Ухвала суду № 83945456, 30.08.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12982/19

Провадження № 1-кс/638/3903/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

слідчого судді Аркатової К.В.,

секретаря Мунтяну І.І.,

за участю прокурора Аракеляна В.О.,

слідчого Семенюк Б.О.,

захисника Репало О.О.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Семенюк Б.О., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Аракеляном В.О., по кримінальному провадженню № 12019220480003385 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 22.04.2017 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Семенюк Б.О., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Аракеляном В.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 24.08.2019 приблизно о 17 годині знаходився біля будинку навпроти «Сумського Ринку», що розташований за адресою : м. Харків, вул. Сумська 73, де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. ОСОБА_1 , діючи з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи та особистого збагачення, підійшов до автомобілю марки Toyota Corolla, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який був відкритий та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає заліз до автомобілю, взяв мобільний телефон LG Spirit IMEI 1: 35850806549561632, IMEI 2: 35850806549562432. Проте, ОСОБА_1 довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежать від його волі, оскільки протиправні дії були помічені та припинені свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які затримали ОСОБА_1 . Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_1 міг спричинити потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 4500 грн.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України, тобто закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

24.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: протоколом огляду місця події допитом потерпілого, допитами свідків, протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту підозрюваного. Вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення-злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду (враховуючи те, що відносно підозрюваного в суді перебувають обвинувальні акти за ч.2 ст.185 КК України, а також те, що ОСОБА_1 , раніше притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного, злочину проти власності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості та передбачаючи отримання реальної міри покарання за скоєне, в разі винесення судом обвинувального вироку, підозрюваний може ухилитись від явки до органу досудового розслідування або суду); 2) вчинити інше кримінальне правопорушення (враховуючи те, що підозрюваний не має місця роботи та стабільного доходу, відносно якого до суду направлено обвинувальний акт за вчинення злочину проти власності, тому підозрюваний ймовірно буде вчиняти корисливі злочини, з метою отримання незаконного прибутку); 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину середньої тяжкості, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені вище дії.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 не може запобігти вказаним ризикам.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили його задовольнити.

Захисник просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на міцність соціальних зв`язків, необґрунтованість підозри через відсутність доказів.

Підозрюваний підтримав думку захисника, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Органом досудового розслідування зазначено ризики, що обґрунтовують необхідність тримання під вартою ОСОБА_1 , а саме переховування від органів досудового розслідування або суду з урахуванням наявності інших обвинувальних актів; відсутність роботи та стабільного доходу; незаконно впливати на свідків, перешкоджати іншим чином. Однак, такі ризики не доведені органом досудового розслідування з урахуванням наступного. Наявність інших обвинувальних актів у відношенні ОСОБА_1 в провадженні інших судів не підтверджена належними доказами, а тому твердження органу досудового розслідування про можливість спроби переховування за їх наявності не може прийматися судом до уваги. Крім того, суду не надано відомостей, що за вказаним обвинувальним актами в інших судах підозрюваним порушувалися умови обраних запобіжних заходів.

Інші ризики такі як відсутність працевлаштування, незаконний вплив на свідків, або перешкоджання досудовому розслідуванню іншим чином також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Долучені до клопотання докази частково підтверджують ризики, проте в своїй сукупності це не може переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197, 205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Семенюк Б.О. по кримінальному провадженню № 12019220480003385 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити частково.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , на строк два місяці, тобто, до 24.10.2019 року.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- заборонити залишати житло у період доби з 22.00 до 07.00 (місце фактичного мешкання: АДРЕСА_2 );

- при зміні місця перебування повідомити завчасно, суд, прокурора та слідчого;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- заборонити відвідування місць масового скопичення людей.

В іншій частині клопотання – відмовити.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження о 12:00 год. 30.08.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя: