Рішення № 83939165, 07.08.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.08.2019

Справа № 334/7334/18

Провадження № 2/334/1096/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

07 серпня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого зазначив, що від є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому з 20.11.2007 року зареєстрований його син ОСОБА_2 , який з жовтня 2008 року виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації та з того часу за адресою реєстрації не мешкає, не має особистих речей та предметів побуту. Крім того, ОСОБА_2 17.10.2008 року залишив власноруч написану заяву про зняття його з реєстрації у зв`язку з виїздом за межі України.

Відповідач не приймає участі у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території та проведені ремонту, до того ж , його реєстрація за вказаною адресою чинить позивачеві перешкоди у вільному користування та розпорядженні належним майном, у зв`язку з чим, останній вимушений був звернутись з вказаним позовом до суду, в якому просить усунути йому перешкоди у користування власністю, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав суду заяву про слухання справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Представник позивача – адвокат Смола І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Подав заяву про слухання справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву тому у відповідності до ст.ст. 279-281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши обставини справи, дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За правилами статті 150 Житлового кодексу України, власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні приписи містить і стаття 383 ЦК України.

За положеннями частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно приписів частини 4 статті 156 ЖК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Разом з тим, частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Тобто, з урахуванням викладеного можливо дійти висновку, що відсутність члена сім`ї або особи сімейні відносини, з якою припинені, за адресою реєстрації місця проживання понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати особою права користування житлом, яке їй не належить.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 41 Конституції України та статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, яке належить йому на праві власності.

В судовому засіданні встановлено та доведено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування, укладеного 21.12.2006 року та посвідченого державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори Петричкович Юлією Анатоліївною та зареєстрованому в реєстрі за № 3-2363, належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14030628 від 27.03.2007 року.

Згідно Довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 26.09.2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім позивача за вказаною адресою з 20.11.2007 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою до позову копією Домової книги та Довідкою державної фіскальної служби України від 11.10.2018 року.

Згідно долученого до матеріалів справи Листа ДРП ЗМР А-0604, вбачається, що з згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 888-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» до 4 квітня 2016 року житлово-експлуатаційні організації, інші підприємства, установи та організації, що забезпечували або забезпечують ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, були зобов`язані надати їх відповідним виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Станом на 18.12.2018 року картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 в повному обсязі до департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради не була передана та перебуває у стані наповнення, а тому Департаментом на запит Ленінського районного суду м. Запоріжжя було повідомлено, що інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою відсутня, тобто, підтвердити або спростувати факт реєстрації місця проживання вищевказаної особи не представляється можливим.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач фактично більше року не проживає у належному позивачеві житловому будинку, житловим приміщенням не користується, особистих речей за вказаною адресою не має, не сплачує комунальні послуги, в добровільному порядку знятись з реєстрації не має можливості, оскільки фактично мешкає в іншій країні та з позивачем не підтримує родинних стосунків, тому, суд приходить до вмотивованого висновку, що в силу статті 405 ЦК України ОСОБА_2 втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , а зняття його з реєстрації місця проживання за приписами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на теперішній час, можливо здійснити лише на підставі судового рішення, про позбавлення його права користування житловим приміщенням.

В пункті 34 Постанови Пленуму № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ наголосив, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 258-259, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.