Ухвала суду № 83950949, 28.08.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/905/19

В справі № 760/34103/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Олех Ю.М.

прокурора - Лапшиної О.В.

представника позивача - Коновальчук Я.С.

представника відповідача - Хомича І. О .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача - адвоката Хомича І.О. про відвід головуючому в справі за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , 3-я особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дідович Ірина Вікторівна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою, суд

В С Т А Н О В И В :

Керівник Київської місцевої прокуратури № 9 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради і просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 490, виданий 26 травня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. щодо квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 35397458 від 26 травня 2017 року, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , реєстрацій номер об`єкта нерухомого майна: 1259448980000;

- визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою, та передати вказану квартиру у власність територіальній громаді м. Києва.

В судовому засіданні представник відповідача заявив відвід головуючому в справі, посилаючись на те, що головуючий у судовому засіданні, яке відбулося 15 лютого 2019 року, на місці ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача, провів підготовче судове засідання за його відсутності, закрив його та справу призначив до судового розгляду, не дивлячись на відсутність інформації про належне повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи.

При цьому зазначив, що повернення судової повістки до суду за закінченням терміну зберігання не є належним повідомленням, а тому закінчення підготовчого засідання позбавило відповідача можливості скористатися своїми правами, в тому числі звернутися до суду з зустрічним позовом.

Також зазначив, що головуючим у справі неправомірно було відкрито провадження, оскільки Київської місцевої прокуратури №9, яка звернулася до суду в інтересах Київської міської ради, не має права представляти інтереси останньої.

Враховуючи викладене, вважає, що ці обставини перешкоджають головуючому в справі брати участь у її розгляді і є достатніми для її відводу.

Представники прокуратури та позивача проти задоволення заяви заперечували.

При цьому прокурор зазначила та надала до суду витяг з сайту Судової влади України, з якого вбачається, що відповідач тривалий час, у тому числі після відкриття провадження в даній справі, звертається до суду з ідентичними позовами про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.

Вважає це зловживанням процесуальними правами, як і неотримання ним судових повісток, які направляються за ним же вказаним місцем проживання.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим, виходячи з наступного.

Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Білух проти України» від 09 листопада 2006 року зазначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

При цьому суд вважає, що наявність об`єктивного критерію має визначатися виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.

З точки зору закону обов`язком суду є повідомлення учасника справи про час її розгляду шляхом направлення судової повістки за адресою місця проживання.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового розгляду зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до позиції Верховний Суду, викладеної в постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за адресою, зазначеною в позові, є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Таким чином, закриття підготовчого провадження в такому випадку було правомірним і не може свідчити про упередженість та необ`єктивність головуючого.

Будь - яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником не зазначено.

Таким чином, підстави, викладені заявником в обґрунтування поданої заяви про відвід, не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи, і є лише його суб"єктивною точкою зору з цього приводу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Таким чином, прийняття до розгляду даної справи не може свідчити про необ`єктивність або упередженість судді, це є процесуальними рішеннями судді.

З точки зору закону такі обставини не є підставою для сумнівів в об"єктивності судді та його відводу, а є процесуальними діями головуючого, врегульованими законом, право оскарження яких мають учасники процесу в установленому цивільним процесуальним законом порядку.

Виходячи з цього, підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до ч.ч.3,7 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Враховуючи встановлені законом строки для розгляду відводу, суд не знаходить підстав для зупинення провадження в справі.

Виходячи з цього, керуючись ст.ст.36, 40 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати необґрунтованим заявлений представником відповідача - адвокатом Хомичем І.О. відвід головуючому справі.

Заяву про відвід передати для вирішення іншим суддею, визначеним автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено 02 вересня 2019 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва