Рішення № 83951417, 20.08.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32045/17

Провадження № 2/761/691/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ярусевич А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь:

- за рахунком № НОМЕР_1 : суму грошових коштів у розмірі 121624,79 грн., 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 9396,76 грн., суму інфляційного збільшення у розмірі 92705,29 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 3382385,41 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_2 : суму грошових коштів у розмірі 29766,37 грн., 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 2299,76 грн., суму інфляційного збільшення у розмірі 22688,63 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 827802,75 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_9: суму грошових коштів у розмірі 4820,48 грн., 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 372,43 грн., суму інфляційного збільшення у розмірі 3674,28 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 134057,55 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_3 : суму грошових коштів у розмірі 17023,94 дол. США, 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 1315,27 дол. США, що еквівалентно 34073,71 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 473435,77 дол. США, що еквівалентно 12264944,90 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_4 : суму грошових коштів у розмірі 5838,44 Євро, 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 451,08 Євро, що еквівалентно 13911,93 грн., 3 % вартості послуг, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 162367,02 Євро, що еквівалентно 5007624,42 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_5 : суму грошових коштів у розмірі 79725,54 грн., 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 6159,62 грн., суму інфляційного збільшення у розмірі 60768,69 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 2217167,27 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_6 : суму грошових коштів у розмірі 29376,76 грн., 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 2269,66 грн., суму інфляційного збільшення у розмірі 22391,66 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 816967,70 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_7 : суму грошових коштів у розмір 1651,50 Євро, 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 127,60 Євро, що еквівалентно 3935,36 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 45928,21 Євро, що еквівалентно 1416489,79 грн.;

- за рахунком № НОМЕР_8 : суму грошових коштів у розмір 4500,00 Євро, 3 % річних, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України у сумі 347,67 Євро, що еквівалентно 10722,62 грн., 3 % вартості послуг, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 125145,00 Євро, що еквівалентно 3859645,63 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що нею на підставі анкет-заяв було відкрито банківські карткові рахунки та отримано електронні платіжні засоби - платіжні картки у ПАТ КБ «ПриватБанк», а також на підставі договорів відкрито депозитні рахунки. Станом на 15.06.2017 року на банківських рахунках позивачки знаходиться 265313,94 грн., 17023,94 дол. США та 11989,94 Євро. З 18.11.2014 року відповідачем було заблоковано вказані банківські рахунки та зупинено надання будь-яких платіжних послуг за ними. 04.03.2015 року позивачка звернулась до відповідач із заявою про розблокування належних їй банківських рахунків та поновлення платіжних операцій за ними, однак у відповідь на звернення нею отримано лист від 20.03.2015 року, в якому відповідач не повідомив про причини перешкоджання здійснення позивачкою свого права власності на належні їй кошти, що зберігаються у відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк». За таких обставин, посилаючись на те, що дії відповідача є такими, що порушують її права, позивачка звернулась до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у сумі 265313,94 грн., 17023,94 дол. США та 11989,94 Євро, а також за прострочення виплати вказаних коштів інфляційних втрат і 3 % річних згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України та пені згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою від 12.09.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 10.09.2018 року розгляд справи вирішено продовжити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 20.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Разом з тим через канцелярію суду подав відповідь на відзив, у якому викладав свої пояснення та аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Представник відповідача в судовому засіданні у режимі відеоконференції проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні. Разом з тим через канцелярію суду подав відзив на позов, у якому останній виклав заперечення проти нього.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2010 року між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір № SAMDN01000709852835 на оформлення вкладу «Стандарт» з щомісячною виплатою на суму 4500,00 Євро строком на 6 місяців до 18.09.2010 року під 12 % річних (рахунок № НОМЕР_7 ).

22.03.2013 року між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір, який оформлено у формі заяви № SAMDN25000734010883 на оформлення вкладу «Депозит Плюс на 12 мес.» на суму 46890,00 грн. строком до 22.03.2014 року під 18 % річних (рахунок № НОМЕР_5 ). Згідно з додатковою угодою від 22.03.2013 року збільшено процентну ставку на 2 % річних та на 2 % річних до 22.03.2014 року з перерахуванням суми нарахованих процентів з розрахунку 4 % річних на бонусний рахунок.

Разом з тим, позивачка зазначає, що у неї станом на 15.06.2017 року на рахунку № НОМЕР_1 сума залишку складає 121624,79 грн., на рахунку № НОМЕР_2 сума залишу складає 29766,37 грн., на рахунку № НОМЕР_9 сума залишу складає 4820,48 грн., на рахунку № НОМЕР_3 сума залишку складає 17023,94 дол. США, на рахунку № НОМЕР_4 сума залишку складає 5838,44 Євро, на рахунку № НОМЕР_5 сума залишу складає 79725,54 грн., на рахунку № НОМЕР_6 сума залишу складає 29376,76 грн., на рахунку № НОМЕР_7 сума залишу складає 1651,50 Євро, на рахунку № НОМЕР_8 сума залишу складає 4500,00 Євро.

Позивачці стало відомо, що з 18.11.2014 року відповідачем було заблоковано вказані банківські рахунки та зупинено надання будь-яких платіжних послуг за ними.

04.03.2015 року позивачка з метою отримання коштів з її рахунків звернулась до відповідач із заявою про розблокування належних їй банківських рахунків та поновлення платіжних операцій за ними, однак у відповідь на звернення нею отримано лист від 20.03.2015 року № 20.1.0.0.0/7 -150312/4885, у якому відповідач не повідомив про причини перешкоджання здійснення позивачкою свого права власності на належні їй кошти, що зберігаються у відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк».

04.06.2015 року позивачка звернулась до Національного банку України із заявою, у якій просила вчинити заходи щодо розблокування належних їй банківських рахунків та поновлення платіжних операцій за ними.

Листом від 22.07.2015 року № 20-06008/51449 Національний банк України повідомив позивачку, що у разі порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» її прав щодо виконання договірних зобов`язань, вона має право звернутися до суду.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35 ст. 1 Закону).

Пунктом 1.30 ст. 1 даного Закону передбачено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п.п.22.3, 22.4 ст. 22 Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Підпунктами 7.1, 7.2 пункту 7 постанови правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 року № 492 (далі - Постанови) передбачено, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує. Якщо в процесі обслуговування поточного рахунку його власник - фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і підтвердити свої повноваження щодо розпорядження рахунком. Фізична особа-резидент додатково має пред`явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Довірена особа має заповнити нову картку із зразками підписів (додаток 4) і зазначити зразок свого підпису. Ця картка складається відповідно до глави 18 цієї Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що для видачі або перерахунку грошових коштів клієнта, останній повинен звернутися з таким розпорядженням до Банку та надати розрахункові документи та необхідні документи для здійснення його ідентифікації. Також законодавець чітко виписав таку процедуру, та порядок ідентифікації працівником банку особи клієнта.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачкою не надано доказів подання до ПАТ КБ «ПриватБанк», оформлених розрахункових документів про перерахування або видачу її коштів, або інших доказів, які б підтверджували відмову в перерахуванні коштів з її рахунків або ж їх видачу через каси банку, в розумінні вимог вищезгаданих законів та підзаконних актів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 20.03.2018 року на підставі заяви позивачки від 16.03.2018 року, залишок коштів на її рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» перераховано безготівковим шляхом на рахунок № НОМЕР_10 , відкритий позивачкою у ПАТ «ПУМБ», що підтверджується відповідною письмовою заявою позивачки та випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» по карткових рахунках від 03.09.2018 року.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: