Рішення № 83952853, 27.08.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.08.2019

Справа № 334/1442/18

Провадження № 2/334/583/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Піка А.А.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що позивачка та відповідач до 2014 року проживали у фактичних шлюбних відносинах, мають спільну дитину ОСОБА_4 , 2013 року народження. З 2014 року позивач та відповідач проживають окремо. Весь цей час відповідач життям дитини не цікавився, участі у вихованні не приймав.

Відповідно до рішення суду з відповідача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини на користь позивача. За аліментами на момент звернення з позовом утворилася заборгованість в сумі 8000 гривень.

Відповідач є неврівноваженою особою. Схильний до насильства.

Вироком 24.10.2014 року його було засуджено за вчинення злочину відносно позивачки за ст.. 125 КК України.

Відповідач заперечує проти виїзду позивачки з дитиною за кордон до Чехії в гості до бабусі.

Позивачка вважає, що відповідач становить загрозу для дитини, в зв`язку із чим просить позбавити його батьківських прав, стягнути з нього судові витрати.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з підстав вказаних у позові.

У подальшому подала заяву про слухання справи за її відсутністю.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо можливості задоволення позовних вимог. Вказав, що не ухиляється від батьківських обов`язків. Дитина проживає з матір`ю. На цей час він повністю погасив заборгованість по аліментам. Бажає приймати участь у вихованні дитини, відвідує садочок. Після засудження у 2014 року в нього конфліктів з позивачкою не було. На цей час сторони домовилися щодо зустріч відповідача з дитиною. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи у свою відсутність з урахуванням висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1239, матір`ю являється ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_2

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 .

Відповідно до розрахунку, наданого Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 складає 8076,25 грн. станом на 16 лютого 2018 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 було засуджено за ст.. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення злочину стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку, наданого Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 складає 4553,29 грн. станом на 30.09.2018 року.

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 має постійне місце проживання, придатне для проживання дитини.

ОСОБА_2 за місцем проживання та праці характеризується позитивно.

Відповідно до характеристики, виданої ДНЗ №22 «Івушка», який відвідує ОСОБА_4 , ОСОБА_2 цікавиться навчанням та вихованням своєї доньки.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що дитина проживає разом із позивачкою. Відповідач не відвідує дитину, так як не знає місце проживання позивачки та дитини.

Відповідно до розрахунку, наданого Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя відсутня заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 28.03.2019 року.

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району дійшла до висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це відповідає інтересам дитини (висновок №1763/01-34/01 від 19.02.2019 року).

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п.15 Постанови Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п.16 Постанови Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються с дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки. Поведінка відповідача, який відвідує судові засідання та заперечує можливість задоволення позовних вимог, погасив заборгованість по аліментах, відвідує дошкільний навчальний заклад доньки, виявляє зацікавленість життям та вихованням останньої свідчить про наявність у нього бажання піклуватись про свою доньку.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідачем від участі у вихованні дитини, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна дійти до безперечного висновку про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від участі у вихованні дитини.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст виготовлено 27 серпня 2019 року.

Суддя О.М. Гнатюк