Ухвала суду № 83949015, 23.08.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19970/17

провадження № 1-кп/753/403/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі колегії:

головуючого судді Домарєва О.В.,

суддів Просалової О.М., Коляденко П.Л.,

за участю:

секретаря Авдєєнко А.А.,

прокурора Шапрана О.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Холіна А.Б.,

заставодавця ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12018100000000419 від 08.05.2018 р. за звинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та № 12017100020007466 від 05.07.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України; № 12019100020002806 від 17.04.2019 р. за звинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 р. на адресу Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про повернення застави. В обгрунтування клопотання ОСОБА_2 зазначила про те, що нею було внесено заставу за обвинуваченого ОСОБА_3 , в сумі 128 000 грн. На цей час строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, закінчився. Таким чином, ухвала про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_3 на цей час припинила свою дію. У зв`язку з цим, а також у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, заставодавець ОСОБА_2 просила повернути їй вказану суму застави.

Учасники судового провадження не заперечували проти повернення заставодавцю внесеної суми застави.

Разом з тим, прокурор в судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою у разі повернення заставодавцю суми застави відповідно до положень п.3 ч.4 ст. 202 КПК України та з підстав існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вислухавши позиції учасників провадження та дослідивши зміст клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України - застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Згідно з положеннями п.3 ч.4 ст. 202 КПК України - з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до положень ст. 203 КПК України - ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що строк дії обов`язків, пов`язаних із запобіжним заходом у виді застави відносно ОСОБА_3 нга цей час закінчився.

Таким чином, з урахуванням позиції учасників судового провадження, які не заперечуали проти повернення заставодавцю суми застави, суд вважає, що ухвала про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_3 на цей час припинила свою дію, та існують правові підстави для повернення застави заставодавцю.

Вирішуючи питання щодо доцільності задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд керується наступними вимогами закону.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України - запобіжний захід - "тримання під вартою" є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді "тримання під вартою" відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв`язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року).

При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу щодо обвинувачениого судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, його репутацію.

Вислухавши позиції учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , серед яких злочин, передбачений ч.3 ст. 307 КК України відповідно до ч. 5 ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у зазначеному кримінальному правопорушенні у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна без можливості призначення інших видів покарання, кількість інкримінованих обвинуваченому злочинів. Таким чином, зазначені обставини в їх сукупності обумовлюють наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду або вчинити інші кримінальні правопорушення.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою».

На підставі вимог ч. 3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Окрім того, обвинуваченому підлягають роз`ясненню обов`язки, передбачені ст.ст. 182, 194 КПК України які будуть покладені на нього у разі внесення застави та наслідки їх невиконання.

Відповідно до п. 3 ч.5 ст. 182 КПК України - розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведені обставини та тяжкість злочинів, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_3 , а також відомості про його особу, суд вважає можливим визначити обвинуваченому заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 153 680 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 202, 203 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про повернення суми застави - задовольнити.

Повернути заставодавцю ОСОБА_2 заставу в розмірі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень, внесену 28.11.2017 р. ОСОБА_2 відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.904164080.1 за реквізитами: Отримувач - Державне казначейство, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, р/р 37318005112089, код банку отримувача: 26268059, МФО 820172, призначення платежу -застава за ОСОБА_3 ).

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 21 жовтня 2019 р. включно.

Визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 153 680 \ сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят\ гривень обвинуваченому та негайно звільнити ОСОБА_3 з -під варти, якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченим або заставодавцем буде внесено заставу на спеціальний депозитний рахунок (Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № НОМЕР_1 ).

Роз`яснити ОСОБА_3 що в разі внесення застави на нього покладаються обов`язки прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання. В разі невиконання покладених обов`язків застава буде звернута в дохід держави.

Копію ухвали в частині застосування запобіжного заходу направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.В. Домарєв

Судді: О.М. Просалова

П.Л. Коляденко