Вирок № 83953322, 16.08.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/512/2019

Справа № 428/8709/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурора Гуртового Б.І.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хуторо- Чаплине, Васильківського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, є учасником бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в порядку ст. 89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

14.01.2015 Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» №15/2015, затверджений Законом № 113-УІІІ від 15.01.2015, у зв`язку з чим почав діяти особливий період.

Відповідно до Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», 27.04.2017 ОСОБА_1 призвано на військову службу за контрактом, та в подальшому наказом командира військової частини А0693 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого навідника 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини А0693.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Незважаючи на це, ОСОБА_1 , діючи всупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на злочинний шлях, та скоїв злочин за наступних обставин.

18.07.2019 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням, встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 , знаходився за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході вживання алкогольних напоїв у ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на нанесення легких тілесних ушкоджень дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 , сидячи за столом наніс удар правою рукою в ліву частину обличчя, після чого вставши, наніс другий удар правою рукою в обличчя потерпілої ОСОБА_1 , після якого остання втративши рівновагу від отриманих тілесних ушкоджень та впала на підлогу, під час чого ОСОБА_1 наніс ще два удари правою ногою в область коліна, та голови.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичного експерта № 436 від 30.07.2019 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: садно верхньої губи зліва, забій гемартроз 2-3 п`ястно - фалангового суглобу правої кісти. Забій правої половини грудної клітини, верхньої третини правої гомілки. Синці верхніх кінцівок, тулуба, нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості має ознаки легких тілесних ушкоджень, що не заподіяли короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 18 липня 2019 року він посварився з дружиною та вдарив її спочатку рукою, а потім, коли вона впала, два рази правою ногою. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 18 липня 2019 року вони з обвинуваченим вдома вживали спиртні напої. Виникла сварка, під час якої він вдарив її спочатку два рази правою рукою в обличчя, а після того, як вона впала, два рази правою ногою в область коліна та голови. Зараз конфлікт залагоджений між ними, просила суд суворо його не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, не є інвалідом, не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяттяв. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази, судові витрати відсутні.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 ( п`ятсот десять) гривень отримувач 37944909, УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/м. Сєвєродонецьк/21081100, р\р 31119106700080, код отримувача 37944909, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача 804013, призначення платежу: 21081100 - штрафи та інші санкції.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова