самочинно збудовані об`єкти в примітках зазначено "Дозволено" . Відмітки про проведення технічного обстеження передбачають: за результатами проведення технічного обстеження об`єкта: прибудова літ. "а?" і тамбур літ. "а4" з АДРЕСА_1 , не суперечить будівельним нормам. ОСОБА_1 не визнає самочинних прибудов та усіляким способами намагається чинити перешкоди в користуванні власності позивача, шляхом звернень до державних органів з вимогами здійснювати перевірки, звертається до суду з вимогами знесення самочинних забудов та перебудування окремих об`єктів будівництва. Позивач для того, щоб захистити свої законні права та реалізувати їх змушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, оскільки інших способів реалізації свого права позивачем застосовано не може бути. Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворену річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, а право власності на на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. П. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) " визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України, суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво. Щодо доказів. Позивач має всі докази в оригіналі, які додані відповідно до додатку до позовної заяви, а саме: копія паспорта позивача, копія ідентифікаційного номеру платника податків, копії технічного паспорту 2015 року, копія відповіді Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, копія дозволу на узаконення, копії договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки. Щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору. Вжиття заходів досудового врегулювання спору та вжиття заходів забезпечення доказів до позовної заяви не здійснювалося (п. п. 6, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) . Щодо зазначення доказів, які не можуть бути подані та заявлення клопотань. Разом з позовною заявою подані всі докази, які можливо було подати. Щодо попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести в процесі розгляду справи. Відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" та ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем при пред`явленні цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. . Ст. 4 Закону України "Про довий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі. На виконання п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до відповідача до будь-яких судів з тим самим предметом та з тих самих підстав визначених в цій позовній заяві. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст.193, 175 - 177 ЦПК України; ст. ст. 28, 331, 375, 376 ЦК України; ст. 41 Конституції України, він просив: 1. Прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів. 2. Визнати за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на самочинно збудоване майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на добудову тамбур площею 1,1 м ? , позначений в технічному паспорті під літ. "а4" , прибудову, позначену в технічному паспорті під літерою "а?" , яка складається з коридору № 1 - 9 площею 3,5 м ? , санвузла № 1 - 10 площею 5,2 м ? (вхідний № 11157 від 22.02.2019 року) (а. с. 74 - 79) .

15.03.2019 року представниця відповідача за зустрічним позовом - завідувач сектору юридичного та кадрового забезпечення управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Березенко Тетяна Анатоліївна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/10933/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Ознайомившись з позовними вимогами, зазначеними в зустрічній позовній заяві Сумська міська рада вважає за необхідне надати свої пояснення. Слід зазначити про те, що згідно п/п 3.2.4. п. 3.2. розд. III Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 25.01.2017 року № 1673-МР (зі змінами) , за дорученням міського голови Управління представляє інтереси Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та міського голови в місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих та у Верховному Суді, у тому числі у взаємовідносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності в межах повноважень управління. Так, згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 41 Закону України "Пре регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Згідно п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 підставою для проведення позапланової перевірки є, серед іншого, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Так, на підставі звернення ОСОБА_1 (від 04.12.2018 року вх. № 409/29.01-13) посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради був проведений позаплановий захід стосовно об`єкта будівництва "Виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 " . За результатами проведення позапланового заходу було встановлено наступне. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.12.2017 року земельна ділянка площею 0,0600 га, за адресою АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю ОСОБА_2 (48/100) та ОСОБА_1 (52/100) , на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 13.12.2013 року. Відповідно інформації, наданої на запит до ДЗРП СМР, на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться приватний будинок загальною площею 84,5 м ? , житловою площею 50,7 м ? , збудований у 1960 році. Позивач в належній йому частині будинку самочинно збудував прибудову "а?" і тамбур "а4" . 11.12.2015 року в Єдиному Державному реєстрі Державної архітектурно-будівельної інспекції було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , № CM 142153450867 на замовлення ОСОБА_2 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції будинку № CM 082152731630 від 30.09.2015 року та декларація про готовність об`єкта до експлуатації № CM 142153450867 за адресою: АДРЕСА_1 від 11.12.2015 були скасовані. Відомості про отримання права власності на самочинно збудовані об`єкти відсутні. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 самочинно збудував прибудову до житлового будинку: прибудова "а?" , тамбур "а4" за вищезазначеною адресою, в належній йому частині житлового будинку без наявності будівельного паспорта та дозволу на виконання будівельних норм, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом. За наявною інформацією у 2014 році за зверненням ОСОБА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області проводилась позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Перевіркою було встановлено, що позивачем у 2008 році самочинно, без дозволу на виконання будівельних робіт та будівельного паспорту (схеми забудови земельної ділянки) , розробленого у відповідності до чинного законодавства, були збудовані прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 . Так, за результатами даної перевірки було складено акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення, відкрито провадження у адміністративній справі, винесено припис про усунення порушення містобудівного законодавства. За дане виявлене правопорушення містобудівного законодавства ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу (постанова по справі про адміністративне правопорушення № 277 від 07.05.2014 року) . Відповідно до норм КУпАП ніхто не може бути двічі притягнутий до адміністративної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Якщо вже є постанова компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, то за тим самим фактом ця особа вже не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Згідно п. 8 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстави наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради було винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення № 6 від 08.02.2019 року з вищезазначених підстав. Так вона зазначає, що відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників. ЦК України встановлює особливі правила правової долі добудови (прибудови) , здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди. Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив за таких умов: добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього; добудова (прибудова) не порушує права інших співвласників, не створює для них перешкод у користуванні майном. Тобто у даному разі, щоб добудова вважалася правомірною, співвласник має отримати належний дозвіл і належно затверджений проект на добудову так, щоб така добудова не порушувала прав інших співвласників. Тобто дане питання стосується лише взаємовідносин між співвласниками даного житлового будинку АДРЕСА_1 В п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) " роз`яснено, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права. У свою чергу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради здійснило всі заходи, спрямовані на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 5, 6, 10, 178 ЦПК України, вона просила: 1. Прийняти даний відзив до розгляду. 2. Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Сумської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. 3. Дану справу розглядати без участі відповідача. Про прийняте рішення просила повідомити у відповідності до ст. 272 ЦПК України (вхідний № 15119 від 15.03.2019 року) (а. с. 102 - 107) .

25.03.2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Калінін Сергій Костянтинович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/10933/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.01.2019 року у справі № 592/10933/18 було закрито підготовче провадження та було призначено судове засідання по суті на 25.02.2019 року. 25.02.2019 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бидюков Д. В. подав до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Вивчивши доводи зустрічної позовної заяви та використовуючи надане процесуальним законодавством право, передбачене ст. 178 ЦПК України, відповідач заперечує проти зустрічного позову у зв`язку з порушенням вимог процесуального законодавства, необґрунтованістю та безпідставністю заявлених вимог. 1. П. 3 ч. 1 ст. 49 ЦПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строк, встановлений Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Згідно ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.08.2018 року у справі № 592/10933/18 було прийнято до розгляду позовну заяву, призначено по справі підготовче засідання та роз`яснено відповідачу ОСОБА_2 право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали по відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , що підтверджують заперечення проти позову. Отже, відповідач подав до суду зустрічний позов із порушенням встановленого строку судом, а саме: після закриття підготовчого провадження. Ч. 2 ст. 194 ЦПК України передбачено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу. Таким чином, на підставі ст. 185 ЦПК України зустрічний позов слід вважати неподаним та повернути відповідачу. 2. У зустрічному позову ОСОБА_2 просить за рішенням суду визнати за ним право власності на самочинне збудоване майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на добудову тамбуру площею 1,1 м ? , позначений в технічному паспорті під літерою "а4" , прибудову, позначену в технічному паспорті під літерою "а?" , яка складається з коридору № 1 - 9 площею 3,5 м ? , санвузла № 1 - 10 площею 5,2 м ? . Проте, таке рішення не може бути прийнято судом у зв`язку з наступним. По-перше. 1. Забудовником ОСОБА_2 не було дотримано вимог чинного законодавства щодо адміністративного способу узаконення самочинного будівництва. Адміністративний спосіб узаконення самочинного будівництва передбачений законодавством лише для конкретних об`єктів, а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року; будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12.03.2011 року. Процедура прийняття в експлуатацію перерахованих вище самочинно побудованих об`єктів визначена Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) , збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 року № 158. П. п. 1, 2 розд. III Порядку від 03.07.2018 року № 158 визначено, що прийняття в експлуатацію об`єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, за результатами технічного обстеження цих об`єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об`єкта до експлуатації за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку. Замовник (або уповноважена особа) подає з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги" до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта або через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, до якої додаються:1) один примірник заповненої декларації;2) звіт (крім випадків, передбачених п. 5 розд. II цього Порядку) ; 3) засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об`єкт; технічного паспорта (з відміткою у випадках, передбачених п. 5 розд. II цього Порядку) . Він звертає увагу на те, що п. 2 розд. III Порядку від 03.07.2018 року № 158 також передбачено, що заява про прийняття в експлуатацію об`єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та/або зазначеного об`єкта (у разі їх наявності) . Проте, забудовником ОСОБА_2 не подавав заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта підписану також співвласником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . По-друге. Верховний Суд зробив висновок щодо самочинного будівництва, підтвердивши ряд висновків Верховного Суду України. У своїй постанові від 10.10.2018 року у справі № 520/17520/14-ц Верховний Суд зазначив наступне. За загальним правилом, закріпленим в ч. 2 ст. 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох, зазначених в ч. 1 ст. 376 ЦК України, ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Згідно ч 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України) . З контексту ч. ч. 3, 4 ст. 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що ч. 3 цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах ст. 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно. При цьому необхідно враховувати положення ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-1328цс15. Отже, позивач як співвласник земельної ділянки, на якій інший співвласник ОСОБА_2 самочинно побудував 2-ві кімнати та тамбур, категорично заперечує проти визнання права власності на таке нерухоме майно. Більш того, самочинно збудовані 2-ві кімнати та тамбур порушують права позивача щодо належного використання своєї частини житлового будинку, оскільки самочинно збудовані нерухомі об`єкти прибудовані до вікна житлової кімнати позивача (згідно технічного паспорта № 1 - 5 площею 11,2 м ? ) , у зв`язку із чим у кімнату ніколи не потрапляє сонячне світло, що призводить до руйнування стін та стелі, оскільки після кожного дощу або танення снігу вони не висихають, в кімнаті сиро та холодно. Через вологість виникла пліснява та почався грибок, шпалери відклеюються, штукатурка відшаровується та сиплеться, з`явився неприємний прілий запах. Позивач змушений постійно використовувати штучне освітлення. Незаконне будівництво унеможливлює доступ до входу на горище житлового будинку, що має використовуватись як складське приміщення. Він звертає увагу на те, що прибудова "а?" збудована з порушенням будівельних норм та правил впритул до огорожі, що позбавляє можливості потрапляння на заднє подвір`я/город з однієї із сторін будинку ("з правої" ) , таким чином, залишається лише один прохід зі сторони входу до будинку позивача. Крім цього, позивач не може реалізувати своє право та розпорядитися майном шляхом відчуження частини земельної ділянки та житлового будинку за договором купівлі-продажу, оскільки на спільній земельній ділянці задокументовано факт самочинного будівництва, що унеможливлює реальний продаж нерухомого майна. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 178, 193, 185 ЦПК України, він просив: 1. Відповідно до вимог ст. ст. 185, 194 ЦПК України вважати неподаним та повернути відповідачу зустрічний позов ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. 2. При розгляді позову ОСОБА_1 взяти до уваги пояснення та нормативно-правове обґрунтування, що викладені в п. 2 мотивувальної частини цього відзиву на зустрічний позов (вхідний № 17257 від 25.03.2019 року) (а. с. 135 - 137) .

17.04.2019 року представниця відповідача за зустрічним позовом - завідувач сектору юридичного та кадрового забезпечення управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Березенко Тетяна Анатоліївна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про розгляд справи без участі, в якій вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/10933/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Розгляд справи призначено на 17.04.2019 року на 15 годин 00 хвилин. У зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання представника відповідача, вона просила суд розглянути зазначену справу без його участі. Відзив раніше поданий до суду підтримує у повному обсязі (вхідний № ЕП-2180/19 від 17.04.2019 року) (а. с. 140, 141) .

16.07.2019 року представниця відповідача за зустрічним позовом - головний спеціаліст-юрисконсульт управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Пономаренко Анна Вікторівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми додаткові пояснення, в яких вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/10933/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Слід зазначити про те, що згідно п/п 3.2.4. п. 3.2. розд. III Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 25.01.2017 року № 1673-МР (зі змінами) , за дорученням міського голови Управління представляє інтереси Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та міського голови в місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих та у Верховному Суді, у тому числі у взаємовідносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності в межах повноважень управління. Так, згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 41 Закону України "Пре регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Згідно п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 підставою для проведення позапланової перевірки є, серед іншого, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Так, на підставі звернення ОСОБА_1 (від 04.12.2018 року вх. № 409/29.01-13) посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради був проведений позаплановий захід стосовно об`єкта будівництва "Виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 " . За результатами проведення позапланового заходу було встановлено наступне. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.12.2017 року земельна ділянка площею 0,0600 га, за адресою АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю ОСОБА_2 (48/100) та ОСОБА_1 (52/100) , на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 13.12.2013 року. Відповідно інформації, наданої на запит до ДЗРП СМР, на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться приватний будинок загальною площею 84,5 м ? , житловою площею 50,7 м ? , збудований у 1960 році. Позивач в належній йому частині будинку самочинно збудував прибудову "а?" і тамбур "а4" . 11.12.2015 року в Єдиному Державному реєстрі Державної архітектурно-будівельної інспекції було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , № CM 142153450867 на замовлення ОСОБА_2 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції будинку № CM 082152731630 від 30.09.2015 року та декларація про готовність об`єкта до експлуатації № CM 142153450867 за адресою: АДРЕСА_1 від 11.12.2015 були скасовані. Відомості про отримання права власності на самочинно збудовані об`єкти відсутні. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 самочинно збудував прибудову до житлового будинку: прибудова "а?" , тамбур "а4" за вищезазначеною адресою, в належній йому частині житлового будинку без наявності будівельного паспорта та дозволу на виконання будівельних норм, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом. За наявною інформацією у 2014 році за зверненням ОСОБА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області проводилась позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Перевіркою було встановлено, що позивачем у 2008 році самочинно, без дозволу на виконання будівельних робіт та будівельного паспорту (схеми забудови земельної ділянки) , розробленого у відповідності до чинного законодавства, були збудовані прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 . Так, за результатами даної перевірки було складено акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення, відкрито провадження у адміністративній справі, винесено припис про усунення порушення містобудівного законодавства. За дане виявлене правопорушення містобудівного законодавства ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу (постанова по справі про адміністративне правопорушення № 277 від 07.05.2014 року) . Відповідно до норм КУпАП ніхто не може бути двічі притягнутий до адміністративної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Якщо вже є постанова компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, то за тим самим фактом ця особа вже не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Згідно п. 8 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстави наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради було винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення № 6 від 08.02.2019 року з вищезазначених підстав. Однак в ході позапланової перевірки виконання вимог примусу № 1 від 30.01.2019 року, яка була проведена у період з 13.05.2019 року по 21.05.2019 року було встановлено наступне. Самочинно збудовані прибудови "а?" , тамбур "а4" по АДРЕСА_1 , не демонтовані, дозвільні документи на будівництво не оформлені. Вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та будівельних норм, стандартів і правил не виконано. На розгляд справи ОСОБА_2 не з`явився, про що був належним чином повідомлений, причину своєї неявки не повідомив. З результатами даної перевірки було складено акт № 56 від 21.05.2019 року, складений за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, протокол про адміністративне правопорушення № 56 від 21.05.2019 року та складено постанову № 31 від 03.06.2019 року по справі про адміністративне правопорушення , відповідно до якої на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, яке останнім у визначений законодавством термін сплачено не було. ЦК України встановлює особливі правила правової долі добудови (прибудови) , здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди. Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив за таких умов: добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього; добудова (прибудова) не порушує права інших співвласників, не створює для них перешкод у користуванні майном. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись ст. 2, 5, 6, 10,12 ЦПК України, вона просила: 1. Прийняти дані пояснення до розгляду. 2. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сумської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. 3. Дану справу розглядати без участі відповідача. Про прийняте рішення просила повідомити у відповідності до ст. 272 ЦПК України (вхідний № 38467 від 16.07.2019 року) (а. с. 166 - 170) .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінін Сергій Костянтинович надали пояснення, аналогічні в позовній заяві та у відзиві на зустрічну позовну заяву. Вони просили первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бидюков Дмитро Володимирович заперечував проти задоволення первісного позову, наполягав на задоволені зустрічного позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_9 не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Його неявка не є перешкодою для судового розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бидюкова Дмитра Володимировича, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Закріплені в цій статті ЦК України положення розкривають юридичну природу самочинного будівництва та визначають можливі юридичні наслідки такого будівництва і поширюються як на власників земельних ділянок, так і осіб, які не мають юридично оформлених титулів на земельну ділянку. Якщо особа не має законних прав на земельну ділянку, то самочинне будівництво може поєднуватись із самовільним зайняттям земельної ділянки, юридичні ознаки якого закріплені у Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" . Будівництво вважається самочинним, якщо в діях особи є одна з ознак, передбачених у ч. 1 даної статті. Тому дія цієї статті не поширюється на випадки розміщення на земельній ділянці об`єктів, які не пов`язуються із землею фундаментом і не визнаються у законодавстві нерухомістю. Для того щоб здійснити будівництво, громадянин чи юридична особа зобов`язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання землі в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) . Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється. Тому в разі, якщо особа одержала рішення сільської, селищної чи міської ради або державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду чи приватизацію землі або продаж земельної ділянки і приступила до спорудження житлового будинку чи іншої нерухомості згідно із затвердженим проектом, таке будівництво має кваліфікуватися як самочинне, оскільки у забудовника не виникло право на земельну ділянку для цієї мети. Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об`єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст. ст. 24, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року. Закріплений у ч. 2 даної статті ЦК України припис встановлює заборону щодо здійснення права власності на самочинно споруджені об`єкти містобудування. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Такий об`єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, зареєстрований і оформлений на власника земельної ділянки чи іншу особу, яка не має прав на земельну ділянку. Тому будь-яку правочини щодо самочинного спорудженого об`єкта мають визнаватися недійсними. З огляду закріплений в цій частині статті цивільно-правовий імператив, у інших нормах даної статті передбачені можливі правові способи визначення правового режиму самочинно спорудженого на земельній ділянці будинку, будівлі, споруди та інших об`єктів. Самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно, за таких умов: а) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване самочинно нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; б) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У випадку, коли на вимогу власника чи користувача земельної ділянки суд визнає за ними право власності на самочинно збудовану нерухомість, то особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, розмір яких може визначатись за погодженням сторін або в судовому порядку. Для особи, яка самочинно забудувала земельну ділянку, ЦК України передбачає настання таких негативних наслідків майнового характеру: а) знесення збудованого об`єкта; б) визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на збудований об`єкт; в) проведення перебудови; ґ) відшкодування витрат, пов`язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. В разі визнання в судовому порядку за власником земельної ділянки (землекористувачем) права власності на споруджений об`єкт, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво. Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках і в порядку, передбачених ч. ч. 4, 7 даної статті. Перебудова самочинно збудованого об`єкта може бути проведена лише за рішенням суду за таких умов: а) у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; б) істотного порушення будівельних норм і правил; в) за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. За таких умов особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, зобов`язана провести відповідну перебудову, або такий об`єкт буде знесений. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст. 417 ЦК України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда) , власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщо знесення будівлі (споруди) , що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам`ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв`язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди) , або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

В даній статті закріплені підстави та порядок вирішення питань майнового характеру, що постають у тих випадках, коли право користування чужою земельною ділянкою припиняється з підстав, передбачених у ст. 416 цього кодексу. ЦК України встановлює дві юридичні моделі вирішення питань щодо наслідків припинення права користування чужою земельною ділянкою: а) за добровільною згодою сторін договору суперфіцію; б) в судовому порядку. При цьому закон містить імперативну норму, за якою в разі недосягнення домовленості між сторонами договору суперфіцію власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) знести споруджені на такій ділянці об`єкти нерухомості, а також вимагати від землекористувача приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Водночас у ЦК України передбачені й виключення із цього правила, які надають можливість суду за певних умов обрати альтернативу при вирішенні питань щодо правового режиму земельної ділянки та збудованих на ній будівель та споруд за договором суперфіцію. Зокрема, до таких умов ЦК України відносить: а) якщо знесення будівлі (споруди) , яка розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам`ятки історії та культури тощо) ; б) якщо знесення будівлі (споруди) , яка розміщена на земельній ділянці, є недоцільним у зв`язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки. За таких умов правовий режим земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд може бути визначений такими правовими способами: а) викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена; б) викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди) ; в) визначення умов користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк. Обрання судом того чи іншого способу вирішення питань щодо прав власника земельної ділянки і землекористувача на об`єкти нерухомості та земельну ділянку здійснюється з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Із змісту п. п. 3, 5, 17, 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) " № 6 від 30.03.2012 року вбачається, що право власності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. Відповідно до положень ст. 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. ст. 391, 396 ЦК України, ст. 103 ЗК України. Якщо позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно пред`явлено до власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на це майно за особою, що його збудувала, власник (користувач) має право пред`явити зустрічний позов про знесення нерухомого майна. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України) .

Із змісту Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі № 818/2189/17 вбачається, що управлінням ДАБІ у Сумській області було встановлено факт здійснення самочинного будівництва ОСОБА_2 , зобов`язано його усунути порушення шляхом прийняття самочинних будівель до експлуатації та встановлено термін виконання цих вимог. На момент видання 29.04.2014 року припису введення в експлуатацію самочинно зведених будівель було можливим шляхом визнання права власності на такі будівлі в судовому порядку на підставі ст. 376 ЦК України. Крім того, п. 9 розд. V "Прикінцевих положень" закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" також передбачається можливість введення в експлуатацію самочинно зведених будівель, порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Рішення набрало законної сили 21.05.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72827750) .

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту) , допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Судовим розглядом було встановлено, що земельна ділянка, на яких розташовано об`єкти самочинного будівництва (кадастровий номер: 5910136600:20:023:0066 ) належить позивачу та відповідачу на праві приватної власності, що підтверджено відповідними витягами та не заперечується сторонами. За основним цільовим призначенням вказана земельна ділянка належить до категорії земель житлової забудови (а. с. 13, 14) .

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Об`єкти самочинного будівництва - це вид нерухомого майна, з притаманними йому фізичними ознаками, але з особливим правовим режимом.

Об`єкти самочинного будівництва, з урахуванням того, що вони є проміжним результатом будівельної діяльності та мають тимчасовий характер, є об`єктами цивільних прав: або у вигляді речей, тобто будівельних матеріалів, або у вигляді повноцінного об`єкта нерухомого майна в разі набуття права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) " № 6 від 30.03.2012 року) .

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року по справі № 813/6423/14, провадження № К/9901/13438/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81759552) , в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі № 810/5680/15, провадження № К/9901/14299/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80269151) , в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі № 814/2645/15, провадження № К/9901/12518/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80268997) , в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі № 815/2311/15, провадження № К/9901/56040/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78198168) , в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77720897) , в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 813/6426/14, провадження № № К/9901/4646/18, К/9901/4644/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75631641, http://reyestr.court.gov.ua/Review/75631791) , в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 року по справі № 820/3183/16, провадження №К/9901/13447/18, К/9901/13449/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75326941, http://reyestr.court.gov.ua/Review/75326360) , в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 725/6305/15-ц, провадження № 61-5008св18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73837296) , в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 806/5392/15, провадження № К/9901/7636/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72324149) , в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 278/10/16-ц, провадження № 61-752св18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/71807448) , в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року по справі № 642/7110/15-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/69481874) , в постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 року по справі № 802/1318/15-а, провадження № 21-1959а16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/63246413) .

Зазначене узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, висловленою у постанові від 19.04.2017 року по справі № 354/612/13-ц, провадження № 6-129цс17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66327933) , від якої Велика Палата Верховного Суду при прийнятті постанови від 16.10.2018 року по справі № 826/12543/16, провадження № 11-520апп18 не відступила (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77181479, http://reyestr.court.gov.ua/Review/77848774, http://reyestr.court.gov.ua/Review/78426370) .

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом" , воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві" . Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми" ; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба" , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним) , але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Аналізуючи докази, надані позивачем та представником позивача за первісним позовом, судом були встановлені порушення процедурного характеру при зведенні прибудов відповідачем, такі порушення негативно вплинули на права позивача, але знесення та перебудова самочинно збудованих відповідачем об`єктів нерухомості, на думку суду, буде непропорційним втручанням в майнові права відповідача.

Отже, позивачем ОСОБА_1 не доведено, що ним було вжито всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування на початкових етапах будівництва щодо порушення порядку їх здійснення, з урахуванням того, що сам законодавець знесення самочинного будівництва вважає екстраординарним заходом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, то суд дійшов наступного висновку.

Оскільки на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, в силу ч. 5 ст. 376 ЦК України, оскільки нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці ОСОБА_2 , порушує права ОСОБА_1 , відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про знесення та перебудову самочинно збудованих об`єктів відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков