Ухвала суду № 83946589, 30.08.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

30.08.2019

Справа № 642/5298/19

Провадження №2/642/1525/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши заяву представника Харківської міської ради Судакова Д.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

встановив :

В провадженні Ленінського районного суду м.Харкова перебуває зазначений позов.

29.08.2019 представником позивача подана заява про забезпечення вказаного позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлової будівлі літ «А-1» по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приватній власності останньої, вказуючи, що в разі задоволення позову ХМР судом, існує імовірність відчуження відповідачем майна іншій особі для уникнення відповідальності, шляхом створення штучної відсутності об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого за відповідачем, на яке можна було би звернути стягнення для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів, тому просить застосувати захід забезпечення позову.

Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, та вимоги чинного законодавства України, приходжу до наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 481 136,14 грн.

В заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлової будівлі літ «А-1» по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приватній власності останньої.

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено існування імовірної небезпеки невиконання майбутнього рішення суду про стягнення коштів у зв`язку з можливим відчуження відповідачем належного майна та ухиленням від виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій з майном, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зазначаючи у заяві про забезпечення позову про ймовірність продажу та відчуження відповідачем належного їй майна задля уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог ХМР, представник позивача не надав суду жодного доказу на підтвердження реального існування цього ризику (наприклад, оголошення чи рекламні відомості з інтернет-сайтів про продаж, тощо)

Також не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.

Ціна позову становить 481 136,14 грн., в той час як позивач просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії з відчуження належної їй нежитлової будівлі площею 2014,6 кв.м. без зазначення вартості такого майна.

В заяві про забезпечення позову відсутня будь-яка інформація про вартість такої будівлі, яка перебуває у приватній власності відповідача, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з відчуження майна, яке належить відповідачу, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що представнику позивача слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 81, 149, 151, 153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

В задоволенні заяви представника Харківської міської ради Судакова Д.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя