Ухвала суду № 83939246, 29.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.08.2019

Справа № 320/6809/19

Провадження № 1-кс/320/4648/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - слідчого судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -

за участю заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Железняка А.В.,

слідчого – Паршина Д.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 21 серпня 2019 року надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

В обґрунтування вимог скарги заявник вказує, що 31 липня 2019 року слідчим Мелітопольського ВН ГУНП в Запорізькій області, Паршини Д.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12019080140001621. Вважає, що вказана постанова про закриття кримінального провадження була винесена передчасно, оскільки слідчий не провів будь-якого об`єктивного розслідування. Так, слідчим не був проведений допит свідків зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином вважає, що при розгляді її заяви були порушені вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства, а тому постанова про закриття кримінального провадження від 31 липня 2019 року підлягає скасуванню.

В судовому засіданні заявник та її представник підтримали скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, пояснив, що ним були виконані усі необхідні слідчі дії після чого кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (злочину) передбаченому ч.2 ст. 126 КК України.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.

Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Заслухавши пояснення заявника, його представника, заперечення слідчого, перевіривши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги, з наступних підстав.

Пунктом 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зі ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080140001621, відомості про яке внесені до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 126 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень з мотивів національної нетерпимості.

Постановою слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, від 31 липня 2019 року кримінальне провадження № 12019080140001621, яке розпочато за ч. 2 ст. 126 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КК України.

Вказана постанова про закриття кримінального провадження мотивована тим, що за наслідками досудового розслідування кримінального провадження № 12019080140001621, в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутній умисел на спричинення ОСОБА_1 фізичного болю та будь-яких інших ознак кримінальних правопорушень виявлено не було.

Однак з таким висновком слідчого погодитися не можна, в той час як доводи, на які посилається скаржник, заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова в обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Однак в даному випадку, слідчим у повному обсязі не проведено слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення.

Слідчим не було проведено допит свідків, які були очевидцями скоєння кримінального правопорушення.

Відтак, слідчому необхідно всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження; встановити, перевірити, належно оцінити усі зібрані докази у сукупності та прийняти рішення з підстав, передбачених законом, які входять до його повноважень.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

У постанові про закриття кримінального провадження слід вказати, яку саме з підстав і чому застосовано в цьому випадку. Повнота й чіткість мотивування мають результатом те, що всі рішення, викладені в резолютивній частині постанови про закриття провадження, логічно випливають із її мотивувальної частини. Важливою властивістю постанови про закриття кримінального провадження є логічність, послідовність, відсутність суперечностей.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, наведене в оскаржуваній постанові, не можна вважати достатньо переконливим.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

У зв`язку з викладеним, та за відсутності доказів на підтвердження спростування доводів скарги, оскаржувана постанова від 31 липня 2019 року підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження - поверненню для продовження досудового розслідування, в ході досудового розслідування необхідно усунути зазначені недоліки та виконати всі необхідні слідчі дії.

Керуючись ст. ст. 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Постанову слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, Паршина Д.В. від 31липня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12019080140001621 - скасувати.

Матеріали кримінального провадження № 12019080140001621 направити до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, та відповідній прокуратурі, яка здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, для подальшого проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: В.А.Фомін

.